08. 07. 2025
30 червня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52019000000000522 відносно суддей ОАСК Аблова Є.В., Вовка П.В., Погрібніченка І.М., Келеберди В.І., Саніна Б.В., Качура І.А., Огурцова О.П., Холоднюка З.В., Остапця С.Л., Сіроша М.В., Кротюка О.В., яких обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.109, ч.5 ст.27, ст.351-2, ч.1 ст. 255 КК України (створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами). На засіданні були присутні обвинувачені (частина з них через відеозв’язок), захисники, прокурор та колегія суддів з Кравчуком О.О., Галабалою М.В. та головуючим Ногачевським В.В.
Основним предметом судового засідання було продовження дослідження доказів сторони обвинувачення у вигляді аудіозаписів. На початку засідання сторона захисту заявила відвід прокурору, мотивуючи це систематичним порушенням принципу безпосередності та ознаками упередженості з боку обвинувачення. Зокрема, було звернуто увагу на те, що прокурор дозволяє собі оціночні висловлювання щодо змісту доказів та поведінки обвинувачених, які, на думку захисту, несумісні з презумпцією невинуватості. Зокрема, в одному із засідань, коментуючи відеозапис, прокурор сказав: «А зараз ми почуємо легендарну фразу Аблова…». Також, як зазначають спостерігачі IAC ISHR, попри погану якість аудіозаписів, прокурор надає детальні коментарі щодо їх змісту, зокрема вказує на те, кому, на його думку, належать ті чи інші голоси на записах. На переконання захисту, такі дії формують у присутніх враження попереднього встановлення винуватості, а отже — створюють обґрунтовані сумніви у дотриманні принципів неупередженості та змагальності сторін.
Суд залишив клопотання про відвід прокурора без розгляду, пославшись на те, що подібні заяви вже розглядалися раніше, а повторне їх подання має ознаки зловживання процесуальними правами.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на те, що подібні оціночні висловлювання прокурора можуть порушувати баланс сторін у кримінальному провадженні (equality of arms) та формувати зовнішнє враження про відсутність неупередженості (impartiality) сторони обвинувачення. У контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, презумпція невинуватості є фундаментальною гарантією справедливого судового розгляду (fair trial), що вимагає утримання державних посадових осіб від заяв, які можуть бути витлумачені як передчасне встановлення винуватості.
Особливо небезпечним є те, що вищезазначені заяви прокурора можуть впливати не лише на суспільну думку, а й на внутрішнє переконання суду, яке повинна формуватися виключно на основі об’єктивних і допустимих доказів. У кримінальному процесі має бути забезпечене не лише фактичне дотримання принципу неупередженості та презумпції невинуватості, а й уникнення будь-якої видимості їхнього порушення.
У цьому контексті слід наголосити, що презумпція невинуватості, яка закріплена в пункті 2 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, є основним елементом права на справедливий судовий розгляд. Європейський суд неодноразово підкреслював, що будь-які офіційні заяви, які передбачають попереднє встановлення вини особи без належного судового рішення, можуть порушувати цю гарантію, зокрема, коли ці заяви зроблені уповноваженою посадовою особою.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно підкреслює, що презумпція невинуватості буде порушена, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, відображає думку про її винуватість до того, як її вину буде доведено в законному порядку. Достатньо, навіть за відсутності будь-якого формального висновку, щоб існували певні підстави вважати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним (Nadi̇r Yildirim and others v. Türki̇ye, п. 66). Стаття 6 п. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забороняє заяви державних службовців про незавершені кримінальні розслідування, які заохочують громадськість вважати підозрюваного винним і упереджують оцінку фактів компетентним судовим органом (Ismoilov and Others v. Russia, п. 161). Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував на важливості вибору слів державними службовцями у своїх заявах до того, як особу буде притягнуто до суду та визнано винуватою у вчиненні злочину (Onat and Others v. Turkey, п. 61).В умовах кримінального провадження важливо не лише фактичне дотримання вимог презумпції невинуватості, але й уникнення будь-якої appearance of bias — зовнішніх ознак упередженості, що можуть підірвати довіру до процесу. Оціночні коментарі прокурора щодо змісту доказів до їх всебічного аналізу в судовому засіданні, а також спроба приписати певні висловлювання конкретним особам на записах, ще до встановлення таких обставин судом, можуть бути розцінені як формування передчасної версії вини.
