03. 06. 2026
13 травня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52021000000000144 (справа № 991/4509/22) відносно колишнього депутата Київської міської державної адміністрації IX скликання Трубіцина Владислава Сергійовича, його помічників Ліфа Іллі Анатолійовича та Белінського Артема Миколайовича, колишнього директора КП «Міський магазин» Моламова Амана Мансур Огли, його заступника Непряхіна Олексія Миколайовича та заступника директора КП «Київська спадщина» Ковальчука Дмитра Володимировича, яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою). У судовому засіданні брали участь обвинувачені, їхні захисники, прокурор та головуючий суддя Строгий І.Л. Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проєкту, що реалізується за підтримки BMZ.
Основним предметом судового засідання було продовження дослідження доказів сторони обвинувачення, зокрема подальший перехресний допит свідка обвинувачення.
На початку засідання головуючий повідомив про надходження до суду заяви від свідка, у якій зазначалося про неможливість його участі у судовому засіданні у зв’язку з направленням для виконання термінового бойового завдання. При цьому будь-які документи, які б підтверджували наведені обставини, до заяви долучені не були.Сторона обвинувачення повідомила, що на цей момент дослідила всі заплановані докази, зокрема забезпечила допит двох свідків, і вважала свою доказову діяльність на цьому етапі завершеною. Прокурор не заперечував проти зміни порядку дослідження доказів та переходу до дослідження доказів сторони захисту, обґрунтовуючи таку позицію міркуваннями процесуальної економії та невизначеністю щодо можливості явки свідка в наступне судове засідання.
Сторона захисту категорично заперечила проти зміни порядку дослідження доказів та заявила клопотання про відкладення судового засідання з метою забезпечення проведення перехресного допиту свідка, вжиття заходів щодо його прибуття, а в разі повторної неявки — застосування заходів, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. Захисники також просили занести до протоколу судового засідання заперечення сторони захисту проти будь-якої зміни порядку дослідження доказів та проти продовження судового розгляду без завершення перехресного допиту свідка.
Обґрунтовуючи свою позицію, захист зазначив, що допит вказаного свідка фактично був завершений лише частково — приблизно на одну п’яту від запланованого обсягу, тоді як частина захисників узагалі не встигла поставити свідку запитання у межах перехресного допиту. За таких обставин, на думку сторони захисту, перехід до дослідження доказів захисту без завершення допиту свідка створює ризик істотного обмеження права обвинувачених на ефективний перехресний допит як одного з ключових елементів права на справедливий судовий розгляд. Крім того, захист звернув увагу на відсутність належного підтвердження поважності причин неявки свідка. Захисники наголошували, що надане повідомлення містить виключно твердження самого свідка та не підтверджене жодними офіційними документами — зокрема рапортом, витягом із наказу чи іншими доказами його направлення для виконання бойового завдання. Водночас сторона захисту звернула увагу, що раніше участь свідка у засіданнях вже забезпечувалася дистанційно в режимі відеоконференції у зв’язку з проходженням військової служби, а тому сам по собі факт проходження служби не може автоматично свідчити про об’єктивну неможливість участі у засіданні. Окремо захист зазначив, що ще 11 травня свідок підтверджував готовність брати участь у засіданні, однак уже наступного дня повідомив про неможливість явки без надання будь-якого документального підтвердження.
Сторона захисту також наголосила, що передчасний перехід до дослідження доказів захисту до завершення перехресного допиту свідка може створити процесуальний дисбаланс між сторонами. На думку захисників, ознайомлення свідка обвинувачення з доказами сторони захисту до завершення його допиту потенційно може вплинути на подальший зміст його показань та створити ризик їх коригування відповідно до позиції захисту. Крім того, захисники зазначили, що не були процесуально готові до представлення власних доказів у цьому судовому засіданні, оскільки розраховували на продовження допиту свідка сторони обвинувачення.
Додатково захисник Турбіцина В.С. звернула увагу на те, що щодо її підзахисного здійснюється спеціальне судове провадження in absentia, яке передбачає підвищений стандарт забезпечення процесуальних гарантій та необхідність особливо ретельного дослідження усіх доказів у справі. У цьому контексті незавершеність перехресного допиту ключового свідка, на думку захисту, набуває додаткового значення для забезпечення права на захист.
За результатами розгляду заявленого клопотання суд відмовив у відкладенні судового засідання та ухвалив змінити порядок дослідження доказів, перейшовши до дослідження доказів сторони захисту. Обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на необхідність дотримання розумних строків судового розгляду, зазначивши, що провадження перебуває на стадії судового розгляду з 2022 року. Суд також зазначив, що питання щодо поважності причин неявки свідка буде оцінено після його прибуття до суду та надання відповідних підтверджуючих документів, а у разі повторної неявки — суд визначить подальший порядок дослідження доказів з урахуванням усіх обставин. Окремо головуючий вказав, що у випадку явки свідка у наступне судове засідання порядок дослідження доказів може бути повторно змінений для продовження його допиту.
Водночас, оскільки жоден із захисників не був готовий до безпосереднього подання доказів сторони захисту у цьому засіданні, суд відклав розгляд справи до наступної визначеної дати.
