19. 06. 2026
З листопада 2025 по травень 2026 року в межах проєкту з моніторингу дотримання права на справедливий суд у Вищому антикорупційному суді (ВАКС), що реалізується за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку (Німеччина), спостерігачі IAC ISHR спільно зі студентами Юридичного інституту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, Київського столичного університету імені Бориса Грінченка та Київського національного університету імені Тараса Шевченка здійснювали систематичний моніторинг судових засідань.
У період, коли питання ефективності антикорупційного правосуддя закономірно перебуває в центрі суспільної уваги, не менш важливим залишається інше питання: наскільки повсякденна практика здійснення правосуддя відповідає стандартам справедливого суду, що становлять основу довіри до будь-якої судової інституції. Саме на пошук відповіді на це питання спрямований моніторинговий проєкт IAC ISHR.
Його метою є не фіксація окремих процесуальних інцидентів і не оцінка діяльності конкретних суддів чи результатів окремих кримінальних проваджень. Натомість проєкт покликаний дослідити, наскільки судова практика загалом відповідає гарантіям, закріпленим у статті 6 Європейської конвенції з прав людини та сформованим у багаторічній практиці Європейського суду з прав людини. Такий підхід дозволяє аналізувати не поодинокі випадки, а глибші процесуальні закономірності та тенденції.
Особливістю проєкту є поєднання дослідницької та освітньої складових. Майбутні юристи залучаються до реального процесу моніторингу судових засідань під супроводом досвідчених експертів, отримуючи можливість вивчати стандарти справедливого судочинства не лише теоретично, а й через безпосереднє спостереження за судовою практикою.
Перші шість місяців реалізації проєкту дозволяють перейти від первинних спостережень до більш змістовного аналізу тенденцій. Водночас отримані результати слід розглядати саме як проміжні емпіричні дані, що потребують подальшого накопичення та осмислення.
Методологія: репрезентативність та незалежність спостереження
Однією з ключових особливостей проєкту є його методологічна незалежність. Моніторинг здійснюється відповідно до принципів випадкового відбору справ і судових засідань, що дозволяє уникати концентрації виключно на найбільш відомих або суспільно резонансних провадженнях. Проєкт не формує вибірку за критерієм медійної уваги, не здійснює моніторинг на підставі індивідуальних звернень учасників процесу та не орієнтується на справи, які вже стали предметом широких публічних дискусій.
Такий підхід має принципове значення для достовірності результатів. У сфері судового моніторингу саме резонансні провадження найчастіше привертають увагу громадськості та експертного середовища, однак вони далеко не завжди відображають повсякденну практику здійснення правосуддя. Випадковий характер відбору дозволяє досліджувати функціонування судової системи в її звичайному режимі роботи та виявляти тенденції, які залишаються непомітними при аналізі лише окремих гучних справ.
Методологія базується на посібнику, розробленому IAC ISHR з залученням представників Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Верховного Суду, Національної асоціації адвокатів України, Юридичного інституту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, Київського національного університету імені Тараса Шевченка та професійного видання «Юридична газета». Такий підхід забезпечує поєднання практичного досвіду судового моніторингу, академічної експертизи та професійного бачення ключових учасників правничої спільноти.
Саме репрезентативність вибірки та стандартизований підхід до збору й аналізу даних створюють передумови для оцінки судової практики як цілісної системи. Завдяки цьому результати моніторингу дозволяють говорити не лише про окремі процесуальні ситуації, а й про ширші закономірності реалізації права на справедливий суд у діяльності Вищого антикорупційного суду.
Кількісні результати першого півріччя
Упродовж першого півріччя реалізації проєкту спостерігачі IAC ISHR здійснили спробу відвідати 50 судових засідань, визначених шляхом випадкового відбору. Із них фактично відбулося 36 засідань, що становить 72% від загальної кількості запланованих до моніторингу. У 14 випадках засідання були скасовані або перенесені. Серед проведених засідань окрему увагу привертає той факт, що 11 слухань тривали від 15 до 30 хвилин. Сам по собі факт перенесення чи скасування судового засідання не свідчить про наявність процесуальних порушень. Такі рішення можуть бути зумовлені об’єктивними причинами, пов’язаними з необхідністю забезпечення прав учасників процесу, належною підготовкою до розгляду справи або іншими процесуальними обставинами. Водночас частота таких випадків є важливим індикатором організації судового процесу, оскільки безпосередньо впливає на динаміку розгляду кримінальних проваджень та ефективність використання судового часу.
