19. 06. 2026
26 травня у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у межах кримінального провадження № 52018000000000182 (справа № 991/667/23) стосовно колишнього директора ТОВ «Аркона Газ-Енергія» Мичка Ігоря Миколайовича, колишньої завідувачки сектору геолого-економічної оцінки ресурсної бази нафти і газу відділу геолого-економічної оцінки Українського державного геологорозвідувального інституту Кучми Людмили Михайлівни, колишнього заступника директора з виробництва, економіки та загальних питань УкрДГРІ Зур’яна Олега Володимировича, експерта Державної комісії України по запасах корисних копалин Щербини Володимира Григоровича, а також Купчика Вадима Григоровича та Ільницького Юрія Йосиповича, обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки; службове підроблення). У судовому засіданні брали участь обвинувачені, частина з яких — у режимі відеоконференції, їхні захисники, прокурор та колегія суддів на чолі з головуючим суддею Крикливим В.В. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проєкту, що реалізується за підтримки BMZ.
Предметом цього судового засідання було дослідження доказів, поданих стороною обвинувачення.
У ході судового розгляду прокурор продовжив оголошення протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та ініціював відтворення аудіозаписів телефонних розмов, долучених до матеріалів кримінального провадження. За позицією сторони обвинувачення, зміст досліджених розмов свідчить про штучне формування показників, які використовувалися для розрахунку вартості спеціального дозволу на користування надрами. Прокурор стверджував, що відповідні розрахунки здійснювалися із використанням показників, адаптованих до заздалегідь визначеного результату, а також що окремі учасники провадження могли впливати на осіб, залучених до проведення відповідної оцінки.
Під час дослідження одного з аудіозаписів обвинувачений звернувся до суду із проханням уточнити назву родовища, яке згадувалося у відтвореній розмові. За його словами, відсутність такої інформації унеможливлювала належну підготовку позиції захисту щодо змісту відповідного доказу. У відповідь суд зазначив, що сторона захисту має доступ до матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством. Оскільки обвинувачений не погодився із зауваженням суду та продовжив висловлювати свої аргументи одночасно з промовою головуючого, суд оголосив йому попередження за порушення порядку судового засідання та роз’яснив можливі наслідки такої поведінки, зокрема видалення із зали судового засідання. Водночас суд нагадав, що сторона захисту матиме можливість висловити свої доводи та заперечення щодо досліджених доказів на відповідному етапі судового розгляду.
Окремо під час засідання сторона захисту висловила заперечення щодо способу представлення доказів стороною обвинувачення. Одна із захисниць звернула увагу суду на те, що в протоколах негласних слідчих (розшукових) дій співрозмовник часто зазначений як «невстановлена особа», тоді як прокурор у своїх поясненнях ідентифікує таку особу як конкретного обвинуваченого. Наприкінці судового засідання інший адвокат наголосив, що на цьому етапі стороні захисту не було надано доказів належності зафіксованих телефонних номерів конкретним обвинуваченим у справі. У відповідь суд роз’яснив, що прокурор наразі подає докази в обраному ним обсязі, а сторона захисту матиме можливість детально обґрунтувати свої заперечення після завершення подання доказів стороною обвинувачення.
Судове засідання було завершено у зв’язку з оголошенням повітряної тривоги за місцем перебування окремих обвинувачених. Суд зазначив, що дослідження доказів сторони обвинувачення буде продовжено під час наступного судового засідання.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що стадія дослідження доказів має визначальне значення для забезпечення справедливості кримінального провадження, оскільки саме на цьому етапі сторони отримують можливість перевірити зміст доказів, поставити під сумнів їх достовірність, належність та допустимість, а суд — сформувати власне безпосереднє уявлення про їх доказове значення.
У ході дослідження матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій у цьому провадженні порушувалися питання, які безпосередньо стосуються реалізації права на захист та принципу рівності сторін. Зокрема, увагу привертають доводи сторони захисту щодо відсутності доступу до окремої інформації, необхідної для належного розуміння змісту відтворюваних аудіозаписів, а також заперечення щодо ідентифікації осіб, зафіксованих у відповідних матеріалах.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, принципове значення має не лише формальне відкриття матеріалів стороні захисту, а й забезпечення реальної можливості ефективно ними користуватися під час судового розгляду. Саме тому питання доступу до інформації, необхідної для розуміння змісту досліджуваних доказів, повинно оцінюватися крізь призму фактичної спроможності сторони захисту перевіряти та оспорювати позицію обвинувачення.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на доступ до доказів є одним із складових елементів права на справедливий судовий розгляд, а нерозкриття матеріалів, які можуть мати значення для побудови захисту, здатне порушувати гарантії статті 6 Конвенції (Souroullas Kay and Zannettos v. Cyprus, § 77). При цьому відповідні гарантії поширюються не лише на докази, що безпосередньо підтверджують або спростовують обвинувачення, але й на відомості, які можуть впливати на оцінку їх достовірності, повноти чи допустимості.
Окремої уваги потребує питання ідентифікації осіб на матеріалах НСРД. За обставин, коли сторона захисту ставить під сумнів належність окремих телефонних номерів або особу співрозмовників, відповідні твердження сторони обвинувачення повинні підтверджуватися належними та перевіреними доказами. У такій ситуації особливого значення набуває обов’язок суду забезпечити, щоб будь-які висновки щодо причетності конкретних осіб ґрунтувалися на досліджених доказах, а не на припущеннях чи попередньо сформованих висновках. У цьому контексті принцип рівності сторін вимагає, щоб кожна сторона мала реальну можливість представляти свою позицію в умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з процесуальним опонентом (Ivan Karpenko v. Ukraine (No. 2), п. 27; Ezeoke v. the United Kingdom, п. 51). Водночас презумпція невинуватості вимагає утримуватися від будь-яких припущень про винуватість особи до завершення належного дослідження доказів та ухвалення обвинувального вироку (Nadir Yildirim and Others v. Türkiye, п. 66; Ismoilov and Others v. Russia, п. 161; Onat and Others v. Turkey, п. 61).
Водночас позитивної оцінки заслуговує рішення суду про завершення засідання у зв’язку з оголошенням повітряної тривоги та необхідністю забезпечення безпеки учасників процесу, що свідчить про врахування об’єктивних ризиків, пов’язаних із воєнним станом.
З урахуванням початкової стадії моніторингу експерти моніторингової місії IAC ISHR наразі не можуть зробити однозначних висновків щодо наявності порушень права на справедливий суд у межах цієї справи. Водночас, за умови підтвердження доводів сторони захисту, в описаних обставинах можуть вбачатися ознаки ризиків порушення права на захист, гарантованого пунктом 3 статті 6 ЄКПЛ, принципу рівності сторін, передбаченого пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ, а також презумпції невинуватості, закріпленої в пункті 2 статті 6 ЄКПЛ.
Враховуючи вищезазначене, справа рекомендується до подальшого моніторингу з метою формування більш повного, об’єктивного та юридично обґрунтованого висновку щодо дотримання гарантій справедливого судового розгляду.
