20. 04. 2026
7 квітня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання у межах кримінального провадження № 52021000000000242 (справа №991/7418/23) щодо судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України (зловживання владою або службовим становищем та службове підроблення). У судовому засіданні брали участь обвинувачена, її захисник, прокурор та головуючий суддя Хамзін Т.Р. Потерпілий Миханів А.А. та його представник у судове засідання не з’явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.
На початку судового розгляду сторона захисту висловила заперечення щодо можливості продовження слухання у зв’язку з відсутністю потерпілого та його представника. Захисник акцентував увагу суду на тому, що в межах цього кримінального провадження вже порушувалося питання про можливі недоліки належного повідомлення потерпілого про дату, час і місце судових засідань. На переконання сторони захисту, такі обставини можуть обмежувати реальну можливість потерпілого користуватися процесуальними правами та брати повноцінну участь у провадженні.
Сторона обвинувачення, своєю чергою, наполягала на відсутності підстав для відкладення розгляду справи, вважаючи, що неявка потерпілого та його представника сама по собі не створює процесуальних перешкод для подальшого слухання.
Після заслуховування позицій учасників процесу суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду. Суд зазначив, що аналогічна правова позиція вже висловлювалася під час попередніх засідань, а відсутність потерпілого чи його представника сама по собі не унеможливлює здійснення судового розгляду. Водночас суд окремо наголосив, що вживає необхідних заходів для належного інформування сторони потерпілого про дату, час та перебіг наступних судових засідань.
Разом із тим експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що хоча сам по собі розгляд справи за відсутності потерпілого не означає автоматичного порушення гарантій справедливого суду, повторюваний характер таких випадків у межах даного провадження у поєднанні з раніше висловленими сумнівами щодо належного повідомлення потерпілої сторони свідчить про наявність триваючої процесуальної проблеми, яка дотепер не отримала вичерпного та переконливого усунення.
У цьому контексті визначального значення набуває не лише формальне посилання на вжиття заходів повідомлення, а й надання судом чіткої та зрозумілої оцінки того, чи був потерпілий належним чином поінформований про дату, час і місце засідань, чи мав реальну можливість брати участь у розгляді, а також чи не впливає його систематична відсутність на процесуальний баланс сторін. За відсутності такої оцінки відповідні сумніви зберігаються та можуть негативно впливати на сприйняття належності судового процесу з точки зору принципів змагальності, рівності учасників та загальної справедливості провадження.
У подальшому сторона захисту подала клопотання про виклик чотирьох свідків для їх допиту з метою обґрунтування своєї правової позиції. Захисник наголосив, що показання зазначених осіб мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та є необхідними для належної реалізації принципів змагальності та рівності сторін.
Прокурор заперечив проти виклику одного зі свідків — детектива НАБУ, мотивуючи це тим, що вказана особа не є свідком обставин, які становлять предмет судового розгляду. Водночас прокурор не заперечував проти виклику інших свідків.
За результатами розгляду суд частково задовольнив клопотання сторони захисту та постановив викликати для допиту трьох свідків, а саме: голову Печерського районного суду міста Києва, керівника апарату цього ж суду та ще одну особу. Водночас суд зазначив, що детектив Національного антикорупційного бюро України може бути обізнаний з обставинами досудового розслідування, однак не є свідком обставин, які підлягають безпосередньому дослідженню під час судового розгляду.
У зв’язку із завершенням розгляду питань, винесених на дане судове засідання, суд оголосив його закінчення.
У даному контексті експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що за наявності клопотань сторін про виклик свідків національний суд зобов’язаний надати належну оцінку їх обґрунтованості, релевантності та значенню для встановлення фактичних обставин справи. У разі визнання таких клопотань доцільними суд має забезпечити реальну можливість допиту відповідних осіб у розумні строки та з дотриманням процесуальних гарантій усіх учасників провадження. Саме безпосереднє дослідження показань свідків у поєднанні з іншими доказами дозволяє суду сформувати повне, збалансоване та об’єктивне уявлення про спірні обставини кримінального провадження.
Особливого значення це набуває у справах, де позиції сторін істотно відрізняються, а встановлення фактів потребує перевірки не лише матеріалів досудового розслідування, але й альтернативних пояснень, наданих стороною захисту. За таких умов допит свідків, ініційованих захистом, є важливим елементом реалізації права на захист та забезпечення реальної змагальності процесу. Відмова у виклику таких осіб за формальними підставами або без належної мотивації могла б поставити під сумнів ефективність права сторони захисту на подання доказів.
Європейський суд з прав людини послідовно зазначає, що стаття 6 §3(d) Європейська конвенція з прав людини не вимагає допиту кожного свідка, запропонованого стороною захисту, однак покликана гарантувати рівність сторін у питаннях подання та дослідження доказів. У своїй практиці Суд сформулював триетапний підхід до оцінки дотримання цього права: чи було клопотання належно обґрунтованим; чи врахували національні суди значення відповідних показань і надали достатні мотиви свого рішення; та чи не підірвало таке рішення загальну справедливість провадження (Khachapuridze and Khachidze v. Georgia, п. 94-99).
У межах даного судового засідання ознак порушення права на справедливий судовий розгляд не зафіксовано. Навпаки, часткове задоволення клопотання сторони захисту щодо виклику свідків свідчить про готовність суду забезпечити дослідження доказів, які можуть мати значення для перевірки версії обвинувачення та з’ясування альтернативних фактичних обставин. Такий підхід у цілому відповідає стандартам змагального процесу та сприяє ухваленню рішення на основі всебічно досліджених доказів.
Водночас експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на систематичну неявку потерпілої сторони у межах цього кримінального провадження. Зазначена обставина потребує подальшої оцінки з огляду на можливий вплив на реалізацію процесуальних прав учасників та забезпечення належного балансу сторін під час судового розгляду.
