06. 03. 2026
2 березня 2026 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках справи 991/7893/25 у кримінальному провадженні № 52024000000000217 відносно Филя С.В. та Залужного В.Б. яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 4 ст. 368-4, ч. 1 ст. 209 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). На засіданні були присутні обвинувачені Филь С.В. та Залужний В.Б. (у режимі відеозв’язку), їхній захисник, прокурор та головуюча суддя Задорожна Л.І.
На початку судового засідання сторона захисту заявила клопотання про повернення до стадії підготовчого судового провадження, а також про звернення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням щодо визначення підсудності у даному кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи свої клопотання, сторона захисту зазначила, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні первісно стосувався трьох осіб. На стадії підготовчого судового провадження серед обвинувачених був Похольчук Р.В., у зв’язку з чим справа була віднесена до підсудності Вищого антикорупційного суду, оскільки, за позицією сторони обвинувачення, він обіймав посаду депутата обласної ради. Водночас, за твердженням сторони захисту, під час дослідження доказів з’ясувалося, що на відповідний період Похольчук Р.В. уже не мав статусу депутата та не використовував пов’язані з цією посадою повноваження. За таких обставин, на переконання захисту, навіть формальна наявність такої посади не утворювала достатніх правових підстав для визначення підсудності Вищого антикорупційного суду.
Крім того, захисник звернула увагу, що в подальшому матеріали кримінального провадження щодо Похольчука Р.В. були виділені в окреме провадження у зв’язку із затвердженням угоди про визнання винуватості, тоді як обвинувачення за ч. 4 ст. 368-4 та ч. 1 ст. 209 КК України залишилося незмінним щодо Филя С.В. та Залужного В.Б.
Сторона захисту також зазначила, що обвинувачені Филь С.В. та Залужний В.Б. не належать до кола осіб, кримінальні провадження щодо яких віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду. Крім того, за доводами захисту, розмір шкоди, інкримінованої за ч. 4 ст. 368-4 КК України (38 000 грн) та за ч. 1 ст. 209 КК України (18 000 грн), не перевищує встановленого законом порогу (500 і більше розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), що є однією з умов визначення підсудності ВАКС. Також зазначалося, що обвинувачені не є службовими особами у розумінні антикорупційного законодавства.
З огляду на наведене сторона захисту просила суд повернутися до стадії підготовчого судового провадження для вирішення питання щодо направлення обвинувального акта з метою визначення належної підсудності, а також ініціювати перед Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду подання про визначення підсудності у цьому кримінальному провадженні.
У відповідь сторона обвинувачення заперечила проти задоволення заявлених клопотань. Прокурор зазначив, що кримінальним процесуальним законодавством передбачено вичерпний випадок повернення до початкової стадії судового розгляду — у разі зміни складу суду, коли судовий розгляд розпочинається спочатку. Оскільки у цьому кримінальному провадженні склад суду не змінювався, на думку сторони обвинувачення, правові підстави для повернення до стадії підготовчого судового провадження відсутні.
Заслухавши сторони, суд відмовив у задоволенні поданих клопотань. Суд мотивував своє рішення тим, що передача кримінального провадження на розгляд іншого суду можлива лише у випадку, якщо до початку судового розгляду встановлено, що провадження надійшло з порушенням правил підсудності. На переконання суду, у даному випадку підстав для застосування цієї норми не встановлено. Щодо направлення подання до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для визначення підсудності, суд зауважив, що таке звернення є процесуальним правом сторін.
Надалі сторона захисту звернулася до суду з клопотанням про оголошення перерви у судовому розгляді з метою надання можливості звернутися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з питання визначення підсудності у даному кримінальному провадженні.
Сторона обвинувачення заперечила проти задоволення цього клопотання, зазначивши, що до моменту вирішення питання про підсудність Апеляційною палатою відсутні правові підстави для призупинення розгляду справи.
Заслухавши сторони, суд відмовив у задоволенні клопотання, зазначивши, що станом на момент розгляду відповідне звернення сторони захисту до Апеляційної палати ще не було подано, а тому підстав для оголошення перерви у судовому засіданні не встановлено.
