29. 09. 2025
22 вересня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52019000000000522 відносно суддей ОАСК Вовка П.В., Аблова Є.В. Погрібніченка І.М., Келеберди В.І., Саніна Б.В., Качура І.А., Огурцова О.П., а також Холоднюка З.В., Остапця С.Л., Сіроша М.В., Кротюка О.В., яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109, ч.5 ст.27, ст.351-2, ч.1 ст. 255 КК України (створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами). На засіданні були присутні обвинувачені (частина з них через відеозв’язок), захисники, прокурор та колегія суддів з Кравчуком О.О., Галабалою М.В. та головуючим Ногачевським В.В.
Основним предметом судового розгляду було клопотання в інтересах обвинувачених Келеберди В.І. та Погрібніченка І.М. щодо закриття кримінального провадження за обвинуваченням за ч. 1 ст. 255 КК України.
На початку засідання суд поінформував про надходження клопотання обвинуваченого Погрібніченка І.М. щодо відкладення розгляду у зв’язку з його участю в заняттях Національної школи суддів України. Захисник підтримав відповідне клопотання, підкресливши, що участь обвинуваченого у судовому засіданні є необхідною, з огляду на те, що йдеться про розгляд питання, яке безпосередньо стосується його інтересів, — а саме клопотання про закриття провадження.
Суд, заслухавши позиції сторін, ухвалив частково задовольнити клопотання: розпочати розгляд, заслухати позицію обвинуваченого Келеберди В.І., а далі — відкласти слухання для забезпечення особистої участі Погрібніченка І.М.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на те, що питання присутності обвинуваченого у судовому засіданні становить важливий аспект права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Недопустимим є розгляд клопотань, які безпосередньо стосуються інтересів обвинуваченого, за його відсутності, оскільки це позбавляє його можливості реалізувати своє право на захист. Така практика може призвести до порушення принципу рівності сторін і поставити під сумнів легітимність ухвалених рішень. Забезпечення особистої участі обвинуваченого у провадженні є необхідною умовою довіри до судової системи та відповідності стандартам ЄСПЛ.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право обвинуваченого бути присутнім на розгляді своєї справи є фундаментальним елементом справедливого судового розгляду. Як зазначено у справі Jaupi v. Albania (п. 96), навіть за відсутності прямої норми у пункті 1 статті 6, її об’єкт і цілі вимагають забезпечення фізичної або дистанційної присутності обвинуваченого на судових засіданнях. Суд наголошує, що відмова від цього права має бути недвозначною, добровільною та такою, що супроводжується достатніми гарантіями. Будь-яке обмеження цього права потребує ретельного обґрунтування та не може суперечити суті права на захист.
Метою Конвенції є не просто проголошення формальних прав, а гарантування їх практичної ефективності. Право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження дійсно «почуті», тобто належним чином розглянуті відповідним судом. Іншими словами, дія статті 6 ЄКПЛ полягає, серед іншого, в тому, що на «суд» покладається обов’язок провести належний розгляд клопотань, аргументів і доказів, наданих сторонами, без шкоди для оцінки їхньої доречності. Крім того, ЄСПЛ повторює, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов’язані між собою, є основоположними складовими поняття «справедливий судовий розгляд» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою справу в умовах, які не ставлять її в істотно невигідне становище порівняно з її опонентом або опонентами (Đurić v. Serbia, п.69, 71). Враховуючи вищенаведену практику ЄСПЛ, важливо наголосити, що для належного розгляду клопотань суд повинен забезпечити стороні захисту реальну можливість представити свою позицію. Таким чином, забезпечення особистої участі обвинуваченого у розгляді клопотання про закриття кримінального провадження є не лише питанням процесуальної коректності, а й ключовим критерієм відповідності розгляду стандартам статті 6 Конвенції.
З огляду на рішення суду про часткове задоволення клопотання обвинуваченого Погрібніченка І.М. щодо відкладення судового засідання, експерти моніторингової місії IAC ISHR не встановили ознак порушення гарантій, передбачених Європейською конвенцією з прав людини. Прийняте судом процесуальне рішення забезпечує можливість обвинуваченого особисто реалізувати право на захист у подальшому судовому засіданні. Такий підхід узгоджується з вимогами справедливого судового розгляду та свідчить про дотримання судом процесуального балансу.
