02. 09. 2025
14 серпня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52022000000000228 відносно Дубілета О.В. якого обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України (пов’язаних із розтратою коштів ПАТ КБ “Приватбанк”, легалізацією злочинних доходів та службовим підробленням документів, що спричинило значні фінансові збитки банку), Яценка В.А. за ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України, Бичихіної О.А. за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, Онищенко Н.В. за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, Шмальченко Л.О. за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та Конопкіної Н.О. за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. На засіданні були присутні обвинувачені (у режимі відеозв’язку), захисники, прокурор, представники володільців майна (у рамках клопотань щодо тимчасового доступу) та колегія суддів: Білоус І.О., Ногачевський В.В., з головуючим Галабалою М.В.
Основним предметом розгляду були клопотання сторони захисту.
У ході судового засідання суд надав сторонам можливість висловити позицію щодо вищезазначених клопотань, а також заслухав представників володільців майна під час вирішення питань про тимчасовий доступ до речей і документів. За результатами розгляду суд ухвалив низку процесуальних рішень, зокрема стосовно клопотань, поданих раніше в межах підготовчого провадження.
Аналізуючи обставини справи, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на ряд моментів, які можуть свідчити про потенційне порушення права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Європейської конвенції з прав людини.
По-перше, під час подання стороною захисту клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів суд зауважив, що захисників було завчасно повідомлено про необхідність подання таких клопотань, а їхні дії розцінив як зловживання процесуальними правами. Натомість адвокати зауважили, що подали клопотання у зв’язку з виниклою потребою, оскільки зазначені в ньому матеріали мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Попри те, що суд погодився розглянути клопотання по суті, він водночас зафіксував дії захисників як приклад зловживання процесуальними правами. Така оцінка, на думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, викликає занепокоєння: подання клопотань є передбаченим процесуальним механізмом реалізації права на захист, і кваліфікація таких дій як зловживання без належного обґрунтування може вплинути на баланс сторін у процесі. Пункт 3 (b) статті 6 гарантує обвинуваченому/підозрюваному “достатній час та можливості для підготовки свого захисту”, а отже, передбачає, що основна діяльність захисту може охоплювати все, що є “необхідним” для підготовки до судового процесу. Обвинувачений/підозрюваний повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень щодо можливості представити всі відповідні аргументи захисту перед судом і таким чином вплинути на результат провадження. (Rook v. Germany, п. 56). Кожна сторона має право не лише викладати свої доводи, але й мати реальну можливість ефективно впливати на перебіг і результат процесу. Як зазначає ЄСПЛ, “гарантії, передбачені Конвенцією, повинні бути не теоретичними або ілюзорними, а практичними та ефективними” (Artico v. Italy, п. 33; Đurić v. Serbia, п. 69).
Варто також зазначити, що ознаки порушень права на захист та принципу рівності сторін у цьому кримінальному провадженні систематично фіксуються спостерігачами IAC ISHR, що викликає об’єктивне занепокоєння щодо належного дотримання гарантій, передбачених ЄКПЛ.
Другим ключовим питанням, яке потребує уваги в межах цього судового засідання, є можливе порушення права на ефективну підготовку захисту. Захисник обвинуваченої Бічихіної О.А. повідомив суд, що станом на день засідання встиг ознайомитися лише з 19 томами із загальних 208, наявних у матеріалах кримінального провадження. Варто наголосити, що ще під час судового засідання 3 липня 2025 року (див. Моніторинг кримінального провадження Дубілета О.В. та інших від 3.07.2025), захисник звертав увагу суду на надмірний обсяг матеріалів справи та просив надати додатковий час для ознайомлення. Суд тоді обмежив строк до наступного засідання, призначеного на 14 серпня, вважаючи цей термін достатнім.
Однак, як засвідчили подальші обставини, об’єктивно за цей час захисник не зміг повноцінно ознайомитися з матеріалами справи, що містять понад дві сотні томів. Попри це, захист був змушений брати участь у судовому засіданні у фактично нерівних умовах. Така ситуація викликає обґрунтовані сумніви щодо належного дотримання гарантій, передбачених пунктом 3(b) статті 6 Європейської конвенції з прав людини, який гарантує кожному обвинуваченому “достатній час і можливості для підготовки свого захисту”.
ЄСПЛ наголошує, що принцип змагальності гарантує сторонам процесу право ознайомлюватися з усіма доказами та зауваженнями, поданими з метою вплинути на судове рішення, а також надавати свої коментарі щодо їх змісту, автентичності та доказової сили. Це право включає можливість доступу до матеріалів справи у розумні строки та у відповідній формі, що забезпечує ефективну реалізацію права на захист та принципу рівності сторін у процесі (Cangi and Others v. Turkey, п. 46-47). Крім того, права на захист, передбачені статтею 6 § 3 (b) Конвенції, спрямовані на забезпечення процесуальної рівноваги між обвинуваченням і захистом. ЄСПЛ підкреслює, що можливості, які повинні бути надані обвинуваченому, обмежуються тими, що сприяють або можуть сприяти ефективній підготовці захисту (Nevzlin v. Russia, п. 138). ЄСПЛ наголосив, що право на ефективний захист включає надання обвинуваченому достатнього часу й можливостей для ознайомлення з матеріалами справи, незалежно від процесуального статусу адвоката. А у справі Snijders v. Netherlands (п. 47) Суд нагадав, що захист не може опинитися у менш сприятливому становищі, ніж сторона обвинувачення.
По-третє, у межах цього судового засідання сторона захисту подала клопотання, в якому звернула увагу суду на можливі порушення, пов’язані зі здійсненням органами досудового розслідування слідчих дій поза межами процесуально допустимих строків.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що питання дотримання строків у кримінальному провадженні є невід’ємним елементом гарантій справедливого судового розгляду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, розумність тривалості провадження оцінюється з урахуванням таких критеріїв:
· складності справи;
· поведінки заявника;
· поведінки державних органів;
· важливості спору для заявника (Jann-Zwicker and Jann v. Switzerland, п. 95).
Суд наголошує, що тривалі проміжки без активних процесуальних дій з боку органів влади, які не мають належного виправдання, можуть становити порушення права на розгляд упродовж розумного строку. При цьому, як вказує ЄСПЛ, обвинувачена особа повинна лише проявляти належну старанність, не вдаючись до тактики затягування, і використовувати доступні в національному законодавстві інструменти для пришвидшення процесу.
У ситуаціях, коли, як стверджує сторона захисту, слідчі дії проводилися поза межами визначених законом строків, це може свідчити про недотримання вимог належного провадження, особливо якщо такі дії пізніше використовуються як докази у справі.
ЄСПЛ також послідовно підкреслює, що у справах, де особа ризикує зазнати найсуворішого покарання, держава має обов’язок забезпечити максимальний рівень дотримання стандартів справедливості (Orhan Şahin v. Turkey, п. 50). Тобто чим вищий ризик для особи — тим суворіші вимоги до дотримання процесуальних гарантій.
Враховуючи все вищезазначене, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що в даній справи є ознаки систематичного порушення права на захист (п.3 ст. 6 ЄКПЛ) та рівності сторін судового процесу (п.1 ст.6 ЄКПЛ). Справа рекомендується до подальшого моніторингу.
