15. 06. 2026
29 травня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52023000000000459 (справа – № 991/7103/25) щодо міського голови міста Мукачево Балоги Андрія Вікторовича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги), а також Ланьо Михайла Івановича, Саміляка Артура Сергійовича, Филя Сергія Вікторовича, Залужного Віталія Борисовича та Чередниченко Наталії Геннадіївни — за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 364, ч.1,4 ст. 368-4, ч.1 ст. 384 КК України, у межах провадження, пов’язаного з відчуженням земельної ділянки комунальної власності за заниженою вартістю. У засіданні брали участь обвинувачені (частина з них у режимі відеоконференції), їхні захисники, прокурор та головуюча суддя Широка К.Ю.
Основними питаннями, винесеними на розгляд суду, були скарги та заперечення сторони захисту, а також вирішення питання про завершення підготовчого судового провадження та перехід до розгляду справи по суті.
На початку засідання суд розглянув скаргу сторони захисту щодо бездіяльності прокурора, яка, на думку захисту, полягала у неналежному врученні Чередниченко Н.Г. копії обвинувального акта. Захист зазначав, що щодо неї здійснювалося спеціальне досудове розслідування, однак обвинувальний акт у передбаченому законом порядку їй вручений не був, що, на переконання сторони захисту, вплинуло на реалізацію права бути належним чином повідомленою про зміст обвинувачення та можливість ефективної підготовки до захисту. Крім того, захист звернув увагу, що після затримання Чередниченко Н.Г. на території Німеччини 3 грудня 2024 року підстави для подальшого здійснення спеціального досудового розслідування відпали, а всі подальші процесуальні дії мали проводитися в загальному порядку. На думку сторони захисту, той факт, що суд на стадії підготовчого судового засідання зобов’язав прокурора вручити копію обвинувального акта, свідчить про існування відповідного процесуального недоліку на стадії досудового розслідування.
Надалі суд розглянув заперечення сторони захисту на ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 вересня 2023 року та 10 червня 2024 року щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно Филя С.В., а також на ухвали від 6 жовтня 2023 року та 10 червня 2024 року, постановлені стосовно Залужного В.Б. Обґрунтовуючи свої заперечення щодо ухвал стосовно Филя С.В., захист зазначив, що на момент звернення детектива до слідчого судді досудове розслідування фактично перебувало на початковій стадії, а слідчі дії та допити ще не проводилися. За твердженням захисту, вже на шостий день після внесення відомостей до ЄРДР було подано клопотання про проведення НСРД, що може свідчити про передчасність застосування такого заходу. Як зазначала сторона захисту, у клопотанні детектива містилися посилання на недостатність доказів для повідомлення про підозру, а також припущення щодо можливого використання особою заходів конспірації та приховування своєї діяльності. Аналогічні доводи, за твердженням захисту, використовувалися і під час отримання дозволів на проведення НСРД стосовно Залужного В.Б. Водночас сторона захисту звернула увагу, що подальші дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій фактично ґрунтувалися на тих самих обставинах та аргументах, що й попередні.
Окремим блоком суд розглянув скарги захисту на дії та бездіяльність детективів НАБУ і прокурорів САП під час проведення НСРД. За твердженням сторони захисту, під час дослідження мобільних телефонів Филя С.В. та Залужного В.Б. відбулося втручання у конфіденційне спілкування між обвинуваченими та їхніми захисниками. Зокрема, адвокат Ірза А.І. повідомила, що раніше зверталася до прокурора із запитом щодо можливого фіксування під час НСРД інформації, пов’язаної з адвокатською діяльністю, однак отримала відповідь про відсутність такого втручання. Разом із тим захист зазначив, що під час проведення НСРД було досліджено Telegram-листування за участю адвоката та її клієнтів, а відповідні відомості, за твердженням захисту, використовувалися під час звернення до слідчого судді з клопотаннями про надання дозволів на проведення НСРД. На думку захисту, зазначене листування містило інформацію про тактику захисту, процесуальні документи, оцінку доказів сторони обвинувачення та висновки експертів. Крім того, сторона захисту стверджувала, що дозволи на проведення НСРД надавалися тричі на підставі фактично однакових обґрунтувань, а частина слідчих дій, на які надавалися дозволи, у подальшому не була належним чином відображена в протоколах їх проведення.
Захист також повідомив про наявність окремого кримінального провадження за фактом можливого втручання у діяльність адвоката та послався на позицію Національної асоціації адвокатів України щодо порушення гарантій конфіденційності спілкування між адвокатом і клієнтом.