У подальшому обвинувачений Келеберда В.І. виклав свою позицію щодо необхідності задоволення клопотання про закриття кримінального провадження за обвинуваченням за ч. 1 ст. 255 КК України. Серед іншого, обвинувачений наголосив на тому, що це клопотання має розглядатися у законному складі суду, оскільки раніше Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду вже вказувала на необхідність розгляду цього питання іншим складом суду. Апеляційна інстанція також зазначила, що суд першої інстанції неналежним чином розглянув доводи сторони захисту щодо відводу суддів.
У зв’язку з цим експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що дотримання гарантій, передбачених пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, зокрема права на розгляд справи незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону, є ключовою умовою справедливого судового розгляду. При цьому, як неодноразово підкреслював Європейський суд з прав людини, значення має не лише фактична неупередженість складу суду, а й об’єктивне враження, яке цей склад справляє на стороннього спостерігача — особливо у контексті наявних сумнівів щодо попередньої процесуальної ролі чи позиції суддів у конкретній справі (див. детальніше: Моніторинг кримінального провадження Вовка П.В. та інших від 1 і 8 вересня 2025 року та 4 листопада 2024 року).
У практиці ЄСПЛ неодноразово наголошується, що навіть зовнішня видимість упередженості може становити порушення Конвенції (справи Kroi and Nocka v. Albania, Ismailaj and Others v. Albania). Відоме положення про те, що “правосуддя має не лише здійснюватися, його також має бути видно”, передбачає, що суд повинен не тільки бути неупередженим, а й сприйматися як такий усіма учасниками процесу. Це включає також дотримання критерію законного складу суду, тобто такого складу, який не викликає обґрунтованих сумнівів у його процесуальній об’єктивності. У контексті наведеного, застосування як суб’єктивного, так і об’єктивного критеріїв неупередженості має вирішальне значення. Існування неупередженості для цілей статті 6 § 1 має визначатися відповідно до:
- суб’єктивного критерію, де необхідно враховувати особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя будь-які особисті упередження чи упередженість у даній справі; та
- об’єктивного критерію, тобто шляхом встановлення того, чи, незалежно від особистої поведінки будь-якого з його членів, сама колегія та, серед інших аспектів, його склад, надають достатні гарантії, щоб виключити будь-які законні сумніви щодо його неупередженості.
Однак, немає чіткого розмежування між суб’єктивною та об’єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об’єктивні сумніви щодо неупередженості трибуналу з точки зору зовнішнього спостерігача (об’єктивний тест), але й стосуватися питання особистого переконання судді (суб’єктивний тест). Таким чином, у деяких випадках, коли може бути важко отримати докази, за допомогою яких можна спростувати презумпцію суб’єктивної неупередженості судді, вимога об’єктивної неупередженості забезпечує додаткову важливу гарантію. У цьому відношенні навіть зовнішній вигляд може мати певне значення або, іншими словами, “правосуддя має не лише здійснюватися, його також має бути видно”. На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (Kroi and Nocka v. Albania, п. 50, Ismailaj and Others v. Albania, п. 34). У справі A and B v. Malta Суд прямо вказував, що критерій об’єктивної неупередженості є додатковою гарантією (п. 55-58), що особливо важливо коли склад суду викликає сумніви щодо попередньої процесуальної позиції його членів.
У зв’язку з викладеним, ситуація, що склалася, вимагає посиленої уваги в межах подальшого моніторингу, оскільки йдеться не лише про дотримання формального принципу «законного складу суду», а й про забезпечення гарантій об’єктивної та суб’єктивної неупередженості — як ключових елементів довіри до судової системи та відчуття справедливості процесу.
Особливе занепокоєння експертів моніторингової місії IAC ISHR викликає той факт, що і Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, і Верховний Суд прямо вказували на необхідність повторного розгляду клопотання сторони захисту щодо закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 255 КК України іншим складом суду. Відповідно, будь-яке відхилення від цього процесуального орієнтира може викликати обґрунтовані сумніви у відповідності складу суду критеріям неупередженості та законності у розумінні статті 6 §1 Конвенції.
У подальшому судом було прийнято рішення про відкладення судового засідання.
З огляду на все вищезазначене, справа рекомендується до подальшого моніторингу, особливо в контексті належного дотримання права на розгляд справи незалежним та неупередженим судом (п. 1 ст. 6 ЄКПЛ).
