05. 03. 2026
24 лютого 2026 року в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду відбулося судове засідання у межах кримінального провадження № 22024000000001148 (справа № 991/8549/25) стосовно колишнього голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Львова Богдана Юрійовича, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України (пособництво у привласненні майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах). Моніторинговий звіт підготовлено за участю студентів юридичних факультетів у межах освітньо-аналітичного проекту, що реалізується за підтримки BMZ.
Справу розглядала колегія суддів у складі: головуючий суддя — Павлишин О.Ф., судді — Никифоров А.С. та Глотов М.С. У судовому засіданні брав участь підозрюваний. Прокурор та захисник у судове засідання не з’явилися. Предметом судового розгляду були апеляційні скарги сторін на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2025 року щодо зміни запобіжного заходу.
На початку судового засідання суд повідомив про надходження клопотань від прокурора та захисника про відкладення розгляду справи. Підозрюваний зазначив, що бажає заслухати позицію сторони обвинувачення, а також висловився щодо недоцільності проведення судового розгляду за відсутності прокурора та його захисника. Він наголосив, що для належної організації захисту важливо мати можливість безпосередньо почути аргументи сторони обвинувачення та надати на них відповідні заперечення. У зв’язку з цим підозрюваний просив суд не проводити засідання за відсутності прокурора.
Крім того, підозрюваний зазначив, що відсутність його захисника зумовлена зайнятістю останнього в іншому судовому провадженні, і без його участі він також просив суд не продовжувати розгляд справи.
Порадившись на місці, колегія суддів, з урахуванням поданих клопотань та позиції підозрюваного, ухвалила відкласти розгляд апеляційних скарг.
З урахуванням викладеного експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що право підозрюваного на участь захисника у судовому засіданні є однією з фундаментальних гарантій права на захист у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Присутність захисника забезпечує можливість належного представлення інтересів підозрюваного, формування послідовної правової позиції та оперативного реагування на доводи сторони обвинувачення. Проведення судового розгляду за відсутності захисника може створювати ризики порушення права на ефективний захист.
Європейський суд з прав людини послідовно наголошує, що право на ефективну правову допомогу, гарантоване статтею 6 § 3 (c) Конвенції, є однією з фундаментальних складових справедливого судового розгляду. Участь адвоката повинна забезпечувати не формальну, а реальну можливість здійснення захисту, включаючи представлення позиції обвинуваченого, реагування на доводи сторони обвинувачення та активну участь у судовому засіданні (Opalenko v. Ukraine, п. 26).
Водночас експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на значення принципів змагальності та рівності сторін у кримінальному провадженні. Ці принципи передбачають реальну можливість кожної зі сторін висловити свою позицію та надати аргументи у відповідь на доводи опонента. За відсутності сторони обвинувачення суд та сторона захисту позбавлені можливості безпосередньо заслухати її позицію, тоді як прокурор, своєю чергою, не має можливості реагувати на аргументи сторони захисту. Така ситуація об’єктивно ускладнює забезпечення процесуального балансу між сторонами та повноцінну реалізацію принципу змагальності, який ЄСПЛ визнає одним із фундаментальних елементів справедливого судочинства (İ.Ç. v. Türkiye, п. 49). Крім того, ЄСПЛ зазначає, що відсутність сторони обвинувачення під час усного слухання може порушувати питання відповідності провадження вимогам статті 6 §§ 1 та 3 Конвенції, оскільки це може впливати на здатність обвинуваченого ефективно реалізувати своє право на захист у межах змагального процесу (Figurka v. Ukraine, п. 29).
Разом із тим під час судового засідання колегія суддів звернула увагу на повторність подання стороною захисту аналогічного клопотання про відкладення розгляду та зазначила, що подібні ситуації у цьому провадженні вже мали місце раніше.
Разом із тим спостерігачі IAC ISHR звертають увагу на зауваження колегії суддів щодо повторності подання стороною захисту аналогічних клопотань про відкладення розгляду справи. У цьому контексті важливого значення набуває також принцип розгляду справи упродовж розумного строку, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що забезпечення розумної тривалості судового провадження є спільним обов’язком як державних органів, так і сторін процесу. Національні суди повинні здійснювати належний процесуальний контроль за перебігом провадження та інтервалами між процесуальними діями, тоді як сторони зобов’язані діяти добросовісно та утримуватися від тактики затягування процесу (Vervelé v. Greece, пп. 95–96).
У даному випадку експерти моніторингової місії IAC ISHR відзначають, що у судове засідання не з’явилися представники обох сторін процесу — як сторони обвинувачення, так і сторони захисту. За таких обставин рішення суду про відкладення розгляду може розглядатися як процесуально обґрунтоване та спрямоване на забезпечення належної реалізації права сторін на участь у судовому розгляді.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR підкреслюють, що відкладення судових засідань саме по собі є законним та передбаченим процесуальним механізмом, який покликаний гарантувати дотримання процесуальних прав учасників провадження. Разом із тим систематичні або часті перенесення судових засідань можуть суттєво впливати на організацію роботи суду та ефективність здійснення правосуддя. Це питання набуває особливої актуальності в умовах значного навантаження на судову систему, яке наразі спостерігається у судах України.
У таких умовах важливого значення набуває активна процесуальна роль суду у забезпеченні балансу між правом сторін на участь у процесі та необхідністю ефективної організації судового розгляду, щоб уникнути необґрунтованих затримок та забезпечити дотримання вимоги розумного строку розгляду справи.
За результатами моніторингу судового засідання ознак порушення права на справедливий судовий розгляд не встановлено.