У подальшому сторона захисту заявила також відвід головуючому судді, оскільки той не зупинив прокурора під час його висловлювань на попередніх судових засіданнях. На думку захисників та обвинувачених, ігнорування судом зазначених обставин — попри неодноразові звернення сторони захисту — свідчить про можливу упередженість суду, зокрема головуючого судді.
Суд залишив заяву про відвід без розгляду, мотивуючи це повторністю подібних клопотань у межах даного провадження та кваліфікувавши її як зловживання процесуальними правами.
З приводу вищезазначеного, експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що довіра громадськості до судової системи є ключовою передумовою легітимності правосуддя в умовах демократичного устрою. У цьому зв’язку надзвичайного значення набуває не лише фактична неупередженість судді, але й відсутність будь-яких ознак чи враження про можливу упередженість. Справедливість правосуддя полягає не лише в реальному дотриманні принципів, а й у сприйнятті його як справедливого з боку суспільства. Саме тому всі сумніви — навіть найменші — щодо об’єктивності суду мають бути усунені. Забезпечення відсутності навіть зовнішніх ознак упередженості є невід’ємною складовою реалізації права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Європейської конвенції з прав людини.
З цього приводу ЄСПЛ наголошує, що неупередженість означає як відсутність особистої упередженості судді (суб’єктивний критерій), так і наявність достатніх об’єктивних гарантій, які виключають будь-які законні сумніви у цьому (об’єктивний критерій). При цьому чіткий поділ між ними не завжди можливий: поведінка судді може викликати як суб’єктивні, так і об’єктивні сумніви в його неупередженості. У зв’язку з цим Суд підкреслює важливість навіть зовнішнього сприйняття неупередженості — правосуддя має не лише здійснюватися, але й бути видимим. На карту поставлено довіру, яку суди повинні викликати у демократичному суспільстві, а отже, суддя, щодо якого існують законні сумніви в неупередженості, має взяти самовідвід (A and B v. Malta, п.53–58).
Враховуючи наведені стандарти та твердження сторони захисту щодо реакції суду на заяви прокурора, постає питання, чи забезпечено в цій справі той мінімум гарантій, що дозволяє зовнішньому спостерігачу вважати суд об’єктивним і незалежним. Зафіксовані обставини можуть поставити під сумнів відповідність процесу стандарту «impartial tribunal established by law» у розумінні статті 6 Конвенції.
Також, варто додати, що на одному з попередніх судових засідань у цій справі, один із суддів колегії (Кравчук О.О.) подавав самовідвід, який суд не задовольнив, а щодо ще одного судді з цієї колегії (Галабали М.В.) спостерігачі IAC ISHR раніше фіксували можливий конфлікт інтересів: “..зокрема, зазначається, що суддя Галабала М.В. перебуває в дружніх стосунках із потерпілим. Цей факт, за словами адвокатів, є загальновідомим та широко висвітлювався у засобах масової інформації.…., ще один член суддівської колегії, суддя Кравчук О.О., подав заяву про самовідвід,посилаючись на попередній досвід спільної роботи з потерпілим у межах одного структурного підрозділу, що, за його власним визнанням, викликає у нього сумніви щодо власної неупередженості” (див. Моніторинг кримінального провадження Аблова Є.В. та інших від 04.11.2024, 14.04.2025).
