16. 06. 2025
11 червня 2025 року в Солом’янському районному суді міста Києва відбулося судове засідання у справі № 761/38036/23 (кримінальне провадження № 22023000000000773) щодо Богуслаєва В.О., якого підозрюють у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1; ч.1 ст.258-3; ч.1, 4 ст.114-1 Кримінального кодексу України (щодо здійснення господарської діяльності у сфері обігу товарів військового або подвійного призначення в інтересах Російської Федерації).
У засіданні взяли участь підозрюваний Богуслаєв В.О., його захисники, прокурор та колегія суддів у складі Сергієнко Г.Л., Кравченко Я.В. під головуванням судді Педенко А.М. Засідання було призначене для допиту свідків.
За інформацією, озвученою під час розгляду, раніше було змінено порядок дослідження доказів з метою допиту свідків у пріоритетному порядку. Таке рішення пов’язане з ризиками невиконання підозрюваним процесуальних обов’язків і можливістю перегляду запобіжного заходу. Зі слів сторони захисту, підозрюваному наразі 86 років, він перебуває під вартою понад 3,5 роки, має інвалідність І групи, практично втратив слух і вже переніс клінічну смерть.
Водночас, попри попередні запевнення прокурора на минулому засіданні, жоден свідок не прибув. Поточний представник сторони обвинувачення заявив клопотання про їх виклик. На запитання суду, чому клопотання не було подано завчасно і чому не забезпечено явку бодай одного свідка, прокурор відповів: «Не можу пояснити». На зауваження головуючої судді щодо попередньої обіцянки колеги про присутність свідків саме на це засідання, прокурор зазначив, що не був повідомлений про таке. Він пообіцяв вжити заходів для забезпечення участі свідків у майбутньому, однак, за спостереженнями IAC ISHR, не висловив впевненості у можливості виконати ці зобов’язання.
Судова колегія чітко і послідовно відреагувала на ситуацію. Зокрема, одна з суддів зазначила, що засідання виявилось марним виключно через дії сторони обвинувачення, заради якого вона скасувала два інші засідання. Головуюча суддя зробила зауваження про неефективну організацію роботи групи прокурорів, запропонувала видати повістки, а також організувати дистанційну участь свідків із Запоріжжя для оптимізації процесу. Водночас, суд попередив сторону обвинувачення, що у разі подальшого зволікання буде повідомлено керівника Генеральної прокуратури про неналежну процесуальну діяльність прокурорів.
Сторона захисту подала клопотання про витребування доказів, однак суд, діючи в межах процедурної послідовності, визнав його передчасним на цій стадії провадження.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR не вбачають у діях судової колегії ознак порушення права на справедливий суд.
Натомість, дії сторони обвинувачення викликають серйозне занепокоєння. Фактичне затягування процесу через невмотивовану неявку свідків без пояснень, а також очевидна відсутність належної підготовки, створюють ризики порушення статей 3 та 6 Європейської конвенції з прав людини, особливо в контексті вразливого стану підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що навіть у межах кримінального провадження держава зобов’язана забезпечити особі ефективний доступ до суду та повагу до людської гідності. У справах Affaire G.C. v. Italie (п. 55), Farbtuhs v. Latvia (п. 53) ЄСПЛ прямо вказав, що тривале утримання під вартою особи похилого віку, з поганим станом здоров’я може бути прирівняне до нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження у розумінні статті 3 Конвенції. ЄСПЛ також нагадує, що порушення статті 3 Конвенції може існувати навіть за відсутності наміру принизити або зневажити особу. Ситуація та поводження, які могли б викликати постійні почуття тривоги, неповноцінності та приниження можуть вважатися достатньо сильними, щоб мати ознаки «принижуючого поводження» у значенні статті 3 Конвенції (Affaire G.C. v. Italie, п. 61). Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що необґрунтоване затягування провадження може суперечити як статті 6 п.1 (розумний строк), так і статті 3 у випадку поєднання з особливими вразливостями заявника. Як зазначається у рішенні Šulcas v. Lithuania, затримки в провадженні, які були спричинені помилками або інерцією з боку національних органів влади можуть призводити до надмірної тривалості провадження, що суперечить вимозі «розумного строку». Це, своєю чергою, є підставою для констатації порушення статті 6 § 1 Конвенції (п. 70-71).
Важливо підкреслити, що у контексті справи Богуслаєва В.О., враховуючи його вік, стан здоров’я та інвалідність, пасивність сторони обвинувачення створює не лише процесуальні загрози, але й викликає підозри у зловживанні механізмом тримання під вартою як засобом психологічного чи фізичного тиску. Такі дії можуть бути несумісними з принципами правової визначеності, ефективного захисту та гуманного поводження.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR рекомендують здійснювати подальший регулярний моніторинг справи з особливим акцентом на забезпеченні ефективного доступу до правосуддя та недопущенні непропорційного впливу на особу внаслідок процесуальних зволікань.
