28. 06. 2025
25 червня 2025 року у Печерському районному суді м. Києва відбулось судове засідання у справі № 757/29716/25 в межах кримінального провадження №42022142240000051 відносно кінцевого бенефіціарного власника ТОВ “Автомагістраль-Південь” Бойка Олександра Леонідовича, якого підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 статті 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, якщо ці дії вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою). На засіданні були присутні захисники, прокурор, слідчий та головуюча суддя Гридасова А. М.
Основним предметом розгляду на етапі судового засідання було клопотання сторони обвинувачення щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного. Водночас захисники заявили відвід судді, обґрунтовуючи це системними порушеннями процесуальних прав їхнього підзахисного.
Зокрема, було зазначено, що підозрюваному не було належним чином вручено повідомлення про підозру, він не отримує повісток про виклик до суду, не ознайомлений із матеріалами кримінального провадження. Попри неодноразово висловлену ним готовність особисто брати участь у судових засіданнях, відповідні клопотання залишаються без належної реакції. Захист також звернув увагу на бездіяльність органів досудового розслідування, щодо якої подано скаргу до Печерського районного суду м. Києва, яка досі не розглянута.
У своїй сукупності вказані обставини, на думку сторони захисту, створюють обґрунтовані сумніви в об’єктивності й неупередженості суду.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 п.1 Європейської конвенції з прав людини, включає вимогу до суду бути незалежним та неупередженим. Європейський суд з прав людини послідовно наголошує, що правосуддя має не лише здійснюватися, але й бути видимим як справедливе (Sacharuk v. Lithuania, п.п. 101–102).
При оцінці неупередженості ЄСПЛ застосовує як суб’єктивний критерій, який враховує особисту поведінку судді, так і об’єктивний критерій, що вимагає встановлення достатніх інституційних гарантій виключення законних сумнівів у неупередженості. Згідно з усталеною практикою, навіть зовнішні прояви, які можуть викликати сумніви у стороннього спостерігача, є підставою для визнання порушення Конвенції. У зв’язку з цим особливого значення набуває зовнішня нейтральність суду як інституції. Система правосуддя має бути організована так, щоб унеможливити не лише упередженість, а й її зовнішнє враження.
Спостерігачі IAC ISHR звернули увагу, що, відповідно до повідомлень сторони захисту, підозрюваний неодноразово заявляв про намір особисто брати участь у кримінальному провадженні, проте реалізація цього процесуального права на практиці не відбувається. Відповідно до підходу ЄСПЛ, хоча право на присутність особи у суді прямо не згадується в п. 1 ст. 6 Конвенції, воно випливає з її об’єкта і мети. Крім того, підпункти (c), (d) та (e) п. 3 статті 6 Конвенції неможливо ефективно реалізувати без фактичної присутності обвинуваченого/підозрюваного на засіданні.
Європейський суд у рішенні Sejdovic v. Italy (п.п. 85, 99) підкреслив, що інформування особи про висунуті обвинувачення має здійснюватися у спосіб, який забезпечує реальну можливість реалізації права на захист, і не може обмежуватись формальними чи неофіційними повідомленнями. Водночас, Суд визнає можливість добровільної відмови особи від участі в процесі за певних умов. Однак така відмова повинна бути недвозначною, супроводжуватись гарантіями та не суперечити суспільним інтересам (Suslov and Batikyan v. Ukraine, п. 135). У цій справі, виходячи зі слів адвокатів, підозрюваний прямо висловив бажання бути присутнім у суді, що, як зазначають експерти моніторингової місії IAC ISHR, виключає презумпцію добровільної відмови.
На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, недопуск підозрюваного до участі в судовому розгляді, відсутність належного вручення повідомлення про підозру, ненадсилання повісток про виклик, а також нерозгляд скарги на бездіяльність органів досудового розслідування можуть у своїй сукупності свідчити про відступ від принципів змагальності та рівності сторін, які становлять основу гарантій справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 §1 Європейської конвенції з прав людини.
Право на ефективний захист, включаючи реальну можливість спілкуватися з адвокатом, ознайомлюватися з матеріалами справи та бути почутим судом, становить фундаментальну гарантію кримінального провадження. Невиконання державою обов’язку забезпечити такі процесуальні права підриває легітимність судової процедури.
Беручи до уваги наявні ознаки порушення права підозрюваного на захист (ст. 6 п.3 Конвенції), принципу рівності сторін (ст. 6 п. 1 Конвенції), а також обґрунтовані сумніви в неупередженості суду (ст. 6 п. 1 Конвенції), експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що ця справа підлягає подальшому моніторингу.