Незважаючи на наявність вищезазначених обставин, обидва судді залишаються у складі суду та продовжують розгляд справи. На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, така ситуація викликає обґрунтовані сумніви щодо забезпечення неупередженості судового складу. Ігнорування або поверхнева оцінка потенційного конфлікту інтересів може свідчити про системну проблему — небажання суду належним чином реагувати навіть на об’єктивно вмотивовані підстави для сумнівів у своїй неупередженості. Це, у свою чергу, може підривати довіру до правосуддя як інституції та свідчити про відступ від стандартів статті 6 Конвенції.
Більше того, варто звернути увагу, що подання відводів та інших клопотань стороною захисту – це один із способів реалізації ними своїх законних прав, і викликає занепокоєння те, що суд, ці законні права розглядає як спробу затягування процесу. Пункт 3 (b) статті 6 гарантує обвинуваченому/підозрюваному “достатній час та можливості для підготовки свого захисту”, а отже, передбачає, що основна діяльність захисту може охоплювати все, що є “необхідним” для підготовки до судового процесу. Обвинувачений/підозрюваний повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень щодо можливості представити всі відповідні аргументи захисту перед судом і таким чином вплинути на результат провадження (Rook v. Germany, п. 56).
Також сторона захисту звернула увагу суду на низьку якість досліджуваних аудіозаписів, оскільки під час їх прослуховування важко зрозуміти, що саме відбувається та хто говорить.
Суд погодився з наведеними зауваженнями та звернувся до прокурора з проханням залучити відповідного спеціаліста з метою покращення якості аудіозаписів.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що з огляду на потенційну доказову цінність зазначених матеріалів, їх технічна придатність має принципове значення. Відсутність належної якості може не лише ускладнювати об’єктивну оцінку фактів, але й ставити під сумнів допустимість таких доказів у контексті принципів справедливого судового розгляду.
Перед продовженням дослідження доказів сторона захисту подала клопотання про зміну їх порядку, обґрунтувавши це тим, що матеріали, які досліджуються, не були належним чином долучені до справи. Зокрема, йшлося про флеш-накопичувач, наданий прокурором без відповідного процесуального оформлення. Також було повторно звернуто увагу на низьку якість аудіозаписів, сумніви щодо їх достовірності та можливу фальсифікацію
З огляду на викладене, адвокати просили змінити порядок дослідження доказів — спочатку досліджувати експертні висновки щодо змісту аудіозаписів, а вже потім самі аудіозаписи, адже в нинішньому порядку незрозуміло, що саме є предметом дослідження. Також було висловлено занепокоєння з приводу того, що прокурор у своїх коментарях до аудіозаписів точно визначає осіб, голоси яких звучать у записах, попри те, що через їхню низьку якість це об’єктивно неможливо.
У відповідь прокурор зазначив, що вважає це клопотання втручанням у його дискреційні повноваження щодо дослідження доказів. Він додав: “Сьогодні ми навіть вивели все на екран, щоб всі могли бачити, і щоб не було жодних підозр щодо маніпуляцій”. Стосовно цитування аудіозаписів прокурор пояснив, що на його думку, це полегшує розуміння та сприйняття доказів.
Суд, заслухавши сторони, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання, вважаючи чинний порядок дослідження доказів логічним і не вбачаючи підстав для його зміни.
З огляду на значущість зазначених матеріалів, критично важливо забезпечити їх процесуальну допустимість, надійність і прозоре походження. Сумніви щодо достовірності, цілісності або способу отримання доказів можуть суттєво вплинути на загальну справедливість провадження. У демократичному суспільстві неприпустимо, щоб суд ґрунтувався на доказах, законність або автентичність яких викликає обґрунтовані застереження. Це підриває принципи змагальності та рівності сторін, а також довіру до всього процесу.
У контексті права на справедливий суд за статтею 6 ЄКПЛ перевірка походження, змісту та форми доказів є ключовою умовою правової легітимності. Оскільки дослідження здійснюється з флеш-носія, який раніше не був належно долучений до справи, виникають об’єктивні сумніви щодо автентичності аудіозаписів.
