28. 10. 2025
17 жовтня 2025 року в Солом’янському районному суді міста Києва відбулося судове засідання у справі № 761/38036/23 (кримінальне провадження № 22023000000000773) щодо Богуслаєва В.О., якого обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1; ч.1 ст.258-3; ч.1, 4 ст.114-1 Кримінального кодексу України (щодо здійснення господарської діяльності у сфері обігу товарів військового або подвійного призначення в інтересах Російської Федерації, створення терористичної групи чи терористичної організації). На засіданні був присутній обвинувачений, захисники, прокурор та колегія суддів із головуючою Педенко А.М.
Судове засідання розпочалося із затримкою понад 1,5 години через проблеми з конвоюванням обвинуваченого. Така ситуація, з огляду на обставини даного кримінального провадження, викликає серйозне занепокоєння з боку експертів моніторингової місії IAC ISHR.
Спостерігачі IAC ISHR неодноразово фіксували, що розгляд цієї справи супроводжується тривалими перервами, повторюваними випадками неявки свідків сторони обвинувачення та відсутністю належної організації процесу з боку обвинувачення. Сукупність цих факторів об’єктивно впливає на тривалість перебування обвинуваченого — особи похилого віку зі складним медичним анамнезом — у стані правової невизначеності щодо своєї подальшої долі.
Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці наголошує, що надмірна тривалість судового провадження може порушувати вимоги статті 6 § 1 Конвенції, оскільки ставить особу у тривале становище невизначеності щодо результату справи. У рішеннях Rutkowski and Others v. Poland (пп. 126, 133, 228) та Gurban v. Turkey (п. 39) Суд підкреслив, що право на розгляд у «розумний строк» має на меті не лише уникнення затягування провадження, а й захист особи від надмірно тривалого стану очікування судового рішення та правової невизначеності, що може створювати психологічну напругу і підривати довіру до правосуддя.
У справі Vervele v. Greece Суд додатково зазначив, що оцінка «розумності» строків має здійснюватися з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема складності справи, поведінки заявника і національних органів, а також того, що було поставлено на карту для заявника (п. 92). Стаття 6 § 1 покладає на держави обов’язок організувати свою судову систему так, щоби вона була спроможна розглядати справи у розумні строки. При цьому саме держава несе відповідальність не лише за затримки, спричинені діями судів чи експертів, але й за структурні проблеми, такі як нестача ресурсів або надмірне навантаження на судову систему. Подолання проблеми надмірної тривалості розгляду може вимагати від держави вжиття широкого спектра законодавчих, організаційних, бюджетних чи інших заходів (пп. 93-94).
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що в контексті даного провадження, з урахуванням вразливого стану обвинуваченого, на карту поставлено не лише його здоров’я, а й життя. За інформацією сторони захисту, під час перебування під вартою обвинувачений уже переніс клінічну смерть. Ігнорування подібних факторів може призводити до порушення балансу між інтересами правосуддя та гуманітарними вимогами, що в кінцевому результаті не узгоджується зі стандартами, закріпленими у Конвенції.
Таким чином, навіть формально незначні затримки, такі як затримка початку судового засідання через неналежну організацію конвоювання, не можуть розглядатися ізольовано від загального контексту. У випадку Богуслаєва В.О. це набуває системного характеру і може бути розцінене як така ситуація, що поглиблює процесуальну невизначеність і ставить під сумнів дотримання державою обов’язку забезпечити розгляд справи в розумний строк та з належною повагою до гідності та вразливості обвинуваченого.
На початку судового засідання сторона захисту заявила відвід колегії суддів. Захист послався на відсутність довіри до складу суду, обґрунтовуючи це тим, що протягом попередніх пів року, попри неодноразові клопотання, матеріали провадження не передавалися своєчасно до апеляційної інстанції, що унеможливило перегляд ухвал про продовження тримання під вартою. Захист також звернув увагу суду на попередні висновки моніторингової місії IAC ISHR, у яких аналізувалися клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та судові ухвали, зокрема на предмет оновлення підстав тримання під вартою, мотивованості рішень та розгляду альтернативних заходів (див. Автоматичне продовження тримання під вартою та ігнорування стану здоров’я: системна проблема, що наближається до межі статті 3 ЄКПЛ від 09.09.2025).
Крім того, сторона захисту зазначила, що Європейський суд з прав людини відкрив провадження у справі Bohuslayev v. Ukraine, визнавши заяву щодо порушення прав Богуслаєва В.О. за статтями 3 та 5 Конвенції прийнятною. На думку захисту, це підтверджує існування обґрунтованих сумнівів щодо дотримання базових процесуальних гарантій у цьому провадженні на національному рівні.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR вказують на релевантну позицію Європейського суду з прав людини у даному питанні: у своїй усталеній практиці Суд наголошує, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за двома критеріями: суб’єктивним — який вимагає аналізу особистого переконання та поведінки конкретного судді (зокрема, чи мав він будь-які прояви особистої упередженості у справі), — та об’єктивним — який передбачає оцінку того, чи сам склад суду та інституційні обставини забезпечують достатні гарантії для виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості. У рішенні Ilseher v. Germany (п. 120) Суд підкреслив, що навіть зовнішні прояви можуть мати значення; іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, а й бути видимим як таке, що здійснюється», адже йдеться про довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти в громадськість (Saakashvili v. Georgia, п. 122).
