30 липня 2025 року у Печерському районному суді м. Києва мало відбутись судове засідання у рамках кримінального провадження №12021100000000806 стосовно колишньої виконувачки обов’язків директора Українського інституту інтелектуальної власності Петрової Наталії Леонідівни, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені у великих розмірах або в умовах воєнного чи надзвичайного стану). Засідання було повинно відбутись під головуванням судді Шапутько С. В.

У час, визначений як початок судового розгляду, спостерігачам IAC ISHR стало відомо, що засідання не відбудеться, що засідання не відбудеться через участь судді в інших справах. За словами захисника, така ситуація (відкладення судового засідання) у межах даного кримінального провадження трапляється нечасто, і якщо засідання переносяться, то з обґрунтованих причин.

У контексті даного кримінального провадження, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне звернути особливу увагу на тривалість стадії відкриття матеріалів стороною обвинувачення. Як повідомив захисник обвинуваченої, ця стадія триває з початку 2022 року, тобто вже понад три роки, і до цього часу не завершена. Подібна ситуація створює реальні ризики порушення принципу розумного строку, гарантованого статтею 6 §1 Європейської конвенції з прав людини, а також негативно впливає на реалізацію права особи на доступ до суду.

Хоча зафіксоване 30 липня 2025 року перенесення засідання з огляду на зайнятість судді, за словами захисника, є радше винятком у цьому провадженні, сама по собі надмірна тривалість попередньої підготовчої стадії свідчить про потенційні процесуальні зловживання або недостатню ефективність судового адміністрування.

Тим не менш, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне звернути увагу на дотримання права на доступ до суду (п.1 ст. 6 ЄКПЛ). Пункт 1 статті 6 ЄКПЛ визначає: “Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який… вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення”. Це право є важливою складовою аспекту справедливого судового розгляду і при його порушенні справедливий судовий розгляд фактично унеможливлюється. 

ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що хоча стаття 6 Конвенції не передбачає права на певний результат кримінального провадження або, відповідно, на офіційне засудження чи виправдання після пред’явлення кримінального обвинувачення, безперечно, існує  право на розгляд справи судом протягом розумного строку після того, як судовий процес було розпочато. Експерти моніторингової місії IAC ISHR зауважують, що це право ґрунтується на необхідності забезпечити, щоб обвинувачені/підозрювані особи не залишалися занадто довго в стані невизначеності щодо результату кримінального обвинувачення проти них. Також важливо додати, що право на суд, закріплене у статті 6 ЄКПЛ, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може підлягати обмеженням, що випливають із самої Конвенції, зокрема у зв’язку з процесуальними вимогами. Однак ці обмеження не повинні обмежувати здійснення права таким чином або в такій мірі, що порушується сама суть права. Вони повинні переслідувати легітимну мету, і має існувати розумна пропорційність між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (ÇağiL v. Turkey п. 42-43).

Також ЄСПЛ наголошує, що право на доступ до суду має бути “практичним та ефективним”, а не “теоретичним чи ілюзорним”. Обмеження, які можуть бути застосовані, не вважаються несумісними зі статтею 6 (п. 1), якщо вони не переслідують законну мету (Zubac v. Croatia, пп. 77-78, 80). 

Згідно з практикою ЄСПЛ, право на справедливий судовий розгляд включає як право на доступ до суду, так і право на розгляд справи впродовж розумного строку. Як підкреслено у справі Veliyev v. Russia (пп. 178-180), затягування кримінального провадження з вини національних органів влади може поставити під загрозу справедливість всього процесу. У зв’язку з чим Суд послідовно підкреслює, що стаття 6 п. 1 Конвенції покладає на Договірні держави обов’язок організувати свою судову систему таким чином, щоб їхні суди могли виконати зобов’язання розглядати справи протягом розумного строку (Chudun v. Russia, п. 124, Maria Ivanova v. Bulgaria, п. 21). Нехтування цим обов’язком може становити порушення одразу кількох положень Конвенції. Тривале перебування на стадії відкриття матеріалів ставить під сумнів ефективність судового процесу. Подібне затягування може негативно вплинути на права сторони захисту та довіру суспільства до правосуддя. 

ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що розумність тривалості провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи, враховуючи критерії, встановлені в практиці Суду, зокрема складність справи, поведінку заявника та поведінку компетентних органів. Провадження повинне проводитись з необхідною ретельністю для зведення затримок до мінімуму. Суд повторює, що як одна з рис ширшого поняття справедливого судового розгляду, кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її у невигідне становище порівняно з її опонентом (Ezeoke v. The United Kingdom, пп. 43, 49, 51). 

Враховуючи вищезазначене, у даному провадженні можуть вбачатися ознаки ситуації, яка за практикою Європейського суду з прав людини може кваліфікуватися як порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку. 

Оскільки моніторинг даного провадження здійснювався вперше, а судове засідання не відбулося, оцінити фактичну динаміку процесу наразі неможливо. У зв’язку з цим справа рекомендується до подальшого моніторингу.