02. 06. 2026
15 травня 2026 року в Хаджибейському районному суді міста Одеса відбулося судове засідання у справі № 521/12272/20 щодо Райнова Р.Г., якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство). У засіданні брали участь обвинувачений, його захисник, прокурор, представник потерпілої та головуючий суддя Передерко Д.П.
У зв’язку з тим, що спостерігач IAC ISHR двічі прибував до Хаджибейського районного суду міста Одеси для здійснення моніторингу судових засідань, призначених на 21 та 28 травня 2026 року, однак зазначені судові засідання не відбулися, експертами моніторингової місії було прийнято рішення здійснити моніторинг судового засідання від 15 травня 2026 року шляхом аналізу офіційного технічного запису судового засідання.
Основним предметом судового розгляду було продовження дослідження доказів сторони захисту. На початку судового засідання суд повідомив про надходження клопотання представника потерпілої щодо припинення подальшого дослідження доказів сторони захисту.
Обґрунтовуючи подане клопотання, представник потерпілої зазначив, що розгляд цього кримінального провадження триває близько шести років, а судові засідання у справі неодноразово відкладалися, зокрема, за ініціативою сторони захисту. Він також звернув увагу, що з жовтня 2025 року у справі триває стадія подання та дослідження доказів сторони захисту, однак, на його переконання, протягом цього часу сторона захисту фактично не надала нових доказів, натомість систематично звертається до суду з клопотаннями, частина з яких, за твердженням представника потерпілої, є подібними або тотожними тим, що вже були предметом судового розгляду. Крім того, представник потерпілої зазначив, що сторона обвинувачення та потерпіла сторона вже раніше порушували перед судом питання щодо необхідності визначення процесуальних меж для подання та дослідження доказів сторони захисту. З огляду на викладене представник потерпілої просив суд визнати право сторони захисту на подання доказів реалізованим та припинити подальше дослідження доказів захисту.
Прокурор підтримав зазначене клопотання в повному обсязі.
Сторона захисту заперечувала проти його задоволення. Захисник зазначив, що стадія дослідження доказів сторони обвинувачення тривала близько двох років, протягом яких прокурор ініціював виклик значної кількості свідків, а суд, за словами захисту, не застосовував до сторони обвинувачення подібних процесуальних обмежень та не вимагав додаткового обґрунтування необхідності відповідних процесуальних дій.
На думку сторони захисту, припинення дослідження доказів захисту за таких обставин може створювати ризики нерівного процесуального підходу до сторін та порушення принципів рівності сторін і права на захист. Захисник також наголосив, що за наявності відповідних підстав суд може визначити граничні строки для подання або дослідження доказів, однак не позбавляти сторону захисту можливості реалізовувати право на подання доказів загалом. Крім того, захисник заперечив твердження про подання тотожних клопотань, зазначивши, що сторона захисту у своїх зверненнях посилається на нові обставини та додаткові аргументи. З урахуванням викладеного сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання представника потерпілої. Окремо захисник звернув увагу, що не мав можливості ознайомитися з клопотанням у письмовій формі, у зв’язку з чим просив надати йому відповідний час для ознайомлення з його змістом.
Суд зазначив, що не вбачає необхідності у наданні додаткового часу для письмового ознайомлення з клопотанням, оскільки захисник був присутній під час його усного оголошення у судовому засіданні. Крім того, суд звернув увагу, що не вбачає підстав для окремого співставлення усно оголошеного змісту клопотання з його письмовим текстом, долученим до матеріалів кримінального провадження. Заслухавши позиції сторін, суд ухвалив задовольнити клопотання представника потерпілої, визнати право сторони захист у на подання доказів реалізованим та припинити подальше дослідження доказів сторони захисту.
