10. 06. 2026
29 травня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках справи 991/7893/25 у кримінальному провадженні № 52024000000000217 відносно Филя С.В. та Залужного В.Б., обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 4 ст. 368-4, ч. 1 ст. 209 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). У судовому засіданні взяли участь обвинувачені (у режимі відеоконференції), їхній захисник, прокурор та головуюча суддя Задорожна Л.І.
Основним предметом судового засідання було продовження дослідження доказів сторони захисту. На початку судового засідання суд повідомив учасників провадження про участь у засіданні нового прокурора та оголосив постанову про зміну групи прокурорів.
Після ознайомлення з відповідною постановою сторона захисту висловила заперечення щодо належності процесуальних підстав для такої зміни. Захисник звернула увагу, що фактично йдеться про включення до групи ще одного прокурора за відсутності обставин, які б свідчили про неможливість участі інших прокурорів, раніше визначених у складі групи. На думку сторони захисту, склад групи прокурорів має бути стабільним, а у разі відсутності прокурора, який раніше брав участь у судовому засіданні, до суду мали б прибути інші прокурори, вже визначені у цьому кримінальному провадженні. Захисник наголосила, що додавання нового прокурора до групи у такий спосіб, на її переконання, не надає йому належних підстав для участі саме в цьому судовому засіданні, а надана постанова не підтверджує його повноваження належним чином.
Водночас захисник уточнила, що не заявляє відвід прокурору, однак вважає, що він не може бути допущений до участі у засіданні. Вона зазначила, що зміна групи прокурорів допускається лише у визначених законом випадках, а в цій ситуації, на її думку, не наведено обставин, які б свідчили про неможливість участі інших прокурорів, раніше включених до групи. Адвокат також звернула увагу, що прокурори, повноваження яких були визначені ще на стадії досудового розслідування, продовжують перебувати у складі групи прокурорів, а отже, мали можливість забезпечити участь сторони обвинувачення у судовому засіданні. Окремо вона зазначила, що новий прокурор раніше був детективом НАБУ, у зв’язку з чим, на думку сторони захисту, необхідно перевірити, чи не брав він участі у слідчих діях у цьому кримінальному провадженні.
Прокурор, у свою чергу, зазначив, що його участь у судовому засіданні здійснюється на підставі постанови про зміну групи прокурорів та обумовлена необхідністю забезпечення безперервності судового розгляду.
Після обговорення позицій учасників провадження суд дійшов висновку про належне підтвердження повноважень прокурора. Суд зазначив, що у даному випадку йдеться не про заміну прокурора, а про зміну складу групи прокурорів шляхом включення до неї додаткового прокурора, що, на думку суду, відповідає положенням кримінального процесуального законодавства. У зв’язку з цим суд визнав надані документи достатніми для підтвердження повноважень прокурора на участь у судовому засіданні.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що сама по собі зміна складу групи прокурорів та допуск нового прокурора до участі у судовому засіданні не свідчать автоматично про порушення гарантій справедливого судового розгляду. Водночас окремої процесуальної уваги потребують доводи сторони захисту щодо можливої попередньої участі нового прокурора у досудовому розслідуванні цього кримінального провадження під час його роботи детективом НАБУ.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, зазначене питання має істотне значення для оцінки належності процесуальної ролі прокурора та забезпечення довіри до процесуального балансу між сторонами. За таких обставин доцільним видається надання національним судом належної оцінки цим доводам сторони захисту, оскільки принцип рівності сторін передбачає відсутність обставин, здатних об’єктивно викликати сумніви щодо процесуальної нейтральності та належності представництва сторони обвинувачення (UAB Braitin v. Lithuania, п. 60).
