3 липня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52022000000000228 відносно Дубілета О.В. якого обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України (пов’язаних із розтратою коштів ПАТ КБ “Приватбанк”, легалізацією злочинних доходів та службовим підробленням документів, що спричинило значні фінансові збитки банку), Яценка В.А. за ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України, Бичихіної О.А. за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, Онищенко Н.В. за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, Шмальченко Л.О. за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та Конопкіної Н.О. за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. На засіданні були присутні обвинувачені (у режимі відеозв’язку), захисники, прокурор, представник національного банку України (далі – НБУ) та колегія суддів: Білоус І.О., Ногачевський В.В., з головуючим Галабалою М.В. 

Основним предметом розгляду були клопотання сторони захисту щодо тимчасового доступу до речей і документів. 

На початку судового засідання новий захисник Бичихіної О.А. заявив клопотання про відкладення судового засідання. Він обґрунтував це тим, що вступив у справу 25 червня цього року й фізично не встиг ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, які налічують близько 200 томів. Захисник також зазначив, що звертався до сторони обвинувачення з клопотаннями про надання доступу до матеріалів 1 та 2 липня поточного року. Крім того, він наголосив, що раніше не мав процесуальної можливості ознайомитися з матеріалами справи, оскільки до 29 червня перебував за кордоном. Враховуючи ці обставини, захисник просив відкласти розгляд справи щонайменше до жовтня, підкресливши, що навіть за умов інтенсивної роботи, йому доведеться щоденно досліджувати по кілька томів протягом наступних місяців. У зв’язку з цим він вважає тримісячний строк об’єктивно необхідним для належного здійснення захисту та підготовки до розгляду. Суд, у свою чергу, зазначив, що захисник має діяти відповідно до стандартів адвокатської етики, які передбачають обов’язок попереднього ознайомлення з суттю кримінального провадження перед укладенням договору із клієнтом. Також суд додав, що вважає, що захисник зможе ознайомитися з матеріалами справи до 14 серпня — дати наступного запланованого засідання. У подальшому Суд запропонував перейти до розгляду клопотань щодо тимчасового доступу до речей і документів. У відповідь на заперечення захисника, що без ознайомлення з матеріалами справи він не може надавати коментарі щодо таких клопотань, суд відповів, що захисник зможе висловити свою позицію під час засідання 14 серпня. Після цього суд оголосив, що клопотання про відкладення розгляду вирішене, й запропонував захиснику зайняти місце.

З огляду на посилання суду на норми адвокатської етики як підставу для відмови у задоволенні клопотання захисника про відкладення засідання, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне надати низку роз’яснень.

Так, стаття 18 Кодексу адвокатської етики справді передбачає, що до укладення договору про надання правової допомоги адвокат повинен з’ясувати всі обставини, відомі клієнту, які можуть вплинути на визначення правової позиції, та ознайомитися з документами, що є у розпорядженні клієнта. Проте, як вбачається із змісту цієї норми, йдеться не про ознайомлення із повним обсягом матеріалів кримінального провадження, а про попереднє вивчення наявної в клієнта інформації з метою встановлення фактичних та правових підстав для надання допомоги.

Більше того, стаття 19 Кодексу прямо забороняє адвокату приймати доручення, якщо бажаний клієнтом результат є неправомірним або якщо доручення виходить за межі професійних повноважень адвоката. Це ще раз підтверджує, що попереднє ознайомлення не є тотожним повноцінному доступу до всіх 200 томів справи, і не може розцінюватися як підстава для відмови у наданні часу для реального вивчення матеріалів.

Крім того, стаття 43 Кодексу адвокатської етики прямо вказує, що адвокат повинен бути принциповим і наполегливим у захисті інтересів клієнта, навіть у випадках тиску з боку суду, та керуватись пріоритетністю інтересів клієнта перед усіма іншими міркуваннями, включно із стосунками з судом. У цьому контексті заявлене клопотання адвоката є не лише правомірним, а й етично вмотивованим, оскільки спрямоване на забезпечення реального права клієнта на захист.

Насамкінець, варто підкреслити, що незалежно від положень національного законодавства або етичних стандартів адвокатури, остаточну оцінку відповідності процедурних рішень стандартам справедливого суду слід здійснювати крізь призму статті 6 Європейської конвенції з прав людини. У справі F.S.M. v. Spain (п. 55-57) ЄСПЛ наголосив, що право на ефективний захист включає надання обвинуваченому достатнього часу й можливостей для ознайомлення з матеріалами справи, незалежно від процесуального статусу адвоката. А у справі Snijders v. Netherlands (п. 47) Суд нагадав, що захист не може опинитися у менш сприятливому становищі, ніж сторона обвинувачення.

Відтак, вказівка суду на те, що захисник «мав би ознайомитися раніше», не може бути визнана обґрунтованою підставою для обмеження права обвинуваченої на повноцінний захист, тим більше в ситуації, коли обсяг матеріалів становить понад 200 томів, а фактична можливість ознайомитися з ними з’явилась лише після офіційного вступу адвоката у справу.

