27. 02. 2026
20 лютого 2026 року в Печерському районному суді відбулося судове засідання у межах кримінального провадження № 42022000000000425 (справа – № 759/14368/24) щодо народного депутата VII, VIII та IX скликань Пономарьова Олександра Сергійовича, обвинуваченого у державній зраді (ч. 1 ст. 111 КК України). У засіданні брали участь обвинувачений (у режимі відеоконференції), його захисник, прокурор та головуючий суддя Соловйов О.Л.
Розгляд справи перебуває на стадії підготовчого судового провадження.
На початку судового засідання обвинувачений Пономарьов О.С., не зазначивши мотивів, заявив про відмову від подальшої участі захисника, який був присутній у залі суду. Двоє інших захисників обвинуваченого у засідання не з’явилися; згідно з наданою суду інформацією, причиною їхньої відсутності є перебування на лікарняному.
Прокурор, коментуючи таку процесуальну ситуацію, зазначив, що дії обвинуваченого можуть мати ознаки зловживання процесуальними правами. Він послався на попередні випадки у межах цього кримінального провадження, коли обвинувачений відмовлявся від захисників за відсутності інших адвокатів, які в подальшому знову брали участь у судових засіданнях. На думку прокурора, поточна відмова від захисника має системний характер.
Крім того, прокурор звернув увагу, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу є обмеженим у часі, а отже суд зобов’язаний розглянути питання про його продовження в межах встановленого процесуального строку. У зв’язку з цим прокурор просив визначити дату наступного судового засідання з урахуванням строку дії запобіжного заходу, долучити відповідне клопотання до матеріалів провадження та, з метою забезпечення безперервності судового розгляду, призначити обвинуваченому захисника з Центру безоплатної вторинної правової допомоги. Прокурор також зазначив, що участь захисника у цій категорії справ є обов’язковою відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.
З огляду на відсутність захисників обвинуваченого, суд ухвалив відкласти розгляд справи.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що ситуація, яка склалася під час засідання, потребує комплексної та зваженої оцінки з точки зору гарантій статті 6 Конвенції.
З одного боку, твердження прокурора про можливу системність відмов обвинуваченого від захисників і потенційне зловживання процесуальними правами мають бути предметом самостійної, неупередженої оцінки суду. У разі підтвердження таких обставин суд зобов’язаний реагувати належними процесуальними засобами з метою недопущення штучного затягування провадження. ЄСПЛ послідовно наголошує, що при оцінці «розумності строків» враховуються складність справи, поведінка сторін і органів влади, а також значущість провадження для обвинуваченого (Vujović and Lipa D.O.O. v. Montenegro (No. 2), п. 79). Період затримки, спричинений виключно поведінкою сторони захисту, не може автоматично покладатися на державу. Водночас саме національний суд повинен чітко встановити, чи йдеться про зловживання правом, чи про реалізацію гарантій захисту.
З іншого боку, право на захист не може тлумачитися формально. Обвинувачений, який тривалий час перебуває під вартою, об’єктивно обмежений у можливостях комунікації, координації позиції та оперативної заміни захисника. У таких умовах ефективна реалізація права на правову допомогу потребує особливої уваги з боку суду. Стаття 6 § 3 (c) Конвенції гарантує не просто формальну присутність адвоката, а реальну та ефективну правову допомогу. ЄСПЛ у справі Krpelík v. the Czech Republic (п. 71) підкреслив, що участь захисника має бути практичною та ефективною, а не ілюзорною.
Суд, вирішуючи питання про можливе призначення захисника з Центру безоплатної вторинної правничоїдопомоги, має забезпечити, щоб таке призначення не зводилося до процесуальної формальності. Як зазначено у справі Khavshabova v. Georgia (п. 35), держава повинна проявляти належну старанність у забезпеченні ефективного здійснення права на захист. Призначений адвокат повинен мати реальну можливість ознайомитися з матеріалами справи та узгодити позицію з обвинуваченим.
Таким чином, національний суд у подібних ситуаціях має забезпечити баланс між двома складовими: недопущенням недобросовісної процесуальної тактики та гарантуванням реального, а не декларативного права на захист. Проведення розгляду за відсутності захисника у справі, де його участь є обов’язковою, створювало б ризики порушення статті 6 Конвенції. Водночас повторювані відкладення без належної перевірки їх обґрунтованості можуть впливати на принцип розумності строків.
З огляду на тривалість перебування обвинуваченого під вартою та заявлені прокурором обставини щодо процесуальної поведінки сторони захисту, подальший перебіг провадження потребує посиленого процесуального контролю.
Справу рекомендовано до подальшого моніторингу.