У подальшому суд продовжив дослідження та долучення письмових доказів сторони захисту. Зокрема, захисник долучила блок адвокатських запитів та відповідей Уманської міської ради, що стосувалися повноважень посадових осіб органу місцевого самоврядування, структури виконавчих органів ради, посадових інструкцій, а також процедур, пов’язаних із продажем земельних ділянок та затвердженням експертної грошової оцінки. За позицією сторони захисту, зазначені документи мають значення для оцінки показань Похольчука Р.В., який раніше мав процесуальний статус обвинуваченого у межах цього кримінального провадження, а також для перевірки доводів сторони обвинувачення щодо нібито висловленого вимагання неправомірної вигоди. Захист наголошував, що процедура продажу земельних ділянок передбачала участь значної кількості посадових осіб та колегіальних органів, які були наділені повноваженнями щодо погодження, перевірки та контролю відповідних рішень. У зв’язку з цим, на думку захисту, Похольчук Р.В. мав можливість звернутися до інших посадових осіб або повідомити про обставини, на які він посилався у своїх показаннях.
Окремо захист звернув увагу на відповідь Уманської міської ради щодо рішення про затвердження експертної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеного в обвинувальному акті. За твердженням сторони захисту, рішення з формулюванням, наведеним в обвинувальному акті, не існувало, натомість міською радою було надано інше рішення, яке, на думку захисту, фактично стосується відповідних обставин. Захист звернув увагу, що з тексту цього рішення та доданих матеріалів випливає участь постійних комісій, які надавали рекомендації, а також наявність протоколу сесії та поіменного голосування депутатів, відповідно до якого за затвердження оцінки та продаж земельної ділянки проголосували 22 депутати. На думку сторони захисту, це свідчить про колегіальний характер прийняття рішення та про відсутність одноосібного вирішення питання.
Також було долучено запит щодо надання стенограми та іншої документації, пов’язаної з відповідним пленарним засіданням, а також адвокатський запит щодо всіх покупців земельних ділянок, договори купівлі-продажу яких були укладені Уманською міською радою, зокрема щодо ділянок, оцінку яких здійснювало ТОВ «Біном Груп». Окремо було долучено запит щодо копій договорів купівлі-продажу, на який рада надала договори із знеособленими даними покупців. У зв’язку з цим сторона захисту зверталася до ВАКС із клопотанням про тимчасовий доступ до відповідних документів, яке було задоволене. За словами захисника, ця інформація була необхідна для встановлення та допиту покупців земельних ділянок. Захист також повідомив, що надсилав детективам клопотання про проведення таких допитів, однак отримував постанови про відмову, які суд неодноразово скасовував, після чого досудове розслідування було завершене, а відповідні особи фактично не були допитані.
Окремим блоком захисник долучила матеріали, які, на її думку, стосуються надання Похольчуком Р.В. недостовірних показань та підтверджують його можливість діяти іншим способом. Йшлося про матеріали тимчасового доступу до мобільного телефону Похольчука Р.В., а також диск із відомостями про з’єднання, зокрема за день, коли Филь С.В., за версією обвинувачення, нібито висловив вимогу про надання неправомірної вигоди. Під час відтворення диска сторона захисту звернула увагу, що в момент імовірного висловлення вимоги, Похольчук Р.В. перебував у межах приблизно одного кілометра від Уманської міської ради. Також, за твердженням захисту, протягом усього періоду комунікації з Филем С.В. він перебував неподалік міської ради. Крім того, у той самий день Похольчук Р.В. спілкувався з Левченко К.П., а в подальшому мав розмови з міським головою, яка є його кумою та секретарем ради. На думку захисту, ці дані спростовують твердження Похольчука Р.В. про відсутність реальної можливості повідомити когось про нібито вимагання.
