12. 11. 2025
7 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52024000000000217 відносно Похольчука Р.В., Филя С.В. та Залужного В.Б. яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 4 ст. 368-4, ч. 1 ст. 209 КК України (підкуп особи, яка надає публічні послуги, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом). На засіданні були присутні обвинувачені (у режимі відеозв’язку), захисники (один з них у режимі відеозв’язку), прокурор та головуюча суддя Задорожна Л.І.
Основним предметом судового засідання було дослідження доказів сторони обвинувачення. Зокрема, у межах даного засідання, за клопотанням захисника Филя С.В. та Залужного В.Б., було досліджено відеозапис обшуку в квартирі обвинуваченого Похольчука Р.В.
У процесі перегляду зазначеного відео захисник звернула увагу, що під час обшуку Похольчук Р.В. чітко заявляє, що не знайомий із Филем С.В. та Залужним В.Б., не зустрічався з ними і йому нічого не відомо про діяльність ТОВ «Біном-Груп». Водночас, за словами захисника, через пів року після цього обшуку він надав свідчення, що суперечать його первинним заявам. Також вона підкреслили, що у відеозаписі Похольчук Р.В. зазначає, що йому невідомо про будь-які обставини вимагання.
Після перегляду відеозапису адвокат додатково звернула увагу на те, що обвинувачений Похольчук Р.В. у своєму коментарі вказує на те, що є фігурантом кількох кримінальних проваджень. На її думку, це могло вплинути на його мотивацію щодо зміни попередніх показань, що, своєю чергою, стало однією з підстав для відкриття цього кримінального провадження. У свою чергу, захисник Похольчука Р.В. зазначила, що наведені твердження є лише суб’єктивною оцінкою адвоката Залужного В.Б. та Филя С.В., і що під час власних свідчень у суді Похольчук Р.В. зможе їх спростувати.
З огляду на викладене, моніторингова місія IAC ISHR вважає за необхідне звернути увагу на аргументи захисників Залужного В.Б. та Филя С.В., які вказують на зміну показань обвинуваченим Похольчуком Р.В. у ході кримінального провадження. У цих твердженнях йдеться про те, що така зміна могла мати вирішальне значення для ініціювання справи та формування доказової бази обвинувачення. З позиції об’єктивного зовнішнього спостерігача, подібні обставини викликають занепокоєння щодо потенційного використання ненадійних або суперечливих доказів.
У випадках, коли свідчення однієї зі сторін зазнають суттєвих змін і при цьому мають критичне значення для оцінки правової кваліфікації подій, надзвичайно важливо, аби суд приділив належну увагу як причинам таких змін, так і їх відповідності іншим матеріалам провадження. Зміна показань, якщо вона не отримує належного процесуального аналізу, створює ризик формування упередженої або спотвореної картини обставин справи. Особливу тривогу в цьому контексті викликає імовірність того, що ключовий доказовий матеріал міг бути використаний без достатньої перевірки на послідовність, достовірність та узгодженість з іншими доказами.
Європейський суд з прав людини послідовно наголошує, що завдання національного суду — не зводити оцінку доказів до перевірки формальної допустимості, а забезпечити справедливість кримінального провадження в його сукупності (Škoberne v. Slovenia, п. 99–100; Schenk v. Switzerland, п. 46). Згідно з практикою Суду, у разі, коли у справі наявні суперечливі або внутрішньо непослідовні показання, особливо з боку осіб, які мають прямий стосунок до подій або організацій, що фігурують у справі, суд зобов’язаний не лише фіксувати ці показання, але й критично їх переосмислювати. У таких випадках застосування презумпції невинуватості та принципу in dubio pro reo є не питанням розсуду суду, а прямим обов’язком, що випливає зі статті 6 § 2 Конвенції (Telfner v. Austria, п 15).
Європейський суд з прав людини у справі Episcopo and Bassani v. Italy (п. 121) наголосив, що обвинувачення повинне довести вину особи “поза розумним сумнівом”, причому доказування повинно ґрунтуватися на достовірних, чітких та переконливих доказах. У справі SA-Capital Oy v. Finland (п. 107) Суд підкреслив, що тягар доведення лежить на державі, а будь-які сумніви щодо джерела або способу отримання доказів мають інтерпретуватися на користь обвинуваченого. Цей підхід був додатково підтверджений у справі B.T. and B.K.Cs. v. Hungary (п. 107), де Суд зазначив, що доказ може випливати зі співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених висновків або подібних неспростовних презумпцій факту.
ЄСПЛ також зазначає, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції, включає право сторін провадження подавати будь-які зауваження, які вони вважають такими, що стосуються їхньої справи. Мета Конвенції полягає в гарантуванні не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав, які є практичними та ефективними, це право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження фактично «вислухані», тобто належним чином розглянуті відповідним судом. Іншими словами, дія статті 6 ЄКПЛ полягає, серед іншого, у тому, щоб покласти на «трибунал» обов’язок провести належне вивчення заяв, аргументів та доказів, наданих сторонами, без шкоди для його оцінки того, чи є вони релевантними (Đurić v. Serbia, п. 69).
Експерти моніторингової місії IAC ISHR відзначають, що уважне й неупереджене ставлення до можливих суперечностей у свідченнях обвинувачених є важливим елементом забезпечення довіри до судового розгляду та дотримання принципу верховенства права. У цьому зв’язку доводи, озвучені захисниками Филя С.В. та Залужного В.Б., заслуговують на предметну увагу та належну процесуальну реакцію в межах оцінки всіх доказів у їх взаємозв’язку.
Враховуючи все вищезазначене, справа рекомендується до подальшого моніторингу.
