02. 04. 2026
27 березня 2026 року в Голосіївському районному суді міста Києва відбулося судове засідання у межах кримінального провадження №62023000000001135 відносно Гринкевича Ігоря Володимировича, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі). У судовому засіданні брали участь обвинувачений (через відеозв’язок), його захисники, прокурор та головуюча суддя Первушина О.С.
У межах даного судового засідання продовжився розгляд справи на стадії підготовчого провадження.
На початку засідання сторона захисту заявила клопотання про передачу кримінального провадження для визначення підсудності. Обґрунтовуючи заявлене клопотання, захисники зазначили, що, на їхню думку, дане кримінальне провадження не підсудне Голосіївському районному суду міста Києва та підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом. Свою позицію сторона захисту мотивувала тим, що інкриміноване обвинуваченому діяння має корупційний характер, а отже, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, може підпадати під юрисдикцію спеціалізованого антикорупційного суду. Зокрема, захисники звернули увагу на кваліфікацію за статтею 369 КК України, а також на розмір неправомірної вигоди, який, за їх твердженням, відповідає критеріям підсудності Вищого антикорупційного суду.
Крім того, сторона захисту наголосила, що недотримання правил підсудності може мати наслідком істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та вплинути на законність подальшого судового розгляду. Обвинувачений підтримав заявлене клопотання. З огляду на викладене сторона захисту просила суд передати кримінальне провадження для вирішення питання підсудності.
Прокурор, у свою чергу, заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що позиція сторони обвинувачення з цього питання вже неодноразово висловлювалася у межах даного провадження та залишається незмінною.
Заслухавши позиції сторін, суд ухвалив завершити судове засідання з метою вирішення заявленого клопотання у нарадчій кімнаті з подальшим оголошенням рішення у наступному судовому засіданні.
З приводу викладених обставин експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне наголосити, що належне визначення підсудності є однією з фундаментальних складових права на справедливий суд. За наявності обґрунтованих сумнівів щодо компетентного суду такі обставини безпосередньо впливають на дотримання принципу правової визначеності та загальних гарантій справедливого судового розгляду.
У цьому контексті заслуговує на увагу те, що, за словами прокурора, відповідне питання вже неодноразово порушувалося у межах даного кримінального провадження, а позиція сторони обвинувачення з цього приводу залишалася незмінною. Це свідчить про наявність тривалого процесуального спору щодо підсудності, який потребує чіткої, послідовної та належно вмотивованої оцінки з боку суду.
За таких умов особливого значення набуває своєчасність і повнота процесуальної реакції суду на заявлені доводи. Відсутність їх обговорення або оцінки у межах конкретного судового засідання, навіть за умови подальшого вирішення питання у нарадчій кімнаті, може створювати для сторони захисту стан процесуальної невизначеності щодо підходу суду до вирішення цього питання.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що порушення принципу «tribunal established by law» здатне підривати довіру до правосуддя в демократичному суспільстві. Це поняття охоплює не лише наявність правової основи для існування суду, а й дотримання конкретних правил, що регулюють його компетенцію та діяльність ( Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland, пп. 211, 213; X and Others v. Slovenia, п. 121).
ЄСПЛ також підкреслює, що право на суд, встановлений законом, є проявом принципу верховенства права та тісно пов’язане з гарантіями незалежності й неупередженості суду, оскільки ці гарантії мають спільну мету — забезпечення довіри суспільства до правосуддя та інституційної легітимності судової влади ( M.L. v. Poland, п. 167; Xhoxhaj v. Albania, п. 290).
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, саме прозоре, обґрунтоване та послідовне вирішення питання підсудності є необхідною умовою забезпечення довіри до судового розгляду. У ситуаціях, коли це питання піднімається неодноразово, особливо важливо, щоб суд демонстрував чітку логіку у своїх підходах і надавав вичерпну аргументацію.
Таким чином, за умови достовірності наведених обставин, відсутність розгорнутої процесуальної реакції суду на заявлені доводи на даному етапі може впливати на сприйняття передбачуваності судового розгляду та викликати сумніви щодо належного дотримання принципу правової визначеності. У свою чергу, це має значення для оцінки відповідності провадження вимозі «суду, встановленого законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на викладене, справа рекомендується до подальшого моніторингу.