У подальшому зазначений захисник заявив відвід усій колегії суддів. Він обґрунтував це тим, що, з огляду на прийняте судом рішення, вважає суд упередженим, оскільки, не маючи можливості ознайомитися з матеріалами справи, він не розуміє, що саме відбувається під час судового засідання. Також захисник додав, що саме суд зобов’язаний забезпечити йому достатній час для ознайомлення з матеріалами справи, а прийняте рішення створює перешкоди для належного здійснення ним функцій захисту та в цілому порушує принцип змагальності сторін.

У свою чергу суд залишив заявлений відвід без розгляду, зазначивши, що сторона захисту вже подавала відводи в межах цього кримінального провадження, а тому нинішній відвід вважається повторним. Окрім того, суд повторив свою позицію, що час до 14 серпня є, на його думку, достатнім для ознайомлення захисника з матеріалами справи.

У зв’язку з викладеними обставинами експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що довіра громадськості до судової влади є фундаментальною умовою легітимності правосуддя у демократичному суспільстві. У цьому контексті особливо важливо не лише забезпечити фактичну неупередженість суду, а й усунути будь-які зовнішні ознаки чи підозри, які можуть викликати сумнів у його об’єктивності. Справедливий судовий процес передбачає баланс інтересів сторін, і суд повинен не лише залишатися нейтральним, а й виглядати таким в очах учасників процесу та суспільства. Навіть мінімальні ознаки можливої упередженості можуть поставити під сумнів справедливість судового розгляду. Саме тому забезпечення повної прозорості дій суду та недопущення жодного дисбалансу між сторонами обвинувачення і захисту є критично важливими для реалізації права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці послідовно наголошує, що неупередженість у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції перевіряється за двома критеріями — суб’єктивним та об’єктивним. Перший з них стосується особистих переконань і поведінки конкретного судді, а отже, питання наявності в нього упередженості у конкретній справі. Другий критерій — об’єктивний — передбачає оцінку того, чи забезпечує сам судовий орган, зокрема його склад, достатні процесуальні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості (Matchavariani v. Georgia, п. 78–83). При цьому Суд наголошує, що навіть зовнішній вигляд може мати значення: «правосуддя має не лише здійснюватися — воно також має бути видиме як таке, що здійснюється».

У випадках, коли важко здобути докази для спростування презумпції суб’єктивної неупередженості, вимога об’єктивної неупередженості набуває особливого значення як додатковий запобіжник. Зокрема, поведінка судді може не лише викликати об’єктивні сумніви з точки зору стороннього спостерігача, але й поставити під сумнів і особисту неупередженість.

У цьому контексті позиція суду щодо обмеження строку ознайомлення із 200-томною справою, незважаючи на нещодавній вступ захисника у провадження, а також небажання заслухати аргументи сторони захисту щодо об’єктивної неможливості надати позицію по клопотаннях без ознайомлення з матеріалами, — може сприйматися як така, що викликає обґрунтовані сумніви в об’єктивній неупередженості суду.

У подальшому суд перейшов до розгляду клопотань сторони захисту про тимчасовий доступ до речей і документів. Загалом було заявлено чотири таких клопотання. Адвокати обґрунтували свою позицію тим, що запитувані матеріали мають істотне значення для з’ясування ключових обставин кримінального провадження, зокрема — для перевірки належності, допустимості та достовірності доказів сторони обвинувачення. Особливо це стосується клопотання про доступ до документів, що містять охоронювану законом таємницю й зберігаються у володінні НБУ, які, за твердженням сторони захисту, можуть підтвердити або спростувати правомірність дій сторони обвинувачення.

У свою чергу, представник НБУ висловив заперечення щодо надання такого доступу, посилаючись на відсутність належної аргументації щодо зв’язку конкретних документів із предметом доказування у справі. На його думку, клопотання не містили достатньої конкретизації щодо змісту та обсягу запитуваних документів.

Суд, не ухваливши рішення по суті клопотань, повідомив, що їх розгляд буде здійснено на одному з наступних засідань. Така позиція фактично відкладає вирішення процесуально важливого питання, що безпосередньо пов’язане з можливістю сторони захисту реалізувати своє право на ефективну участь у провадженні.

У зв’язку з цим експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне наголосити, що принцип змагальності та рівності сторін, гарантований статтею 6 §1 Конвенції, передбачає, що кожна сторона має право не лише викладати свої доводи, але й мати реальну можливість ефективно впливати на перебіг і результат процесу. Як зазначає ЄСПЛ, «гарантії, передбачені Конвенцією, повинні бути не лише теоретичними або ілюзорними, а практичними та ефективними» (Artico v. Italy, п. 33; Đurić v. Serbia, п. 69). Крім того, Суд наголошує, що судове провадження не може вважатися справедливим, якщо доводи однієї зі сторін не були належним чином розглянуті національним судом. Відсутність мотивованого рішення або ігнорування клопотань сторони захисту може свідчити про порушення принципів рівності та змагальності сторін (Perez v. France, п. 80, Xero Flor w Polsce sp. z o.o. v. Poland, п. 165).

Враховуючи все вищезазначене, справа рекомендується до подальшого моніторингу.