З приводу вищезазначеного експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне звернути увагу, що належна можливість сторони захисту подавати докази, заявляти клопотання та брати участь у дослідженні доказів є однією з фундаментальних гарантій права на захист і принципу рівності сторін у розумінні статті 6 ЄКПЛ. Реалізація цих гарантій передбачає не формальне, а реальне забезпечення стороні захисту можливості представляти свою позицію та впливати на перебіг судового розгляду в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно зі стороною обвинувачення. У цьому контексті привертають увагу доводи сторони захисту щодо тривалості дослідження доказів сторони обвинувачення та значно ширшого обсягу процесуальних можливостей, які були надані стороні обвинувачення під час представлення своєї позиції. Як випливає із зафіксованих обставин, стадія дослідження доказів сторони обвинувачення тривала близько двох років, при цьому прокурор ініціював виклик значної кількості свідків і подання додаткових матеріалів без застосування до нього аналогічних процесуальних обмежень. Водночас щодо сторони захисту суд фактично ухвалив рішення про припинення подальшого дослідження доказів, визнавши право захисту на подання доказів реалізованим. При цьому підставою для такого рішення, зокрема, стали твердження про подання стороною захисту подібних або повторних клопотань та необхідність забезпечення розумних строків розгляду справи.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, зафіксована процесуальна ситуація об’єктивно порушує питання щодо дотримання принципу рівності сторін. Саме по собі активне використання стороною захисту процесуальних механізмів, зокрема подання клопотань, не може автоматично розцінюватися як зловживання процесуальними правами, особливо за наявності доводів захисту про нові обставини або додаткову аргументацію. У подібних ситуаціях будь-яке обмеження можливості сторони захисту представляти докази потребує особливо переконливого, пропорційного та належно мотивованого обґрунтування.
ЄСПЛ у справі F.S.M. v. Spain (пп. 54–57) наголосив, що права на захист, гарантовані статтею 6 § 3 (b) Конвенції, спрямовані насамперед на забезпечення максимально можливої рівності між обвинуваченням і захистом. Суд підкреслив, що обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без необґрунтованих обмежень представляти всі релевантні аргументи суду першої інстанції. Аналогічно у справі Đurić v. Serbia (пп. 69, 71) ЄСПЛ наголосив, що принципи змагальності та рівності сторін є фундаментальними складовими справедливого судового розгляду та вимагають забезпечення сторонам розумної можливості представляти свою позицію без істотної процесуальної нерівності.
У цьому контексті додаткову увагу привертає й обставина, що захиснику було відмовлено у можливості ознайомитися з письмовим текстом клопотання представника потерпілої, хоча саме це клопотання безпосередньо стосувалося припинення подальшого дослідження доказів сторони захисту та надалі було задоволене судом у повному обсязі. Формальне посилання суду на те, що захисник був присутній під час усного оголошення клопотання, саме по собі не усуває питання щодо достатності процесуальних можливостей захисту для належної підготовки та представлення своєї позиції щодо такого суттєвого процесуального питання. У справах Ivan Karpenko v. Ukraine (No. 2) (п. 27) та Ezeoke v. the United Kingdom (п. 51) ЄСПЛ підкреслив, що принцип «рівності сторін» передбачає надання кожній стороні реальної можливості представляти свою позицію за умов, які не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з опонентом.
Крім того, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що посилання на необхідність забезпечення розумних строків судового розгляду в цій ситуації також потребує особливо обережної оцінки. Як було зафіксовано спостерігачами місії, окремі судові засідання у межах цього кримінального провадження відкладалися з ініціативи самого суду, зокрема засідання, призначені на 28 квітня, 21 та 28 травня 2026 року, не відбулися з ініціативи суду. За таких обставин покладення відповідальності за тривалість розгляду справи переважно на сторону захисту без урахування процесуальної поведінки самого суду може створювати враження недостатньо збалансованого підходу до оцінки причин тривалості провадження. У цьому аспекті ЄСПЛ у справі Vujović and Lipa D.O.O. v. Montenegro (No. 2) (пп. 79–80) наголосив, що оцінка «розумності строку» провадження має здійснюватися з урахуванням складності справи, поведінки сторін та органів державної влади, а відповідальність за надмірну тривалість провадження може покладатися лише щодо затримок, які пояснюються діями держави.
Враховуючи сукупність зафіксованих обставин — фактичне припинення дослідження доказів сторони захисту, відсутність достатньо переконливого та видимого обґрунтування необхідності такого обмеження, нерівність процесуальних можливостей сторін під час дослідження доказів, а також відмову у наданні стороні захисту можливості ознайомитися з письмовим клопотанням, яке безпосередньо впливало на обсяг її процесуальних прав, — експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що у цій процесуальній ситуації для об’єктивного спостерігача наявні обґрунтовані підстави порушувати питання щодо недотримання принципу рівності сторін та ефективного права на захист у розумінні статті 6 ЄКПЛ.
У подальшому сторона захисту заявила відвід суду. Обґрунтовуючи заявлений відвід, захисник зазначив, що, на його думку, під час розгляду цього кримінального провадження суд демонструє ознаки упередженого та необ’єктивного підходу, а також не забезпечує належних процесуальних гарантій для повноцінної реалізації стороною захисту права на захист. У відповідь суд зазначив, що не вбачає підстав самостійно здійснювати реєстрацію відповідної заяви про відвід замість сторони захисту. Суд також наголосив, що навіть за умови усного оголошення заяви про відвід захисник повинен подати відповідне клопотання у встановленому процесуальному порядку через канцелярію суду.