Заперечуючи проти наведених доводів, прокурор зазначив, що висновок експерта щодо обставин затримання Балоги А.В. не був проігнорований стороною обвинувачення. За його словами, у кримінальному провадженні проведено три експертизи, а всі отримані висновки планується використовувати як докази під час судового розгляду. Щодо тверджень про невідкриття результатів НСРД прокурор наголосив, що стороні захисту було надано доступ до всіх матеріалів. Відсутність окремих результатів, за його словами, пояснюється тим, що відповідні негласні слідчі (розшукові) дії фактично не проводилися. Стосовно тверджень про незаконне втручання у конфіденційне спілкування між обвинуваченими та їхнім захисником прокурор зазначив, що це питання вже неодноразово розглядалося слідчими суддями та Апеляційною палатою ВАКС за зверненнями адвоката Ірзи А.І., і за результатами такого розгляду незаконності оскаржуваних дій встановлено не було.
Після заслуховування позицій сторін щодо поданих скарг, заперечень та клопотань суд ухвалив завершити стадію підготовчого судового провадження та перейти до розгляду кримінального провадження по суті. Після постановлення відповідної ухвали прокурор оголосив обвинувальний акт та виклав зміст пред’явленого обвинувачення. Скарги та заперечення сторони захисту, подані в порядку ч. 2 ст. 303 та ч. 3 ст. 309 КПК України, суд долучив до матеріалів кримінального провадження, зазначивши, що оцінка наведених у них доводів буде надана під час розгляду справи по суті.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що під час судового засідання були порушені питання, які безпосередньо стосуються гарантій права на справедливий судовий розгляд, права на захист, принципу змагальності сторін, а також права на повагу до приватного життя і конфіденційності спілкування між адвокатом та клієнтом. За умови підтвердження доводів сторони захисту відповідні обставини можуть свідчити про наявність ризиків порушення гарантій, передбачених статтями 6 та 8 ЄКПЛ.
Особливого значення у цьому контексті набувають доводи захисту щодо неналежного вручення обвинувального акта Чередниченко Н.Г. після її затримання та припинення підстав для здійснення спеціального досудового розслідування. На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, оцінка цього питання не може обмежуватися виключно перевіркою формального дотримання процесуальної процедури. Визначальним є те, чи була особі фактично забезпечена реальна можливість своєчасно дізнатися про зміст обвинувачення та належним чином організувати свій захист. Саме такий підхід послідовно застосовується і в практиці ЄСПЛ, який наголошує, що повідомлення про обвинувачення має бути здійснене у спосіб, який дозволяє особі ефективно реалізувати право на захист, а не лише формально інформує її про процесуальний статус (Melandri v. San Marino, п. 44; Nevzlin v. Russia, пп. 136–137; Vizgirda v. Slovenia, п. 75). За таких обставин доводи захисту щодо порядку вручення обвинувального акта потребують змістовної та мотивованої оцінки національним судом.
Не менш важливими є доводи сторони захисту щодо законності та обґрунтованості проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Як убачається з матеріалів судового засідання, захист ставив під сумнів як достатність підстав для отримання дозволів на проведення НСРД, так і повторне використання схожих обґрунтувань під час продовження відповідних заходів. У цьому контексті експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що відповідно до практики ЄСПЛ втручання держави у приватне життя та комунікації особи має не лише формально відповідати вимогам закону, а й бути необхідним, пропорційним та супроводжуватися ефективними гарантіями від свавілля. Саме на цьому наголосив Суд у справі Škoberne v. Slovenia (п. 120), підкресливши необхідність існування чітких процесуальних запобіжників при застосуванні заходів таємного спостереження. Водночас у справі Denysyuk and Others v. Ukraine (п. 90) Суд зазначив, що невідповідність втручання вимогам закону сама по собі може свідчити про порушення статті 8 Конвенції.
Окремої уваги заслуговують твердження сторони захисту про можливий доступ органів досудового розслідування до комунікації між адвокатом та клієнтами. На переконання експертів моніторингової місії IAC ISHR, саме цей аспект має принципове значення не лише для забезпечення права на повагу до приватного життя, але й для ефективної реалізації права на захист. ЄСПЛ послідовно виходить із того, що всі форми комунікації між адвокатом та клієнтом користуються привілейованим статусом та потребують особливого рівня захисту, оскільки конфіденційність такого спілкування є фундаментом довірчих відносин між захисником і підзахисним та важливою передумовою належного здійснення правосуддя (Kulák v. Slovakia, п. 75). Тому доводи щодо можливого використання матеріалів адвокатської комунікації під час отримання дозволів на проведення НСРД потребують особливо ретельної перевірки та оцінки національним судом.
Таким чином, ключовим питанням подальшого судового розгляду буде не лише оцінка допустимості та належності відповідних доказів, а й перевірка того, чи були забезпечені достатні процесуальні гарантії під час отримання матеріалів НСРД, а також чи не було допущено втручання у конфіденційне спілкування між захисником та обвинуваченими. Саме від належної оцінки цих обставин залежатиме відповідність подальшого розгляду справи стандартам справедливого суду та гарантіям, передбаченим статтями 6 та 8 ЄКПЛ.
З огляду на викладене, справа рекомендується експертами моніторингової місії IAC ISHR до подальшого моніторингу.
