03. 11. 2025
29 жовтня 2025 року в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду продовжився судовий розгляд апеляційних скарг захисників Сальнікова Олексія Олександровича на вирок Вищого антикорупційного суду від 06.08.2025 у справі 991/1196/24 (кримінальне провадження № 52023000000000096). Вироком Сальнікова О.О. було визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (зловживання впливом) і призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 (три) роки. На засіданні був присутній обвинувачений, захисники, прокурор та колегія суддів: Панкулич В.І., Панаїд І.В. з головуючим Глотовим М.С.
Основним предметом судового засідання було продовження розгляду апеляційних скарг сторони захисту.
На початку судового засідання, під час з’ясування явки учасників процесу, стало відомо, що один із адвокатів обвинуваченого відсутній. Як повідомили присутні захисники, відсутній колега не мав фізичної можливості бути присутнім у судовому засіданні через зайнятість у Міністерстві юстиції України. Захисники зазначили, що відсутній адвокат просив суд відкласти розгляд справи, оскільки на даному етапі відбувається дослідження доказів, і він бажає особисто висловити свою позицію. Водночас, якщо суд все ж вирішить продовжити судове засідання, вони просили надати можливість відсутньому захиснику висловитися щодо досліджених доказів у подальшому.
Прокурор, у свою чергу, заперечував проти відкладення судового засідання, наголошуючи, що обвинувачений забезпечений належним захистом навіть за відсутності одного із захисників.
Суд, вислухавши сторони, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про відкладення судового засідання, зазначивши, що суду не подано документів, які підтверджують зайнятість адвоката, а сам захисник був належним чином повідомлений про графік судових засідань. Відтак суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду немає.
З цього приводу експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за доцільне зазначити, що ефективна участь захисника у дослідженні доказів має ключове значення для реалізації права на захист, закріпленого у підпункті (с) пункту 3 статті 6 Європейської конвенції з прав людини. Це право не є формальністю, а виконує фундаментальну функцію — гарантує процесуальну рівновагу між стороною захисту та обвинуваченням і є важливим механізмом запобігання судовим помилкам. Як підкреслив ЄСПЛ у справі Ayetullah Ay v. Turkey (п. 131), обмеження у доступі до адвоката чи неможливість повноцінно реалізувати захист можуть підірвати справедливість усього провадження.
Водночас, у конкретному випадку, суду не були надані докази, які б підтверджували, що причина неявки захисника є поважною. Відсутність належного інформування суду з боку сторони захисту, зокрема шляхом надання відповідних документів або усного повідомлення, унеможливила оцінку обґрунтованості відкладення засідання. За таких обставин продовження судового розгляду без участі адвоката не може розцінюватися як порушення, з огляду на процесуальну поведінку сторони захисту.
У цьому контексті важливо, аби в подальшому адвокат мав можливість надати свою оцінку доказам, дослідженим у його відсутність, що сприятиме забезпеченню повноцінної реалізації права на захист і підтриманню змагального характеру судового розгляду.
У подальшому суд, за клопотанням сторони захисту, дослідив відеозапис проведення негласної слідчої (розшукової) дії (НСРД), здійсненої щодо заявника в рамках даного кримінального провадження, з метою усунення будь-яких сумнівів сторони захисту щодо можливого зовнішнього втручання або зміни змісту цього запису. На вказаному відеозаписі заявник Гончар О.В. спілкується з Сальніковим О.О. про обставини, пов’язані з можливим вчиненням кримінальних правопорушень.
Після перегляду відеозапису захисники звернули увагу на низку висловлювань, що не мають логічного пояснення і, на їхню думку, можуть свідчити про можливе зовнішнє втручання та зміну змісту запису. Також захисники наголосили, що на відео не згадується назва підприємства, що має ключове значення для встановлення фактичних обставин у кримінальному провадженні. Окрім цього, вони зазначили, що обвинувачений не погоджувався на пропозиції заявника, що, на їхню думку, свідчить про те, що ініціатива передачі коштів виходила виключно від заявника. Захисники також звернули увагу, що на відео фігурує інша сума коштів, ніж та, що зазначена в обвинувальному акті, що, на їхню думку, підтверджує версію про намір Сальнікова О.О. придбати автомобіль для потреб ЗСУ, а отримані кошти згодом були повернуті заявнику.
