20. 10. 2025
15 жовтня 2025 року у Вищому антикорупційному суді було заплановане продовження судового засідання у рамках кримінального провадження №52023000000000202 відносно колишнього голови Верховного Суду Князєва Всеволода Сергійовича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди з використанням наданої їй влади чи службового становища – в особливо великому розмірі). У залі судового засідання був присутній обвинувачений Князєв В.С., прокурор та колегія суддів з головуючим Мойсаком С.М.
На судове засідання не з’явилися захисники обвинуваченого. За поясненнями Князєва В.С., один із адвокатів був задіяний в іншому кримінальному провадженні, що перебуває на досудовій стадії, з обмеженими процесуальними строками, у зв’язку з чим суд у тій справі відмовив у зміні дати засідання. Інший адвокат отримав травму та за станом здоров’я не зміг прибути на судове засідання. Обвинувачений наголосив, що жоден із захисників не ініціював затягування процесу, а їх неявка зумовлена об’єктивними обставинами.
Прокурор підтвердив, що обізнаний з підставами неявки захисників та не вбачає ознак зловживання процесуальними правами. Враховуючи категорію обвинувачення, у якій участь захисника є обов’язковою, суд звернувся до Князєва В.С. з питанням щодо можливості продовження розгляду без адвокатів. Обвинувачений наполягав на необхідності особистої присутності принаймні одного з захисників, з огляду на потребу узгодження правової позиції.
Суд, з’ясувавши, що участь другого адвоката через відеоконференцію також є неможливою, ухвалив рішення про відкладення засідання з метою забезпечення реалізації права на захист.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен обвинувачений має право на справедливий процес і в межах кримінального провадження має право на ефективну правову допомогу захисника. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що гарантії, зафіксовані в Конвенції, не можуть бути формальними. Виходячи з цього, участь адвоката має бути практичною, ефективною, а не ілюзорною (Semenya v. Switzerland, п. 194). У цьому контексті важливо, щоб національні суди врахували аргументи обвинуваченого / підозрюваного про потребу присутності захисника для узгодження стратегії захисту, і не провадили слухання в його відсутності, якщо це обтяжує його право на дієвий захист. У справі Dridi v. Germany (пп. 34-35) Суд дійшов висновку, що відсутність адвоката порушила права за ст. 6 §§ 1 і 3 (b), (c) — зокрема, не було забезпечено належного часу та можливості для підготовки захисту.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на позицію ЄСПЛ щодо того, що право обвинуваченого на ефективну правову допомогу передбачає не лише формальне призначення захисника, але й реальну можливість комунікації та узгодження позиції з адвокатом. Європейський суд з прав людини послідовно підкреслює, що формальна наявність адвоката не гарантує ефективного захисту, якщо той фактично позбавлений можливості діяти — наприклад, у разі хвороби, відсутності або неналежного виконання професійних обов’язків. У таких випадках право на захист стає лише декларативним і не може бути реалізованим на практиці. У справі Simeonovi v. Bulgaria, посилаючись на рішення у справі Artico v. Italy, ЄСПЛ зазначив:
“Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні, а практичні й ефективні права; це особливо стосується прав захисту, з огляду на їх центральне значення у праві на справедливий судовий розгляд. Саме тому пункт 3 (с) статті 6 говорить про ‘надання допомоги’, а не лише про ‘призначення’. Проста номінація адвоката не забезпечує ефективного захисту, якщо, наприклад, призначений захисник помер, тяжко захворів, тривалий час не може діяти або ухиляється від своїх обов’язків. У таких випадках, якщо про ситуацію відомо органам влади, вони зобов’язані або замінити такого адвоката, або забезпечити виконання ним обов’язків. В іншому разі правова допомога може виявитися позбавленою будь-якої цінності” (Simeonovi v. Bulgaria, п. 28). Прецедентна практика Суду щодо принципу змагальності та принципу рівності сторін, які тісно пов’язані та є фундаментальними компонентами поняття «справедливого судового розгляду» у значенні статті 6 § 1 Конвенції.
Суд повторює, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов’язані, є фундаментальними компонентами поняття «справедливого судового розгляду» у значенні статті 6 § 1 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом або опонентами (UAB Ambercore DC and UAB Arcus Novus v. Lithuania, п. 107).
З урахуванням наведеного, експерти моніторингової місії IAC ISHR не фіксують ознак порушення права на захист у контексті цього процесуального епізоду. Прийняте рішення про відкладення судового засідання виглядає як таке, що узгоджується зі стандартами належної процесуальної обачності, які Європейський суд з прав людини вважає необхідними у випадках, коли існує ризик порушення права на ефективний захист. Зафіксовані дії можуть бути розцінені як такі, що враховують пріоритет забезпечення “реальної, а не формальної” участі захисника у судовому розгляді — як це передбачено стандартами статті 6 Конвенції.
