20. 06. 2026
11 червня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках справи № 991/7262/26 відносно Галущенка Г.В. якого підозрюють у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255 та ч. 3 ст. 209 КК України (участь в злочинній організації, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). У судовому засіданні брали участь підозрюваний, його захисники, прокурор та головуючий суддя Ногачевський В.В.
Основним предметом судового засідання було клопотання сторони обвинувачення щодо продовження строку запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного.
На початку судового засідання до участі у кримінальному провадженні вступив новий захисник, який повідомив про укладення за декілька годин до початку розгляду договору про надання правничої допомоги в інтересах Галущенка Г.В. Після вступу у справу захисник заявив відвід прокурору, посилаючись на обставини, які, на його думку, можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо неупередженості останнього. В обґрунтування заяви захисник зазначив, що раніше працював із прокурором в одному підрозділі, а прокурор був його безпосереднім керівником. За словами адвоката, відповідні трудові відносини припинилися після його звільнення 5 червня 2025 року, при цьому професійне спілкування між ними іноді відбувалося у напруженій формі.
Під час розгляду заяви суд звернув увагу на положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики, які передбачають обов’язок адвоката оцінити можливість прийняття доручення за наявності потенційного конфлікту інтересів або інших обставин, що можуть впливати на належне здійснення захисту.
Сторона захисту заперечила проти такого підходу, зазначивши, що попередні службові відносини між адвокатом і прокурором самі по собі не можуть обмежувати право підозрюваного на обрання захисника. Крім того, захист звернув увагу, що до складу групи прокурорів входить декілька осіб, які можуть здійснювати процесуальне керівництво у провадженні. Прокурор просив відмовити у задоволенні заяви про відвід, посилаючись на відсутність передбачених статтею 77 КПК України підстав для його задоволення. На його думку, сторона захисту не навела обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість або упередженість прокурора, а сам факт попередніх службових відносин не є достатньою підставою для відводу. Також прокурор зазначив, що аналогічні трудові відносини раніше існували між новим захисником та іншими членами групи прокурорів, а тому заявлений відвід може створити підстави для подання аналогічних клопотань щодо інших прокурорів у справі.
Заслухавши позиції учасників кримінального провадження, суд відмовив у задоволенні заяви нового захисника про відвід прокурора.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що хоча гарантія безсторонності, передбачена пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ, насамперед стосується суду, поведінка прокурора також має відповідати вимогам об’єктивності та неупередженості, оскільки здатна впливати на загальну справедливість кримінального провадження та фактичну рівність процесуальних можливостей сторін. У цьому контексті будь-які обставини, які можуть породжувати обґрунтовані сумніви щодо об’єктивності прокурора, підлягають належній процесуальній перевірці. Водночас сам факт попередніх службових відносин між прокурором і захисником не є достатньою підставою для висновку про упередженість за відсутності конкретних даних, які б свідчили про особисту заінтересованість, конфлікт або інші обставини, здатні вплинути на виконання прокурором своїх процесуальних обов’язків. Окремо заслуговує на увагу правова позиція, викладена у Висновку № 13 (2018) Консультативної ради європейських прокурорів, відповідно до якої прокурор повинен виступати гарантом дотримання прав людини та діяти об’єктивно і добросовісно на всіх стадіях кримінального провадження.
Підсумовуючи викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR не вбачають у наведених стороною захисту обставинах очевидних ознак порушення права на справедливий судовий розгляд. Водночас відповідна ситуація потребувала належної та мотивованої судової оцінки, оскільки довіра до справедливості провадження залежить не лише від відсутності фактичної упередженості, а й від усунення об’єктивно обґрунтованих сумнівів щодо неї. При цьому механізм відводу не повинен використовуватися як інструмент довільної зміни складу сторони обвинувачення за відсутності належно підтверджених підстав.
У подальшому, новоприбулий адвокат заявив клопотання про надання йому часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Він повідомив, що уклав договір про надання правничої допомоги лише за декілька годин до початку судового засідання, тоді як матеріали, подані на обґрунтування клопотання прокурора, складаються з 13 томів. За словами захисника, без ознайомлення з їхнім змістом він не може належним чином зрозуміти предмет розгляду, оцінити доводи сторони обвинувачення та надати ефективну правничу допомогу підозрюваному. Інші захисники підтримали заявлене клопотання.