Обвинувачений, своєю чергою, додав, що не був ініціатором зустрічей із заявником, уникав зустрічей та дзвінків, однак заявник наполягав на спілкуванні. Також обвинувачений зазначив, що автомобіль так і не був придбаний через неясність щодо подальшого його використання, у зв’язку із чим гроші були повернуті.
Прокурор зазначив, що запис не містить ознак переривань або монтажу, що свідчить про відсутність технічного втручання. Він наголосив, що зі змісту розмови зрозуміло, що розмова має корупційний характер і стосується грошей та кримінальних дій, а не придбання автомобіля, як стверджує сторона захисту. Прокурор також звернув увагу, що на відео зафіксовано обговорення заявником та обвинуваченим обставин, пов’язаних із вчиненням кримінальних правопорушень, зазначених в обвинувальному акті. Також прокурор погодився, що в цій розмові не було названо підприємства, яке фігурує в обвинувальному акті, однак зазначив, що обставини, пов’язані з цим підприємством, детально викладені в інших протоколах.
З огляду на зауваження сторони захисту про можливе технічне втручання у відеозапис, важливо підкреслити, що на етапі апеляційного розгляду суд має не лише формально прийняти наявний доказ до відома, а й забезпечити його всебічну перевірку та можливість ефективного оскарження. Це особливо важливо в контексті негласних слідчих дій, результати яких можуть мати суттєвий вплив на висновки щодо винуватості обвинуваченого.
Як неодноразово підкреслював Європейський суд з прав людини, у контексті оцінки належності доказів ключовим є питання, чи було провадження в цілому справедливим, включаючи спосіб отримання і використання доказів. При цьому особливого значення набуває з’ясування, чи мала сторона захисту змогу ефективно поставити під сумнів їх достовірність. Також до уваги береться якість доказів, включаючи обставини їх отримання, які можуть викликати сумніви в їхній надійності або точності (Macharik v. The Czech Republic, п. 51–52).
У справі Mehmet Zeki Doğan v. Turkey (No. 2) (пп. 84–85) Європейський суд з прав людини наголосив, що питання за статтею 6 Конвенції можуть виникнути тоді, коли докази, подані як на користь, так і проти обвинуваченого, не були представлені у спосіб, який забезпечує рівність сторін та змагальність процесу. У таких випадках порушення під час здобуття або оцінки доказів можуть мати вирішальний вплив на справедливість провадження в цілому, що підпадає під дію статті 6 § 1 Конвенції.
Також, щодо доводів про наявність інших обставин, відмінних від тих, що викладені в кримінальному обвинуваченні, — зокрема, як зазначають захисники, ці обставини підтверджуються змістом переглянутого відеозапису — варто зауважити, що суд має не лише зафіксувати відповідні факти у протоколі, але й надати їм належну процесуальну оцінку відповідно до загального стандарту доказування у кримінальному провадженні — «поза розумним сумнівом».
Наявність альтернативних версій подій або суперечностей щодо викладених в обвинуваченні фактів може поставити під сумнів надійність доказової бази сторони обвинувачення. У такій ситуації суд зобов’язаний ретельно оцінити всі доступні докази з тим, щоб гарантувати змагальність сторін і не допустити ухвалення рішення, заснованого на неперевірених або сумнівних матеріалах. Пріоритет у цьому процесі має надаватись не формальній логіці обвинувачення, а встановленню об’єктивної істини, що відповідає фундаментальним засадам справедливого судового розгляду.
Враховуючи вищезазначене, в даній ситуації доречно звернути увагу на п.2 статті 6 ЄКПЛ, в частині “in dubio pro reo”, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо винуватості особи тлумачаться на користь її невинуватості. Доречною також буде позиція ЄСПЛ у справі Kolompar v. Serbia, в якій ЄСПЛ визнав порушення права на справедливий суд через те, що не було дотримано дві основні вимоги кримінального правосуддя: (i) обвинувачення повинно довести вину підсудного поза розумним сумнівом; і (ii) принцип in dubio pro reo, який вимагає, щоб перевага в будь-яких сумнівах щодо достовірності доказів надавалася підсудному, а не обвинуваченню (п.16). Схожу позицію ЄСПЛ займає і в справі Telfner v. Austria, де зазначає, що національні суди не повинні виходити з упередженої думки про те, що обвинувачений вчинив інкриміноване йому правопорушення; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути трактовані на користь обвинуваченого (п. 15).
