02. 03. 2026
Антон Алєксєєв директор IAC ISHR
З листопада по січень у межах проєкту з моніторингу дотримання права на справедливий суд у Вищому антикорупційному суді (ВАКС), що реалізується за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку (Німеччина), спостерігачі IAC ISHR спільно зі студентами Юридичного інституту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана та Київського університету імені Бориса Грінченка здійснювали моніторинг судових засідань.
Мета проєкту — не фіксація окремих інцидентів, а оцінка відповідності судової практики стандартам права на справедливий суд у їхньому практичному вимірі. Йдеться про формування об’єктивної та емпірично підтвердженої картини функціонування судового процесу на основі міжнародних стандартів, зокрема гарантій, закріплених у статті 6 Європейської конвенції з прав людини.
Окрему цінність становить освітній компонент. Студенти працюють пліч-о-пліч із досвідченими спостерігачами, опановуючи стандарти оцінки судового процесу через практичну участь у моніторингу. Такий підхід формує не лише знання про право, а й навички професійного аналізу, що ґрунтується на доказах, процедурі та міжнародних орієнтирах.
Перший квартал реалізації проєкту дозволив отримати первинні емпіричні дані. Вони не є остаточними висновками щодо інституції, однак становлять важливу основу для подальшого кількісного та якісного аналізу.
Методологія: випадковий відбір і нейтральність підходу
Ключовим принципом реалізації проєкту є дотримання нейтральної, репрезентативної та прозорої методології.
- Судові засідання та справи обиралися випадковим чином.
- Проєкт не здійснює відбору справ за рівнем суспільного резонансу.
- Проєкт не реагує на індивідуальні звернення щодо моніторингу конкретних проваджень.
Методологія побудована на рекомендаціях і практичних інструментах моніторингу судових процесів, розроблених ОБСЄ, та адаптована до національного контексту.
Такий підхід виключає селективність і дозволяє уникнути як штучного загострення проблематики, так і її пом’якшення. Моніторинг спрямований не на пошук «проблемних» справ, а на аналіз функціонування судової практики як системи.
Саме репрезентативність вибірки створює підстави для обґрунтованих інституційних висновків, заснованих на даних, а не на поодиноких випадках чи суб’єктивних оцінках.
Кількісні результати: фактична картина
Упродовж першого кварталу проєкту спостерігачі здійснили спробу відвідати 21 судове засідання. 13 засідань відбулися, і за ними було проведено повноцінне спостереження.
У 8 випадках спостерігачі прибували до будівлі суду, оскільки на офіційному сайті ВАКС засідання значилося як призначене, однак уже на місці ставало відомо про його скасування або перенесення. Отже, фактична частка проведених засідань становила 62%, що формує окремий предмет аналізу щодо організаційної ефективності процесу.
В 11 із 13 фактично відвіданих засідань порушень стандартів права на справедливий суд зафіксовано не було. У 2 засіданнях спостерігачами були виявлені окремі процесуальні аспекти, що потребують професійної уваги з погляду міжнародних стандартів.
Перший випадок стосувався принципу безсторонності суду. Під час одного із засідань, у момент представлення доказів стороною захисту, спостерігачі IAC ISHR зафіксували окремі випадки тимчасової неуважності з боку окремих суддів (зокрема використання смартфона або відволікання), що саме по собі не свідчить про упередженість чи змістовну оцінку доводів, однак може формувати зовнішнє враження недостатньої зосередженості на аргументах захисту. На ці обставини звернув увагу й один із захисників після завершення слухання. Стандарти статті 6 ЄКПЛ передбачають не лише фактичну безсторонність суду, а й відсутність обґрунтованих сумнівів щодо неї. Принцип «justice must not only be done, but must also be seen to be done» означає, що процесуальна поведінка суду під час слухання має значення для довіри до правосуддя не менше, ніж зміст остаточного рішення. Фіксація подібних аспектів у межах моніторингу не є констатацією порушення, але вказує на важливість уважності до процесуальної культури судового розгляду. Саме процесуальна поведінка під час слухання формує довіру до справедливості судового розгляду.
Другий випадок стосувався принципу рівності сторін. Під час іншого засідання обвинувачений заявив клопотання про невідповідність врученої йому копії обвинувального акта оригіналу, що міститься в матеріалах справи. Було вказано на наявність розбіжностей між копіями та відсутність їхнього належного засвідчення. Прокурор заперечив, вказавши, що оригінал доступний у матеріалах провадження. Суд залишив клопотання без задоволення, пославшись на те, що під час розгляду враховуватиметься оригінал документа, а сторона захисту може конкретизувати розбіжності повторно. Питання автентичності обвинувального акта має фундаментальне значення для права на захист. Саме цей документ визначає межі обвинувачення та рамки доказування. Навіть потенційні розбіжності між оригіналом і врученою копією можуть створювати ризики процесуальної невизначеності та впливати на баланс процесуальних можливостей сторін. У контексті принципу рівності сторін важливо забезпечити не лише доступ до матеріалів справи, а й повну ідентичність документів, на яких ґрунтується обвинувачення. Йдеться не про констатацію порушення, а про наявність процесуального ризику, що потребує уважного ставлення в межах подальшого розгляду.
Найбільш помітним кількісним показником першого кварталу стала частка скасованих засідань — 8 із 21, що становить майже 38%.
У всіх випадках інформація про скасування була відсутня на офіційному сайті суду на момент прибуття спостерігачів.
Скасування засідання означає перенесення розгляду справи. Це:
- може впливати на загальну тривалість провадження;
- ускладнює планування участі учасників процесу;
- впливає на розподіл судового часу та навантаження.
Запланований час судового розгляду фактично використовується інакше, що може впливати на можливість суду розглядати справи в розумні строки. Цей аспект потребує додаткового аналізу в ширшому контексті організації судового процесу.
Освітній вимір: формування професійної культури
Участь студентів у моніторингу має не лише навчальний, а й інституційний вимір. Коли до спостереження за судовими процесами долучаються ті, хто лише входить у професію, це завжди сприймається як сигнал небайдужості.
Молоді люди приходять до суду не з посадовим мандатом, а з внутрішнім запитом на справедливість. І сама їхня присутність у залі засідань створює додатковий вимір публічності — тихий, але відчутний.
Поєднання досвіду експертів і уваги молодого покоління формує атмосферу відповідальності, у якій право на справедливий суд перестає бути абстрактною категорією і стає спільною цінністю, що передається далі.
Коли майбутні адвокати, судді, прокурори й науковці навчаються аналізувати судову практику на основі міжнародних стандартів, формується нова культура професійної відповідальності.
Моніторинг — це не пошук порушень, а інструмент розуміння того, як суд працює на практиці, наскільки реальна ситуація відповідає стандартам справедливого судочинства, що закріплені в національному та міжнародному праві. Саме така системна, експертна та міжнародно підтримана робота дозволяє говорити про право на справедливий суд не декларативно, а предметно — як про щоденну професійну відповідальність, над якою вже працюють і досвідчені фахівці, і нове покоління юристів.