У зв’язку із заявленням відводу подальший розгляд справи у цьому судовому засіданні не здійснювався, після чого судове засідання було завершено.
З приводу вищезазначеного експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне наголосити, що заява про відвід суду має бути належним чином обґрунтована, однак водночас будь-які об’єктивно обґрунтовані сумніви щодо неупередженості суду повинні отримати ретельну та мотивовану оцінку. Навіть зовнішні ознаки можливої упередженості можуть мати значення для оцінки дотримання гарантії розгляду справи незалежним і безстороннім судом у розумінні статті 6 ЄКПЛ.
У цьому ж контексті заслуговують на увагу повідомлення спостерігачів моніторингової місії IAC ISHR про те, що в межах цього судового засідання виникла емоційна перепалка між судом і захисником. За спостереженнями моніторингової місії, така ситуація супроводжувалася підвищеним рівнем емоційної залученості суду, що проявлялося як в окремих висловлюваннях, так і в загальному характері комунікації під час засідання. Варто також звернути увагу, що спостерігачі моніторингової місії IAC ISHR уже фіксували подібну ситуацію в одному з попередніх засідань у цій справі, зокрема під час моніторингу кримінального провадження щодо Райнова Р.Г. від 2 квітня 2026 року.
Крім того, спостерігачі моніторингової місії IAC ISHR звернули увагу на обставини, зафіксовані наприкінці судового засідання. Зокрема, суд безпосередньо звернувся до присутніх у залі вільних слухачів, які, за їхніми словами, були студентами, із запитанням щодо того, хто саме запросив їх на судове засідання. Суд також висловив припущення, що їхня присутність може розцінюватися як форма тиску на суд, оскільки, на думку суду, вони могли прибути на засідання на запрошення адвоката у справі, який є їхнім викладачем. У цьому контексті експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що принцип публічності судового розгляду є однією з фундаментальних гарантій права на справедливий суд. Присутність громадськості, студентів, журналістів або представників моніторингових організацій у відкритому судовому засіданні сама по собі не може розцінюватися як втручання у здійснення правосуддя або форма тиску на суд за відсутності конкретних обставин, які б свідчили про перешкоджання нормальному перебігу судового розгляду.
ЄСПЛ у справі Stephan Kucera v. Austria (п. 73) наголошував, що публічність судового розгляду є одним із ключових елементів справедливого судочинства, оскільки забезпечує громадський контроль за здійсненням правосуддя та сприяє зміцненню довіри до судової влади. Як зазначив Суд, «роблячи здійснення правосуддя видимим, публічність сприяє досягненню мети статті 6 § 1 Конвенції — забезпеченню справедливого судового розгляду».
Окремої уваги заслуговує й те, що, за спостереженнями моніторингової місії IAC ISHR, подібні обставини у межах цього кримінального провадження фіксуються не вперше. Зокрема, схожі за змістом зауваження щодо присутності громадськості були зафіксовані під час моніторингу судового засідання спостерігачами IAC ISHR від 8 квітня 2026 року. У сукупності такі обставини можуть створювати враження настороженого ставлення суду до присутності громадськості у відкритому судовому процесі. На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, у подібних ситуаціях особливого значення набуває необхідність дотримання судами нейтральної комунікації, оскільки саме зовнішнє сприйняття безсторонності суду є важливою складовою довіри до правосуддя. ЄСПЛ послідовно наголошує, що «правосуддя має не лише здійснюватися, але й бути видимим», адже на кону стоїть довіра, яку суди демократичного суспільства повинні вселяти громадськості (Kroi and Nocka v. Albania, п. 50; Ismailaj and Others v. Albania, п. 34).
Підсумовуючи викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що у цьому кримінальному провадженні наявні процесуальні обставини, які можуть порушувати питання щодо повноти дотримання принципу публічності судового розгляду та зовнішнього сприйняття безсторонності суду у розумінні пункту 1 статті 6 ЄКПЛ.
Крім того, у поєднанні з раніше зафіксованими процесуальними обставинами, пов’язаними з обмеженням можливостей сторони захисту щодо подання та дослідження доказів, такі дії можуть додатково посилювати сумніви щодо належного забезпечення принципу рівності сторін та ефективної реалізації права на захист у межах цього кримінального провадження.
З огляду на викладене, справа рекомендується до подальшого моніторингу.