У межах процесуальної дискусії суд неодноразово уточнював у сторони захисту значення та зв’язок долучених документів — зокрема посадових інструкцій, положень про органи місцевого самоврядування та матеріалів, що стосуються подальших етапів процедури продажу земельних ділянок, — із обставинами, які входять до предмета доказування у цьому кримінальному провадженні. Суд звертав увагу, що, відповідно до версії сторони обвинувачення, кримінальне правопорушення могло бути завершене ще до складення окремих документів, на які посилається захист. Сторона захисту, у свою чергу, наполягала, що зазначені матеріали мають значення для оцінки наявності або відсутності ознак вимагання неправомірної вигоди. На думку захисту, для такої кваліфікації істотним є встановлення того, чи мав Похольчук Р.В. реальні альтернативи поведінки та можливість звернення до інших посадових осіб або компетентних органів у разі наявності протиправного тиску.
Суд при цьому зазначав, що частина наведених захистом обставин радше характеризує загальний адміністративний та процедурний контекст ухвалення рішень органом місцевого самоврядування, однак не обов’язково безпосередньо підтверджує або спростовує факт можливого висловлення вимоги про надання неправомірної вигоди. Окремо суд звернув увагу, що питання причин незвернення Похольчука Р.В. до правоохоронних органів чи посадових осіб міської ради доцільно оцінювати насамперед під час його безпосереднього допиту в судовому засіданні. Захист, своєю чергою, наполягав, що обраний порядок дослідження доказів передбачає спочатку встановлення відповідних обставин за допомогою письмових матеріалів, а вже надалі — їх оцінку у сукупності з показаннями учасників кримінального провадження.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що дослідження та оцінка доказів сторони захисту у цьому кримінальному провадженні мають принципове значення для забезпечення справедливого судового розгляду та дотримання принципу рівності сторін. У контексті статті 6 ЄКПЛ право сторони захисту не обмежується формальною можливістю подавати докази, а передбачає обов’язок суду надати їм реальну, належну та мотивовану оцінку у сукупності з усіма іншими матеріалами справи. На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, особливого значення у межах цього провадження набуває те, що сторона захисту фактично пропонує альтернативну версію подій, яка стосується не лише окремих фактичних обставин, а й самої наявності ознак вимагання неправомірної вигоди. Зокрема, захист ставить під сумнів твердження про відсутність у Похольчука Р.В. реальної можливості діяти іншим способом або звернутися до інших посадових осіб чи правоохоронних органів у разі наявності протиправного тиску.
У цьому контексті вирішального значення набуває обов’язок сторони обвинувачення довести вину особи поза розумним сумнівом, а також необхідність належної перевірки судом усіх обґрунтованих альтернативних пояснень подій, запропонованих стороною захисту. Саме по собі існування альтернативної версії не свідчить автоматично про недоведеність обвинувачення, однак така версія має бути предметом повної та мотивованої судової оцінки, особливо якщо вона ґрунтується на конкретних документах, матеріалах комунікації чи інших доказах, досліджених у судовому засіданні.
Окремої уваги також потребує оцінка показань Похольчука Р.В., який раніше мав процесуальний статус обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні та уклав угоду про визнання винуватості. За таких обставин національний суд має забезпечити особливо ретельну перевірку достовірності та узгодженості його показань у співвідношенні з іншими доказами у справі, з урахуванням можливого процесуального інтересу такої особи.
Як послідовно підкреслює ЄСПЛ, справедливий судовий розгляд передбачає обов’язок національних судів належним чином реагувати на конкретні, релевантні та важливі доводи сторін (Đurić v. Serbia, п. 69). Водночас стандарт доказування у кримінальному процесі вимагає, щоб будь-які обґрунтовані сумніви, які не були переконливо усунуті стороною обвинувачення, тлумачилися на користь обвинуваченого (Kolompar v. Serbia, п. 16). На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, у подібних категоріях кримінальних проваджень особливого значення набуває саме комплексна оцінка доказів у їх взаємозв’язку, а не ізольоване сприйняття окремих показань чи документів. Лише всебічна перевірка всіх версій подій та належне спростування альтернативних пояснень можуть забезпечити дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» та підтримувати довіру до справедливості судового розгляду.
З огляду на викладене, кримінальне провадження рекомендується експертами моніторингової місії IAC ISHR до подальшого моніторингу.