Поняття «незалежність» і «безсторонність» тісно пов’язані та іноді вимагають спільного розгляду. ЄСПЛ визначає незалежність як як особисту, так і інституційну автономію суду. Вона включає внутрішню несприйнятливість судді до зовнішнього тиску, а також інституційні гарантії — такі як спосіб призначення, тривалість повноважень, умови звільнення та правила, що унеможливлюють вплив з боку інших гілок влади (Suren Antonyan v. Armenia, п. 97).
Неупередженість, згідно з підходом Суду, означає відсутність упередженості — як у суб’єктивному, так і в об’єктивному сенсі. За суб’єктивним критерієм передбачається презумпція неупередженості судді, доки не доведено протилежне, зокрема через прояви ворожості, недоброзичливості або інших ознак особистої упередженості. Об’єктивний критерій полягає в аналізі того, чи існують факти, які можуть викликати у заявника обґрунтовані сумніви щодо неупередженості суду — йдеться як про персональний склад суду, так і про інституційні або ієрархічні зв’язки, а також про ситуації, коли одна особа виконує декілька процесуальних функцій. При цьому позиція заявника враховується, але вирішальним є те, чи є його сумніви об’єктивно виправданими. Як підкреслено в рішенні Sigríður Elín Sigfúsdóttir v. Iceland, пп. 45–49, суддя, щодо якого виникають обґрунтовані сумніви, повинен заявити самовідвід.
Існування національних процедур, спрямованих на забезпечення неупередженості (зокрема правил щодо відводу суддів), є важливим елементом оцінки ЄСПЛ. Такі механізми не лише усувають фактичну упередженість, а й запобігають будь-якій її зовнішній видимості, що слугує посиленню довіри до судової системи. У справі Jóhannes Baldursson and Birkir Kristinsson v. Iceland, п. 70, Суд підтвердив, що подібні правила є спробою національного законодавця усунути всі обґрунтовані сумніви щодо неупередженості конкретного судді або суду.
Таким чином, незалежно від рішення суду щодо відвіду у межах національного процесуального порядку, саме по собі відкриття провадження у справі Bohuslayev v. Ukraine за статтями 3 і 5 Конвенції, створюює ситуацію, яка вимагає від суду особливо високого стандарту відкритості, мотивованості та демонстративної неупередженості.
Прокурор, заперечуючи проти відводу, звернув увагу, що питання передачі матеріалів справи до апеляційного суду не входить до компетенції колегії, а тому об’єктивно судді не могли вплинути на дане питання. А щодо матеріалів моніторингової місії IAC ISHR, у сторони обвинувачення немає підтвердження фаховості та компетенції експертів, а сам правовий висновок ґрунтується, у першу чергу, на практиці ЄСПЛ.
Суд, розглянувши доводи сторін, ухвалив відмовити у задоволенні відводу, зазначивши, що докладає усіх зусиль для вчасної передачі матеріалів апеляційній інстанції, але не відповідає за організацію роботи самого Київського апеляційного суду, тому що саме апеляційний суд переніс розгляд справи за межі строків чинності ухвал про продовження тримання під вартою.
Після заявленого відводу суддів, сторона захисту також ініціювала відвід прокурора, посилаючись на обставини, які, на думку захисту, свідчать про зловживання процесуальними правами та спричинили зрив попереднього судового засідання у Київському апеляційному суді (див. Моніторинг кримінального провадження Богуслаєва В.О. (від 13 жовтня 2025)).
Зі слів адвокатів, у день вказаного засідання в апеляційній інстанції в приміщенні суду перебували два представники обвинувачення, один з яких мав непідтверджені повноваження. За 10 хвилин до початку розгляду прокурори залишили будівлю суду після телефонного дзвінка. Подальші спроби зв’язатися з ними з боку секретаря судового засідання та сторони захисту виявилися безрезультатними. Це стало безпосередньою підставою для перенесення засідання на іншу дату, що, у свою чергу, припало вже на період після спливу строку оскарження ухвали про продовження тримання під вартою.
У відповідь прокурор надав альтернативне пояснення, посилаючись на наявність поважних причин відсутності колеги, а також зауважив, що розгляд справи в апеляційній інстанції уже переносився з ініціативи захисту, який надав значний обсяг нових матеріалів.
Після обговорення в нарадчій кімнаті суд відклав розгляд питання про відвід прокурора до 22 жовтня 2025 року, посилаючись на відсутність належних доказів із боку обох сторін.
Окремо спостерігачі IAC ISHR відзначили позитивний аспект, зафіксований під час судового засідання: обвинуваченого Богуслаєва В.О. було переведено з пластикового боксу до лави поряд із захисниками для участі в судовому процесі. Після першого виходу колегії суддів до нарадчої кімнати його тимчасово повернули до пластикового боксу, однак під час другого виходу головуюча суддя звернулася до конвою з проханням не переміщати обвинуваченого, залишивши його поруч із захисниками на період перерви. Такий підхід безумовно заслуговує на позитивну оцінку, особливо з урахуванням вразливого стану обвинуваченого, його похилого віку, стану здоров’я, а також презумпції невинуватості, який вимагає гуманного та шанобливого поводження з особою до моменту встановлення її вини судом.
