21. 11. 2025
| Анастасія Алєксєєва, координатор моніторингової місії IAC ISHR в Україні |
Жовтневі спостереження моніторингової місії IAC ISHR вкотре засвідчили: проблема формалізованого підходу до продовження тримання під вартою залишається системною.
Аналіз судових проваджень, що відбувалися у різних судах, демонструє одну з ключових негативних тенденцій жовтня — автоматичне продовження запобіжних заходів без оновленої оцінки ризиків і врахування індивідуальних обставин підозрюваних чи обвинувачених. Наші спостерігачі зафіксували повторюваність аргументів сторони обвинувачення, шаблонні формулювання та брак мотивованого аналізу.
Формалізм замість індивідуального підходу
Відповідно до статті 5 Європейської конвенції з прав людини тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, що потребує переконливого та конкретизованого обґрунтування.
Однак спостереження IAC ISHR, що проводилися у різних справах, вкотре засвідчили ризик перетворення такого обґрунтування на декларативну формальність. Повторювані формули у клопотаннях прокурорів і відсутність аналізу стану здоров’я, віку чи можливих альтернатив створюють сумніви у дотриманні принципу індивідуалізації.
Особливо показовим є висловлювання одного з прокурорів, зафіксоване спостерігачами IAC ISHR під час судового засідання: «Що суворіша санкція статті, то суворіший запобіжний захід має бути». Такий підхід прямо суперечить практиці ЄСПЛ, який наполягає: тяжкість інкримінованого злочину не може бути єдиним чи визначальним чинником для позбавлення свободи.
Запобіжний захід має залишатися превентивним інструментом, а не формою покарання до вироку.
Ризик «автоматизованих» рішень
Моніторинг судових засідань також засвідчив не лише повторюваність формулювань у клопотаннях прокурорів, але й відсутність переоцінки ризиків у часовій перспективі. За останній час IAC ISHR проаналізував наявність змін в обґрунтуваннях ризиків у клопотаннях прокурора у декількох справах. декілька прикладів із жовтневого аналізу:
У справі № 1: за результатами моніторингу 11 клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (поданих за період у три роки) встановлено, що будь-які зміни в обґрунтуваннях ризиків зафіксовані лише в одному випадку. Якщо ж враховувати перше клопотання як базове (де всі формулювання можна вважати новими), то лише у двох випадках спостерігається хоч якась новизна. Таким чином, понад 80% клопотань містять ідентичні формулювання без жодної нової інформації.
У справі № 2: за результатами аналізу 21 клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (поданих за період майже у три роки) встановлено, що будь-які зміни в обґрунтуваннях ризиків зафіксовані лише у 6 випадках. Якщо врахувати перше клопотання як базове, де всі аргументи можна вважати новими, таких випадків буде 7 із 21.
Інакше кажучи, у двох третинах клопотань відсутня будь-яка нова інформація — прокурори повторюють однакові формулювання без переоцінки ризиків чи врахування зміни обставин.
Наведенні вище приклади свідчать про високий рівень формалізації та перетворення перевірки обґрунтованості тримання під вартою на механічну процедуру. Це тільки підтверджує тенденцію до автоматизованого, шаблонного підходу в обґрунтуванні необхідності продовження тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що з плином часу ризики мають зменшуватися, а суд кожного разу повинен перевіряти, чи залишаються вони реальними та актуальними. Коли ж суди фактично продовжують запобіжний захід на підставі шаблонних клопотань прокурорів «за інерцією», без конкретної перевірки, це нівелює гарантії пропорційності та ефективного судового контролю, покликані захищати людину від свавільного обмеження свободи.
Автоматичне продовження тримання під вартою породжує ризик порушення статті 3 ЄКПЛ
Жовтневий моніторинг також виявив ігнорування стану здоров’я, похилого віку та інвалідності під час вирішення питань про продовження тримання під вартою.
Відсутність належної медичної оцінки чи доступу до лікування ставить під загрозу не лише право на свободу, а й право на захист від нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження (стаття 3 ЄКПЛ)
У таких випадках обов’язком держави є не формальне продовження строків тримання під вартою, а ретельна оцінка індивідуальних умов і реальних можливостей забезпечити належне медичне спостереження.
Наразі ЄСПЛ розглядає декілька справ, щодо яких IAC ISHR проводить моніторинг саме з приводу ризику порушення статті 3 у контексті відсутності забезпечення належного медичного нагляду у СІЗО. Моніторингова місія IAC ISHR вже направила звернення до ЄСПЛ про дозвіл на інтервенцію третьої сторони, аби надати аналітичну інформацію щодо цієї системної проблеми.
Системна проблема, що потребує реакції
Зафіксовані у жовтні випадки вкотре демонструють не поодинокі процесуальні помилки, а сталий шаблон — заміну аналізу повторюваними фразами, а судового контролю — формальним погодженням. Це проблема, з якою постійно зіштовхується велика кількість адвокатів та їхніх підзахисних.
Такий підхід суперечить духу статті 5 ЄКПЛ і підриває саму ідею презумпції невинуватості. Моніторингова місія IAC ISHR закликає юридичну спільноту приділити цій темі належну увагу. Автоматичне продовження тримання під вартою без актуальної оцінки ризиків — це не лише процесуальний дефект. Це загроза довірі до правосуддя та самому поняттю справедливого суду.
Лише послідовне застосування стандартів ЄСПЛ, професійна солідарність і публічне висвітлення цієї практики можуть змінити ситуацію — і повернути запобіжним заходам їхнє законне місце в правовій системі: не карального, а превентивного інструмента, що ґрунтується на законі, доказах і людській гідності.