Водночас як скасування та перенесення засідань, так і проведення слухань, що обмежуються розв’язанням окремих процесуальних питань без переходу до розгляду справи по суті, можуть впливати на загальну динаміку судового провадження. Такі обставини здатні позначатися на загальній тривалості розгляду справ, ускладнювати планування участі сторін та інших учасників процесу, а також впливати на розподіл судового часу й навантаження на суд. Запланований час судового розгляду в таких випадках фактично використовується інакше, ніж передбачалося під час призначення засідання, що потенційно може впливати на здатність суду забезпечувати розгляд справ у розумні строки. Цей аспект потребує подальшого спостереження та аналізу в межах проєкту.
Важливим показником відкритості судового процесу є доступність інформації про заплановані слухання. У 33 випадках із 50 інформація про судове засідання була завчасно оприлюднена на офіційному вебсайті Судової влади України, що становить 66% від загальної кількості запланованих до відвідування засідань. Своєчасне інформування про дату та час розгляду справи має значення не лише для учасників процесу. Воно безпосередньо пов’язане з реалізацією принципу публічності правосуддя, створюючи умови для громадського контролю, незалежного моніторингу та підвищення довіри до судової системи.
Водночас найбільш показовими є результати аналізу безпосередньо проведених судових засідань. У 29 із 36 слухань (81%) спостерігачі не зафіксували обставин, які могли б бути інтерпретовані як порушення міжнародних стандартів справедливого судочинства. У 7 засіданнях було виявлено 7 окремих процесуальних аспектів, що потребують додаткової оцінки крізь призму стандартів Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини.
Найчастіше зафіксовані питання стосувалися реалізації принципу рівності сторін — два випадки. Ще два випадки були пов’язані з аспектами безсторонності суду. По одному випадку стосувалися використання доказів, щодо яких під час судового розгляду виникли сумніви в їх належності або допустимості. Крім того, спостерігачами були зафіксовані окремі процесуальні аспекти, пов’язані із суперечливими показаннями свідка та питаннями дотримання презумпції невинуватості. Хоча кількість таких випадків залишається відносно невеликою, їхній зміст є показовим. Практично всі виявлені питання стосуються фундаментальних гарантій справедливого суду — рівності сторін, безсторонності суду, оцінки доказів та презумпції невинуватості. Саме ці елементи традиційно перебувають у центрі уваги практики Європейського суду з прав людини та значною мірою визначають довіру суспільства до результатів судового розгляду.
Порівняння з результатами першого кварталу
Накопичення даних протягом першого півріччя дозволяє простежити окремі тенденції у функціонуванні судового процесу. Якщо за підсумками першого кварталу фактично відбулося 13 із 21 запланованого до відвідування засідання (62%), то за результатами першого півріччя цей показник становить 36 із 50 засідань (72%). Це може свідчити про певне зменшення частки перенесень або скасувань судових слухань у досліджуваній вибірці.
Водночас зі збільшенням кількості спостережень зросла й кількість зафіксованих процесуальних аспектів, які можуть бути інтерпретовані як порушення справедливого судочинства. Якщо за результатами першого кварталу такі аспекти були виявлені у 2 із 13 проведених засідань, то за підсумками першого півріччя їх зафіксовано у 7 із 36 засідань. При цьому структура виявлених проблем стала більш різноманітною. Якщо на початковому етапі моніторингу увагу привертали переважно питання безсторонності суду та рівності сторін, то подальші спостереження дозволили також зафіксувати окремі аспекти, пов’язані з правовою визначеністю, оцінкою доказів, презумпцією невинуватості та достовірністю свідчень.
Разом з тим ці дані не слід інтерпретувати як свідчення погіршення чи покращення якості судочинства. Збільшення кількості виявлених процесуальних аспектів може бути пов’язане як із розширенням вибірки та збільшенням кількості спостережень, так і з більшою різноманітністю процесуальних ситуацій, які потрапили до поля зору моніторингової групи. Саме тому ключове значення має не кількість окремих зафіксованих випадків, а можливість поступово накопичувати достатній масив даних для виявлення стійких тенденцій та проведення поглибленого аналізу судової практики.
Можливий вплив методології на кількість зафіксованих порушень
Одним із результатів першого півріччя проєкту стала відносно невисока частка зафіксованих порушень та процесуальних аспектів, що потребують уваги. За результатами моніторингу такі аспекти були виявлені у 7 із 36 проведених засідань (19%). Цей показник є нижчим за результати, які IAC ISHR традиційно отримує під час моніторингу судових засідань у судах різних юрисдикцій. Зокрема, за підсумками 2025 року під час реалізації інших програм моніторингу експерти IAC ISHR фіксували порушення або суттєві процесуальні ризики приблизно у 80% відвіданих судових засідань.