Прокурор формально не заперечував проти надання часу для ознайомлення.
Суд відмовив у задоволенні клопотання, зазначивши, що інтереси підозрюваного вже представляють троє адвокатів, а отже, його право на захист належним чином забезпечене. Крім того, суд звернув увагу, що клопотання прокурора надійшло до суду приблизно за тиждень до судового засідання.
З приводу зазначеного експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що право на захист охоплює не лише формальну участь адвоката у провадженні, але й наявність у нього реальної можливості ознайомитися з матеріалами справи та підготувати правову позицію щодо питань, які розглядаються судом. Особливого значення це набуває у провадженнях, де предметом розгляду є питання подальшого обмеження особистої свободи особи. Водночас сама по собі відмова у наданні додаткового часу новому захиснику не може автоматично свідчити про порушення права на захист. У даному випадку суд виходив з того, що інтереси підозрюваного вже представляли троє адвокатів, які мали можливість ознайомитися з матеріалами провадження та брати участь у розгляді клопотання прокурора. За таких обставин оцінка відповідності такого рішення гарантіям справедливого судового розгляду залежить не лише від факту відмови, а й від того, чи призвела вона до фактичного обмеження можливостей сторони захисту належним чином представити свою позицію.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, у подібних ситуаціях національний суд має забезпечувати справедливий баланс між необхідністю оперативного вирішення питання про запобіжний захід та правом сторони захисту на достатній час і можливості для підготовки. При цьому визначальним є не кількість залучених захисників як така, а те, чи була сторона захисту в цілому забезпечена реальними та ефективними можливостями для участі у розгляді справи. Практика ЄСПЛ виходить із того, що право на захист передбачає надання стороні достатнього часу та можливостей для підготовки своєї позиції (F.S.M. v. Spain, пп. 56–57), а принцип рівності сторін вимагає, щоб жоден учасник провадження не опинявся у суттєво менш сприятливому становищі порівняно зі своїм процесуальним опонентом (Snijders v. the Netherlands, п. 47). Крім того, Суд неодноразово наголошував, що право на ефективну правову допомогу адвоката є однією з фундаментальних гарантій справедливого судового розгляду (Opalenko v. Ukraine, п. 26).
За обставин, зафіксованих під час цього судового засідання, експерти моніторингової місії IAC ISHR не вбачають достатніх підстав для висновку про порушення права на захист. Водночас наведена ситуація актуалізує питання практичного забезпечення новому адвокату можливості ефективно реалізовувати свої процесуальні повноваження у провадженні.
У подальшому сторона захисту заявила клопотання про долучення до матеріалів провадження додаткових доказів.
Зокрема, захист зазначив, що один із псевдонімів, зафіксованих у матеріалах сторони обвинувачення, на його переконання, не належить Галущенку Г.В. На підтвердження цієї позиції захисники просили долучити та надалі дослідити фрагмент засідання парламентської комісії, під час якого Миронюк І.М., за твердженням захисту, повідомив, що не називав Галущенка Г.В. «професором». Сторона захисту вважала ці відомості істотними для перевірки правильності ідентифікації осіб, згаданих у матеріалах кримінального провадження.
Суд задовольнив клопотання в частині долучення відповідних матеріалів.
Крім того, сторона захисту заявила клопотання про витребування матеріалів, пов’язаних з оглядом мобільних телефонів. Захисники зазначили, що в матеріалах, наданих суду, містяться лише протоколи огляду, на які посилається прокурор, тоді як первинні матеріали та документи, необхідні для перевірки повноти і достовірності викладених у них відомостей, відсутні. На думку захисту, використання цих матеріалів стороною обвинувачення вимагає надання стороні захисту можливості ознайомитися з ними в повному обсязі та перевірити їх під час судового розгляду.