У подальшому суд планував перейти до дослідження доказів сторони обвинувачення. Водночас у зв’язку з виникненням технічних труднощів, а також закінченням процесуального часу, відведеного на розгляд справи в межах даного судового засідання, засідання було завершено.
Щодо вищевикладеного експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що доводи сторони захисту про можливе порушення правил підсудності у даному кримінальному провадженні потребують ретельної та виваженої правової оцінки. Належне визначення підсудності має фундаментальне значення для забезпечення загальної справедливості судового розгляду та дотримання принципу правової визначеності. Помилкове або формально обґрунтоване визначення компетентного суду може впливати на легітимність подальших процесуальних рішень і створювати ризики порушення гарантій справедливого суду.
У цьому контексті уваги заслуговують твердження сторони захисту про те, що підсудність Вищого антикорупційного суду первісно обґрунтовувалася участю у провадженні одного з обвинувачених — Похольчука Р.В., щодо якого в подальшому було затверджено угоду про визнання винуватості та виділено матеріали кримінального провадження в окреме провадження (див. детальніше Моніторинг кримінального провадження Похольчука Р.В. від 2 лютого 2026). При цьому інкриміновані обставини щодо інших обвинувачених — Филя С.В. та Залужного В.Б. — залишилися незмінними, а самі вони не належать до кола осіб, кримінальні провадження щодо яких прямо віднесені законом до підсудності Вищого антикорупційного суду. За таких умов аргументи захисту щодо необхідності додаткової перевірки питання підсудності об’єктивно набувають особливої ваги.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що порушення принципу “суду, встановленого законом” підриває довіру до правосуддя в демократичному суспільстві. Це поняття охоплює не лише наявність правової основи для існування суду, а й дотримання конкретних правил, що регулюють його діяльність (Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland, п.п. 211, 213; X and others v. Slovenia, п. 121). ЄСПЛ також зазначив, що право на суд, встановлений законом, є проявом верховенства права, і що незалежність, неупередженість і законність складу суду мають єдину мету — забезпечення фундаментальних засад правової держави та поділу влади (M.L. v. Poland, п. 167).
ЄСПЛ також наголошує, що право на суд, встановлений законом, є одним із проявів принципу верховенства права та тісно пов’язане з гарантіями незалежності й неупередженості суду. Хоча ці гарантії мають різне процесуальне призначення, їх об’єднує спільна мета — забезпечення довіри суспільства до правосуддя та підтримання інституційної незалежності судової влади (M.L. v. Poland, п. 167; Xhoxhaj v. Albania, п. 290). У цьому контексті будь-які сумніви щодо законності визначення компетентного суду можуть неминуче впливати на сприйняття неупередженості та інституційної легітимності судового розгляду.
З огляду на зазначене експерти моніторингової місії IAC ISHR підкреслюють, що питання підсудності має вирішуватися з особливою ретельністю та на ранніх стадіях провадження. Якщо в ході судового розгляду виникають обґрунтовані сумніви щодо відповідності визначеної підсудності вимогам закону, такі доводи потребують всебічної правової оцінки, оскільки подальший розгляд справи судом, юрисдикція якого може викликати сумніви, здатний поставити під питання легітимність усього подальшого провадження.
Таким чином, на думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, своєчасне та належно мотивоване вирішення питання підсудності має принципове значення для забезпечення передбачуваності кримінального процесу, реалізації сторонами своїх процесуальних прав та підтримання довіри до системи правосуддя. Водночас оцінка цих питань повинна здійснюватися судом із дотриманням балансу між процесуальною економією та необхідністю гарантувати дотримання принципу «суду, встановленого законом».
Додатково слід зазначити, що, за повідомленням спостерігачів IAC ISHR, перед початком судового засідання обвинувачені повідомили суд про оголошення сигналу повітряної тривоги в регіоні їхнього перебування та намір пройти до укриття. З урахуванням цієї інформації початок судового засідання було відкладено. Така процесуальна реакція свідчить про врахування судом позиції учасників провадження та обставин, пов’язаних із безпековою ситуацією в умовах воєнного стану.
З огляду на викладене, справа рекомендується до подальшого моніторингу.