Додаткове занепокоєння спостерігачів IAC ISHR викликала репліка прокурора: “Сьогодні ми навіть вивели все на екран…”, що може свідчити про відсутність належного доступу сторони захисту до цих матеріалів на попередніх етапах. Така ситуація ставить під сумнів дотримання принципів прозорості, змагальності та рівності сторін. У подібних випадках особливо важливо забезпечити повну відкритість джерел доказів і своєчасний доступ до них усіх учасників процесу.
ЄСПЛ наголошує: справедливість провадження визначається не лише формальними критеріями, а й способом збирання, подання та оцінки доказів. Визначальним є не лише наявність “незаконності”, а й її характер та вплив на права, гарантовані Конвенцією (Almaši v. Serbia, п. 100). Суд оцінює процедуру в цілому, враховуючи, зокрема, як докази були здобуті, використані та чи мали сторони змогу заперечити проти них (Severin v. Romania, п. 71–72). При цьому тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, а сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого (Ayetullah Ay v. Turkey, п. 126).
У подальшому суд продовжив досліджувати докази (аудіозаписи), надані стороною обвинувачення.
У процесі дослідження доказів прокурор продовжував надавати розлогі коментарі щодо аудіозаписів. Спостерігачі IAC ISHR зазначають, що, незважаючи на дійсно низьку якість аудіозаписів, прокурор з упевненістю ідентифікував осіб, які нібито присутні на записах, а також події, що там відбуваються. Сторона захисту неодноразово просила суд звернути увагу на подібні коментарі прокурора та наполягала на проведенні дослідження без його суб’єктивних тлумачень. Суд, у свою чергу, зазначив, що вважає за доцільне продовжувати дослідження саме з коментарями прокурора, оскільки той, на думку суду, володіє “специфікою” змісту аудіозаписів.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, вищезазначені обставини лише посилюють сумніви щодо достовірності та належності доказів, а коментарі прокурора під час прослуховування аудіозаписів — викликають занепокоєння з точки зору дотримання принципу презумпції невинуватості. Зокрема, коментуючи зміст аудіозаписів, попри їхню об’єктивно низьку якість (що вже було визнано судом у межах цього засідання), прокурор може створювати хибне враження щодо їхнього змісту. Це, у свою чергу, здатне вплинути на сприйняття доказів судом та поставити під сумнів неупередженість судового розгляду.
У кінці судового засідання суд розглянув клопотання сторони захисту щодо тимчасового доступу.
У межах даного засідання суд розглянув клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ до витягів з ЄРДР, які, на думку захисту, є ключовими для перевірки законності проведення низки НСРД. У разі відсутності таких витягів можуть виникати сумніви в допустимості частини доказів, що ґрунтуються саме на результатах НСРД.
Суд відклав розгляд зазначеного клопотання, оскільки прокурор не був із ним попередньо ознайомлений.Відповідно до принципу рівності сторін, що є складовою права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 ЄКПЛ, у разі, якщо одна зі сторін не ознайомлена з поданим клопотанням, його розгляд дійсно має бути відкладений до моменту забезпечення такої можливості. Це гарантує сторонам реальну здатність підготувати відповідь і впливати на оцінку своїх аргументів судом. Як підкреслює ЄСПЛ, сторони повинні мати не лише формальне право висловлюватися, а й реальну можливість ефективно заперечувати проти доказів, поданих проти них (Mehmet Zeki Doğan v. Türkiye (No. 2), п. 86).
З огляду на наявні сумніви щодо дотримання прав, гарантованих Конвенцією, у цьому кримінальному провадженні постає питання щодо забезпечення права на справедливий суд. ЄСПЛ наголошує, що саме у справах, де особа ризикує зазнати найсуворішого покарання, держава повинна забезпечити максимально високий рівень дотримання стандартів справедливого судового розгляду (Orhan Şahi̇n v. Turkey, п. 50).
Підсумовуючи все вищезазначене, зокрема численні сумніви щодо допустимості доказів, упередженості суду та дотримання презумпції невинуватості, справа рекомендується до подальшого моніторингу.