Окремо захист просив витребувати та дослідити додатки до матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій. Захисники наголосили, що, попри посилання сторони обвинувачення на протоколи НСРД для обґрунтування підозри та заявлених ризиків, доступ до первинних файлів і носіїв інформації стороні захисту не надано. За таких обставин, на думку захисту, суду фактично пропонується оцінювати лише викладену стороною обвинувачення інтерпретацію змісту НСРД, без можливості перевірки повноти записів, їхнього контексту, автентичності та відповідності змісту протоколів.
Суд повідомив, що питання щодо розгляду зазначених клопотань буде вирішено після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Також сторона захисту заявила два клопотання про виклик і допит свідків. Захисники зазначили, що, попри тривалий строк досудового розслідування, сторона обвинувачення не надала достатніх доказів на підтвердження фактичних обставин легалізації коштів, інкримінованої Галущенку Г.В. Зокрема, захист просив викликати та допитати представника одного з фондів, через який, за версією сторони обвинувачення, могла здійснюватися відповідна легалізація коштів. На думку захисників, допит цього свідка є необхідним для безпосередньої перевірки обвинувальної версії та повного з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження.
У подальшому новоприбулий захисник заявив відвід судді. Він зазначив, що після вступу у справу ознайомився з відомостями щодо автоматизованого розподілу та встановив, що 4 червня 2026 року кримінальне провадження було передано відповідному судді із застосуванням показника, який, на думку захисту, не підлягав використанню під час розподілу. У зв’язку з цим захисник висловив сумніви щодо дотримання встановленого порядку визначення судді для розгляду справи. Крім того, захисник поставив під сумнів наявність у судді статусу безперервно діючого слідчого судді стосовно провадження, розподіленого ще у листопаді 2025 року. Додатковою підставою для відводу він назвав відмову суду надати час для ознайомлення з матеріалами справи, що, на думку захисту, могло свідчити про упереджене ставлення до сторони захисту та обмеження можливості належної реалізації права на захист.
У зв’язку із заявленням відводу судове засідання було відкладено до вирішення відповідного процесуального питання.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що відсутність прозорих і зрозумілих критеріїв визначення судді для розгляду справи може негативно впливати на довіру до суду як інституції, покликаної забезпечувати незалежне, об’єктивне та неупереджене здійснення правосуддя. У цьому контексті особливого значення набуває дотримання встановленої процедури автоматизованого розподілу судових справ, яка є важливою гарантією недопущення довільного формування складу суду та стороннього втручання у здійснення правосуддя. Процедура автоматизованого розподілу має бути послідовною, передбачуваною та належним чином обґрунтованою. Будь-які відхилення від установленого порядку потребують з’ясування їхнього характеру, причин виникнення, наявності правових підстав та можливого впливу на визначення судді.
Водночас сама по собі технічна або процедурна невідповідність не є достатньою підставою для автоматичного висновку про особисту упередженість судді чи порушення права на справедливий суд. Однак за умови підтвердження доводів сторони захисту та відсутності належного пояснення процедури розподілу можуть виникати об’єктивно обґрунтовані сумніви щодо дотримання гарантій розгляду справи незалежним, безстороннім і встановленим законом судом відповідно до пункту 1 статті 6 ЄКПЛ. Своєчасна, повна та мотивована судова перевірка таких доводів має принципове значення для усунення відповідних сумнівів і збереження довіри до належного формування складу суду.
У світлі практики Європейського суду з прав людини, зокрема справ Sigríður Elín Sigfúsdóttir v. Iceland (п.п. 45-49) та Saakashvili v. Georgia (п.122), підкреслюється, що неупередженість суду має оцінюватися як за суб’єктивним, так і за об’єктивним критеріями. В обговорюваній ситуації, навіть за відсутності доказів особистої упередженості судді, саме існування зовнішніх обставин, які викликають у сторін сумніви щодо неупередженості, є достатньою підставою для аналізу справи за об’єктивним критерієм. Згідно з позицією ЄСПЛ, неупередженість суду має не лише існувати, а й бути очевидною для зовнішнього спостерігача. Крім того, суд має бути не лише неупередженим, але й «встановленим законом», що охоплює дотримання правил формування складу суду та процедур розподілу справ (Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland, п. 211).
Враховуючи зазначене, справу рекомендовано до подальшого моніторингу.
