25. 05. 2026
14 травня 2026 року у Одеському апеляційному суді відбулося судове засідання у межах кримінального провадження №22025160000000536 (справа № 523/6575/26) щодо Скупінського Олега Віталійовича та Сафонова Дениса Юрійовича, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28, ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору, вчинене за попередньою змовою групою осіб). У судовому засіданні брали участь захисники (у режимі відеоконференції) та прокурори. Справу розглядала колегія суддів у складі: головуючий суддя — Кравець Ю.І., судді — Журавльов О.Г. та Артеменко І.А. Обвинувачені не брали участі в цьому судовому засіданні.
Ключовим предметом розгляду стало подання щодо вирішення питання про направлення кримінального провадження до іншого суду у зв’язку з необхідністю визначення належної територіальної підсудності.
Обґрунтовуючи необхідність задоволення подання, захисники звернули увагу, що в обвинувальному акті органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні зазначено Управління Служби безпеки України в Одеській області, яке розташоване за адресою: вул. Єврейська, 43, м. Одеса, Приморський район. Сторона захисту наголосила, що ця адреса підтверджується офіційними даними, зокрема інформацією з офіційного сайту, і саме за цією адресою знаходяться як Управління СБУ в Одеській області, так і відповідний орган досудового розслідування СБУ. Крім того, захисники зазначили, що офіційна юридична адреса відповідного органу досудового розслідування також зареєстрована саме за вказаним місцезнаходженням.
Сторона захисту також посилалася на сформовану практику Верховного Суду, відповідно до якої визначальним критерієм територіальної підсудності у подібних випадках має бути місце офіційної реєстрації відповідного органу як юридичної особи. Захисники додатково зазначили, що, як випливає з матеріалів кримінального провадження та процесуальних документів, усі слідчі й процесуальні дії у межах цього провадження здійснювалися саме за адресою: вул. Єврейська, 43, тобто в межах Приморського району міста Одеси.
Окремо захисники зазначили, що Одеський апеляційний суд у інших кримінальних провадженнях, де органом досудового розслідування виступало Управління СБУ в Одеській області, визначав місцезнаходження відповідного органу саме у Приморському районі міста Одеси. У зв’язку з цим захист вважав необґрунтованим посилання сторони обвинувачення на адресу: вул. Маріупольська, 6, яка розташована у Пересипському районі міста Одеси, як на місце знаходження органу досудового розслідування для цілей визначення територіальної підсудності.
Враховуючи викладене, захисники просили суд задовольнити подання та направити кримінальне провадження з Пересипського районного суду міста Одеси до Приморського районного суду міста Одеси.
Сторона обвинувачення, у свою чергу, заперечувала проти задоволення подання. Прокурори наголосили, що, як випливає з обвинувального акта, місце вчинення кримінального правопорушення не встановлено, а сам обвинувальний акт було складено за адресою: вул. Маріупольська, 6, м. Одеса, Пересипський район. Також прокурори зазначили, що у зв’язку з необхідністю забезпечення безпеки в умовах воєнного стану відповідним наказом Управління СБУ в Одеській області було визначено розташування слідчого відділу саме за адресою: вул. Маріупольська, 6. На думку сторони обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті зазначено, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснював саме слідчий відділ Управління СБУ в Одеській області, а місце вчинення кримінального правопорушення не встановлено, територіальна підсудність має визначатися за Пересипським районним судом міста Одеси. З огляду на це прокурори просили суд відмовити у задоволенні подання.
Заслухавши позиції сторін, суд ухвалив залишити подання без задоволення, а обвинувальний акт повернути до Пересипського районного суду міста Одеси.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що належне визначення підсудності є складовою гарантії розгляду справи «судом, встановленим законом», а тому питання фактичного місцезнаходження органу досудового розслідування має принципове значення, особливо за відсутності встановленого місця вчинення кримінального правопорушення.