Одним із можливих пояснень є специфіка методології, застосованої в межах проєкту у Вищому антикорупційному суді. Моніторинг здійснюється за принципом випадкового відбору судових засідань у різних кримінальних провадженнях, причому в більшості випадків спостерігачі відвідують лише одне засідання в межах конкретної справи.
Саме ця особливість одночасно є як сильною стороною, так і певним обмеженням дослідження. З одного боку, випадковий відбір забезпечує високу репрезентативність вибірки та дозволяє отримати більш об’єктивне уявлення про повсякденну практику суду. З іншого — значна частина потенційних порушень права на справедливий суд має не одноразовий, а накопичувальний характер і проявляється лише в контексті всього провадження. Йдеться насамперед про ситуації, коли оцінка процесуальної справедливості залежить не від окремого рішення чи дії суду, а від їхньої послідовності у часі. Наприклад, питання, пов’язані із систематичним продовженням запобіжних заходів, повторюваними обмеженнями процесуальних можливостей сторони захисту, тривалим нерозглядом клопотань або сукупністю рішень щодо дослідження доказів, часто можуть бути належним чином оцінені лише за умови спостереження за справою в динаміці.
Для перевірки цієї гіпотези експерти IAC ISHR додатково проаналізували звіти спостерігачів та виокремили ситуації, які самі по собі не давали достатніх підстав для фіксації порушення під час одного засідання, однак потенційно могли б набути іншого значення за наявності інформації про попередній або подальший перебіг провадження. За результатами такого аналізу у 34 із 36 відвіданих засідань (94% відвіданих судових засідань) було зафіксовано 48 процесуальних обставин, які потребували б додаткової перевірки в межах довготривалого спостереження за конкретними справами. Ці випадки не були включені до статистики зафіксованих порушень, оскільки наявні дані не дозволяли зробити достатньо обґрунтований висновок щодо їхнього впливу на справедливість провадження.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, цей результат демонструє важливу методологічну особливість судового моніторингу: кількість зафіксованих порушень не завжди прямо відображає кількість проблемних процесуальних ситуацій. У багатьох випадках вирішальне значення має не сам факт існування певної обставини, а можливість простежити її розвиток у межах конкретного кримінального провадження. Отже, відносно невелика кількість формально зафіксованих порушень може пояснюватися не лише особливостями судової практики, а й специфікою самої методології моніторингу. Для остаточних висновків щодо цього питання необхідне подальше дослідження із застосуванням додаткових інструментів, зокрема моніторингу окремих проваджень у динаміці протягом тривалого часу.
Якісні спостереження
Структура зафіксованих процесуальних аспектів дозволяє зробити декілька попередніх спостережень.
- Значна частина питань стосувалася саме процесуального балансу між сторонами кримінального провадження. Принцип рівності сторін є одним із ключових елементів права на справедливий суд і передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представити свою позицію в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
- Окремі зафіксовані аспекти стосувалися сприйняття безсторонності судового розгляду. Як неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, довіра до правосуддя залежить не лише від фактичної неупередженості суду, а й від того, чи не виникають у сторін або зовнішніх спостерігачів обґрунтовані сумніви щодо неї.
- Зафіксовані випадки, пов’язані з допустимістю доказів та презумпцією невинуватості, свідчать про важливість подальшого дослідження того, яким чином фундаментальні процесуальні гарантії реалізуються на практиці під час розгляду складних кримінальних проваджень.
Водночас отримані результати не дозволяють робити узагальнені висновки щодо діяльності суду загалом. Основним завданням моніторингу залишається накопичення даних, виявлення тенденцій та створення підґрунтя для фахового обговорення практичних аспектів забезпечення права на справедливий суд.
Освітній вимір та значення проєкту
Важливою складовою проєкту продовжує залишатися залучення студентів юридичних спеціальностей до практичного моніторингу судових процесів. Участь молодих правників у спостереженні за діяльністю суду формує навички професійного аналізу, критичного мислення та роботи з міжнародними стандартами прав людини. Водночас така діяльність сприяє розвитку культури правничої відповідальності, у межах якої оцінка судового процесу ґрунтується не на емоціях чи припущеннях, а на фактах, процедурах та правових стандартах.
Моніторинг судових процесів є не інструментом критики заради критики, а механізмом суспільного діалогу про якість правосуддя. Саме систематичне накопичення даних та їхній неупереджений аналіз створюють умови для обговорення того, наскільки практична діяльність судових інституцій відповідає стандартам справедливого судочинства, які Україна взяла на себе зобов’язання забезпечувати як держава — учасниця Європейської конвенції з прав людини.