З урахуванням викладених обставин експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що порядок та послідовність дослідження доказів у кримінальному провадженні мають не суто технічний, а безпосередньо гарантійний характер, оскільки впливають на практичну реалізацію принципів змагальності, рівності сторін та ефективності права на захист. У цьому контексті особливого значення набуває забезпечення стороні захисту реальної та повноцінної можливості здійснити перехресний допит свідка сторони обвинувачення, адже саме цей процесуальний механізм є одним із ключових інструментів перевірки достовірності показань, виявлення суперечностей, оцінки надійності доказів та перевірки загальної послідовності позиції сторони обвинувачення.
У межах даного кримінального провадження заслуговує на увагу те, що допит свідка сторони обвинувачення фактично залишився незавершеним, а за твердженням сторони захисту його обсяг становив лише незначну частину від запланованого перехресного допиту. За таких обставин перехід до дослідження доказів сторони захисту до завершення допиту свідка обвинувачення об’єктивно може створювати ситуацію процесуального дисбалансу, за якої сторона захисту опиняється у менш сприятливому становищі порівняно зі стороною обвинувачення та фактично позбавляється можливості реалізувати право на ефективне оспорювання доказів обвинувачення у повному обсязі. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право сторони захисту на допит свідків обвинувачення є однією з фундаментальних складових гарантій справедливого судового розгляду, передбачених пунктом 3(d) статті 6 Конвенції. При цьому ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на перехресний допит має бути не формальним чи декларативним, а практичним та ефективним. У такому контексті зміна порядку дослідження доказів до завершення допиту свідка обвинувачення потенційно здатна вплинути не лише на обсяг процесуальних можливостей сторони захисту, а й на загальне сприйняття справедливості судового розгляду. Окремого значення у даній ситуації набуває відсутність належних підтверджуючих документів щодо причин неприбуття свідка. Попри посилання на виконання бойового завдання, до суду не було надано жодних документів, які б об’єктивно підтверджували неможливість участі свідка у судовому засіданні, у тому числі в режимі відеоконференції, який вже застосовувався раніше. За таких умов питання достатності перевірки судом поважності причин неявки свідка та вжиття заходів для забезпечення його участі набуває особливої важливості з точки зору дотримання гарантій статті 6 Конвенції.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що у подібних ситуаціях принцип процесуальної економії та необхідність дотримання розумних строків судового розгляду не повинні переважати над фундаментальними гарантіями права на захист. Особливо це стосується ситуацій, коли допит свідка сторони обвинувачення має ключове значення для оцінки доказової бази обвинувачення, а сторона захисту ще не отримала реальної можливості завершити його перехресний допит.
У рішенні Jaupi v. Albania (п. 98) ЄСПЛ підкреслив, що сторона захисту повинна мати реальну можливість поставити під сумнів показання свідків обвинувачення, а будь-які обмеження цього права мають бути належним чином обґрунтовані та компенсовані достатніми процесуальними гарантіями. У цьому контексті відмова у відкладенні судового засідання за відсутності належного документального підтвердження причин неявки свідка може викликати питання щодо достатності заходів, вжитих судом для забезпечення справедливого балансу між ефективністю провадження та процесуальними правами сторони захисту. Крім того, ЄСПЛ послідовно наголошує, що саме на державу покладається позитивний обов’язок вживати всіх розумних та доступних заходів для забезпечення явки свідка до суду. Сам по собі факт відсутності свідка, складність встановлення його місцезнаходження або перебування за межами місця проведення судового розгляду не є достатнім для визнання гарантій статті 6 § 3(d) Конвенції дотриманими. Держава повинна демонструвати належну процесуальну ретельність у забезпеченні можливості сторони захисту допитати свідків обвинувачення. У протилежному випадку відповідальність за неявку свідка покладається саме на національні органи влади (Schatschaschwili v. Germany, п. 120).
Крім того, у цьому кримінальному провадженні слід враховувати специфіку здійснення спеціального судового провадження in absentia щодо одного з обвинувачених, що об’єктивно зумовлює підвищені вимоги до повноти, ретельності та збалансованості дослідження доказів. За таких умов незавершеність допиту ключового свідка сторони обвинувачення може мати додаткове значення для оцінки належного забезпечення права обвинуваченого на захист. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що гарантії, передбачені підпунктами (c) та (d) пункту 3 статті 6 Конвенції, зокрема право захищати себе та право допитувати свідків, є фундаментальними елементами справедливого судового розгляду. У рішенні Sejdovic v. Italy (п. 81) Суд підкреслив особливу важливість ефективного забезпечення цих процесуальних гарантій у провадженнях, що здійснюються за відсутності обвинуваченого.
Враховуючи все вищезазначене, експерти моніторингової місії IAC ISHR в рамках моніторингу даного кримінального провадження фіксують ознаки можливого порушення права на захист (п.3 ст. 6 ЄКПЛ) та рівності сторін (п.1 ст. 6 ЄКПЛ). Справа рекомендується до подальшого моніторингу.
