24. 10. 2025
16 жовтня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося чергове судове засідання у межах кримінального провадження № 52021000000000242 (справа №991/7418/23) щодо судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України. У засіданні брали участь обвинувачена, її захисник, прокурор та головуючий суддя Хамзін Т.Р. представник потерпілого та потерпілий Миханів А.А. були відсутні.
Основним предметом судового засідання було продовження долучення та дослідження доказів сторони захисту.
На початку засідання сторона захисту подала клопотання про відкладення розгляду у зв’язку з відсутністю потерпілого та його представника. Захисник звернув увагу суду на те, що вже неодноразово піднімалося питання щодо сумнівів у належному повідомленні потерпілого про дату та час судових засідань у межах цього кримінального провадження. Крім того, він наголосив, що представник потерпілого, який розпочав участь у процесі в одному із минулих засідань, цього разу також не з’явився і не повідомив про поважні причини своєї неявки.
Окрім того, захисник просив суд задовольнити клопотання іншого, відсутнього захисника обвинуваченої про відкладення судового засідання у зв’язку з його перебуванням у відпустці.
Прокурор, своєю чергою, наполягав на продовженні судового засідання без присутності одного із захисників обвинуваченої та представників сторони потерпілого.
Суд, заслухавши позиції сторін, ухвалив продовжити розгляд, зазначивши, що відсутність одного із захисників обвинуваченої, потерпілого чи його представника не перешкоджає подальшому проведенню судового засідання.
З огляду на вищезазначене, варто звернути увагу, що хоча сама по собі практика розгляду справи за відсутності потерпілого, його представника чи одного із захисників обвинуваченої не становить автоматичногопорушення права на справедливий суд, ситуація із можливими сумнівами щодо належного повідомлення потерпілого викликає занепокоєння експертів моніторингової місії IAC ISHR. Відповідно до принципів змагальності та рівності сторін, забезпечення не лише формальної, а й фактичної участі всіх учасників процесу є ключовою гарантією справедливого судового розгляду.
У контексті проведення судового засідання за відсутності одного з адвокатів, які представляють обвинувачену Ільєву Т.Г., експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що подібна ситуація сама по собі не свідчить про очевидне порушення права на захист. Разом з тим, участь усіх обраних захисників має важливе значення для забезпечення повноцінного та ефективного представлення позиції обвинуваченого, особливо у випадках, коли окремий адвокат може відігравати ключову роль у формуванні правової стратегії.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на правову допомогу має бути не лише формальним, а й реальним за своїм змістом. Навіть за дотримання процесуальних вимог, такі обставини можуть впливати на сприйняття процесу як збалансованого та неупередженого, що, у свою чергу, впливає на загальний рівень довіри до правосуддя.
У подальшому суд надав стороні захисту можливість продовжити подання доказів на підтвердження своєї правової позиції.
Зокрема, під час цього судового засідання захист представив матеріали, які, на його думку, підтверджують високу зайнятість обвинуваченої Ільєвої Т.Г. у період, що охоплюється подіями, викладеними в обвинувальному акті. Захисник стверджував, що наведені документи свідчать про відсутність у неї фізичної можливості здійснювати перевірку відомостей, пов’язаних із клопотанням, що фігурує у справі.
Крім того, були подані документи, які підтверджують факт оголошення потерпілого Миханіва А.А. у міжнародний розшук. На думку сторони захисту, це доводить, що потерпілий не міг самостійно подати заяву про вчинення кримінального правопорушення щодо нього.
Також було долучено експертний висновок за результатами проходження обвинуваченою поліграфа, в межах якого їй ставили запитання, пов’язані з обставинами справи. Захист зазначив, що в сукупності з іншими доказами ці результати свідчать про відсутність в її діях об’єктивної сторони складу злочину. Окремо адвокатнаголосив, що обґрунтування підозри, викладене стороною обвинувачення, спирається переважно на припущення, а не на належні та допустимі докази.
У подальшому суд розглянув і задовольнив клопотання захисника про відкладення судового засідання у зв’язку з його зайнятістю в іншій справі.
З приводу вищезазначеного варто додати, що з точки зору стандартів Європейської конвенції з прав людини, подання стороною захисту власних доказів є одним із ключових проявів реалізації принципу рівності сторін та змагальності процесу. Це право має фундаментальне значення, оскільки забезпечує можливість сторони захисту на рівних засадах із стороною обвинувачення представляти факти, аргументи та матеріали, що можуть впливати на оцінку обставин справи. Подання таких доказів є важливою складовою процесуального механізму встановлення об’єктивної істини у справі та сприяє повному дослідженню всіх релевантних обставин. Водночас, саме належна, неупереджена оцінка цих доказів судом є запорукою дотримання принципу справедливості, що гарантує ефективний судовий захист і підтримує довіру до судового процесу загалом.
Європейський суд з прав людини у справі Vegotex International S.A. v. Belgium (п.86) наголосив, що поняття справедливого судового розгляду охоплює також право на змагальність провадження, в межах якого сторони повинні мати можливість надавати будь-які докази, необхідні для обґрунтування своїх доводів, а також бути поінформованими про подані іншою стороною матеріали — з метою їх коментування та впливу на підсумкове судове рішення.
Щодо доводів сторони захисту про те, що обґрунтування підозри базується на припущеннях, варто зазначити, що «доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (Kobets v. Ukraine, п. 43). Водночас доводи сторони захисту потребують подальшої оцінки судом.
У такому контексті важливо, щоб національні суди здійснювали оцінку поданих доводів та доказів не фрагментарно, а з урахуванням їх сукупності та взаємозв’язку. Саме комплексний підхід до аналізу фактів відповідає вимогам принципу презумпції невинуватості та забезпечує тлумачення будь-яких сумнівів на користь обвинуваченого, як того вимагає стаття 6 Європейської конвенції з прав людини.Справа рекомендується до подальшого моніторингу