У подальшому суд здійснив перегляд ще одного відеозапису негласної слідчої (розшукової) дії, який стосується тієї ж розмови, з метою додаткової перевірки обставин, на які посилалися сторони. Як сторона захисту, так і сторона обвинувачення повторно наголосили на обґрунтованості своїх раніше висловлених аргументів.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR такий підхід суду свідчить про намір забезпечити всебічний і ретельний аналіз доказів, що є важливою складовою принципу справедливого судового розгляду (ст. 6 ЄКПЛ). Перегляд альтернативних джерел одного й того ж доказу дозволяє знизити ризик помилкової інтерпретації та мінімізувати можливість технічних чи процесуальних порушень. У цьому контексті активна позиція суду у перевірці якості та достовірності доказів сприяє зміцненню довіри до судового процесу з боку всіх учасників провадження.
У кінці судового засідання сторона захисту звернула увагу суду на те, що для всебічного та належного з’ясування обставин справи доцільно також дослідити відеозапис допиту заявника. На думку захисників, оцінка цього відеозапису може допомогти усунути сумніви щодо окремих аспектів обвинувачення, а його перегляд безпосередньо у судовому засіданні надасть можливість сторонам висловити позиції щодо конкретних фрагментів. Захисники при цьому зазначили, що сам допит був проведений належним чином. Обвинувачений додав, що після перегляду цього відео у суду можуть з’явитися додаткові уточнюючі запитання. Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, наголосивши, що на цьому етапі розгляду апеляційної скарги суд має досліджувати ті обставини, які були встановлені неповно або з порушеннями, а не повторно переглядати процесуально коректно проведені дії. Оскільки сторона захисту не оспорює процедуру проведення допиту, він може бути переглянутий судом у нарадчій кімнаті.
Заслухавши позиції сторін і перевіривши наявні матеріали, суд встановив, що відеозапис дійсно наявний у справі на відповідному носії. Водночас суд відмовив у задоволенні клопотання, пославшись на відсутність процесуальних підстав для його задоволення відповідно до вимог КПК: наразі переглядається обвинувальний вирок суду першої інстанції, а належність проведення допиту не оспорюється. Разом із тим суд зауважив, що не є обмеженим у можливості переглянути відеозапис у нарадчій кімнаті, а сторона захисту може письмово викласти свої аргументи щодо цього допиту або акцентувати на них у заключних виступах.
З позиції експертів моніторингової місії IAC ISHR, доцільність клопотання сторони захисту про перегляд у відкритому судовому засіданні відеозапису допиту заявника варта уваги в контексті забезпечення повноти сприйняття матеріалів справи. Повний контекст доказу, особливо в умовах наявності спірних моментів щодо інших обставин обвинувачення, може відігравати важливу роль у формуванні обґрунтованої позиції сторін.
З огляду на це, логічним видається підхід, запропонований судом, згідно з яким до оцінки цього відеозапису слід повернутися в нарадчій кімнаті. Такий формат дозволяє суду самостійно проаналізувати зміст доказу, водночас не виключаючи можливості сторони захисту надати свої коментарі щодо нього.
У цьому контексті важливо, щоби сторона захисту мала реальну можливість викласти свої зауваження до змісту відеозапису, а також подати додаткові процесуальні клопотання, якщо вона вважатиме це необхідним. Як підкреслено в рішенні Gaggl v. Austria (п. 48), значення має не лише фактичне забезпечення процесуальних прав, але й зовнішній вигляд судового розгляду, що формує у сторін відчуття справедливості. У цьому ж зв’язку доцільним виглядає, аби у судовому рішенні було відображено факт перегляду відеозапису судом і надано коротку оцінку його змісту. Така фіксація сприяла б підвищенню рівня довіри до судового рішення та відповідала б вимогам публічності, прозорості й передбачуваності правосуддя.
У подальшому суд ухвалив відкласти судове засідання та не переходити до стадії судових дебатів, з метою надати відсутньому адвокату можливість висловити свою позицію щодо досліджених у цьому судовому засіданні доказів і, у разі потреби, подати відповідні клопотання.