У цьому контексті заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що юридична адреса органу досудового розслідування та фактичне здійснення слідчих і процесуальних дій були пов’язані саме з Приморським районом міста Одеси. За умови підтвердження таких обставин можуть виникати об’єктивні сумніви щодо належності визначення підсудності за Пересипський районний суд міста Одеси.
Водночас саме по собі посилання сторони обвинувачення на внутрішній наказ про розташування слідчого відділу у Пересипському районі не обов’язково є достатнім для однозначного висновку про належність підсудності, якщо фактичне здійснення досудового розслідування відбувалося за іншою адресою. За таких обставин питання підсудності потребує особливо ретельного та належно мотивованого судового аналізу, оскільки формальний підхід до його вирішення може створювати ризик процесуальної невизначеності та сумнівів у дотриманні гарантії «суду, встановленого законом». Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції гарантує право кожного на справедливий суд «встановлений законом». Це формулювання є ключовим, адже воно відображає принцип верховенства права, прямо закріплений у Преамбулі Конвенції. Дотримання правил підсудності — не формальність, а одна з основ гарантії неупередженого й легітимного розгляду справи.
ЄСПЛ неодноразово приходив до висновку, що порушення принципу «суду, встановленого законом» підриває довіру до правосуддя в демократичному суспільстві. Це поняття охоплює не лише наявність правової основи для існування суду, а й дотримання конкретних правил, що регулюють його діяльність (Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland, п.п. 211, 213). ЄСПЛ також звертав увагу, що право на суд, встановлений законом, є проявом верховенства права, і що незалежність, неупередженість і законність складу суду мають єдину мету — забезпечення фундаментальних засад правової держави та поділу влади (M.L. v. Poland, п. 167).
За умови підтвердження доводів сторони захисту щодо фактичного здійснення слідчих і процесуальних дій у Приморському районі міста Одеси у експертів моніторингової місії IAC ISHR виникають обґрунтовані сумніви щодо безспірності визначення територіальної підсудності за Пересипський районний суд міста Одеси. У контексті гарантії «суду, встановленого законом» такі обставини потребують особливо ретельного та належно мотивованого судового аналізу.
Також варто зазначити, що, за повідомленням спостерігачів IAC ISHR, під час судового розгляду члени колегії суддів щонайменше двічі відповідали на телефонні дзвінки та здійснювали телефонне спілкування безпосередньо під час судового засідання. За спостереженнями, кожна з таких розмов тривала понад одну хвилину та мала характер активного телефонного спілкування, хоча її зміст залишався недоступним для інших учасників процесу та присутніх у залі судового засідання.
Хоча процесуальне законодавство прямо не забороняє користування суддями мобільними телефонами під час судового засідання, у подібних ситуаціях визначальне значення має зовнішнє сприйняття такої поведінки учасниками процесу та сторонніми спостерігачами. Неодноразове активне телефонне спілкування членів суддівської колегії під час розгляду справи, особливо у момент заслуховування позицій сторін, може створювати враження недостатньої зосередженості на судовому розгляді та формального ставлення до оцінки доводів учасників провадження.
У контексті гарантій справедливого суду особливо важливо, щоб поведінка суду не породжувала сумнівів щодо належної уваги до позицій сторін та повноцінного сприйняття їхніх аргументів. Навіть за відсутності очевидного процесуального порушення такі обставини можуть мати значення для оцінки зовнішнього сприйняття безсторонності суду та загальної справедливості провадження. ЄСПЛ послідовно наголошує, що «правосуддя має не лише здійснюватися, але й бути видимим», оскільки на кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (Kroi and Nocka v. Albania, п. 50; Ismailaj and Others v. Albania, п. 34).
З урахуванням викладеного, у межах цього судового засідання були зафіксовані обставини, які у своїй сукупності можуть викликати питання щодо сприйняття належної процесуальної залученості суду до розгляду доводів сторін та питання належного визначення підсудності у цьому кримінальному провадженні у контексті пункту 1 статті 6 ЄКПЛ.
З огляду на зазначені обставини справа рекомендується до подальшого моніторингу.
