22 травня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося чергове судове засідання у рамках кримінального провадження № 52021000000000242 щодо судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, яку обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем, службове підроблення). На засіданні була присутня обвинувачена, захисник, прокурор, свідок зі сторони обвинувачення та головуючий суддя Хамзін Т.Р. Потерпілий Миханів А.А. та його представники в судовому засіданні були відсутні.

Під час судового засідання центральним елементом процесуального розгляду став допит свідка сторони обвинувачення. Водночас сторона захисту на початку засідання наполягала на його відкладенні у зв’язку з неявкою потерпілого або його представника, звертаючи увагу суду на відсутність доказів належного повідомлення потерпілого про дату та час слухання. У цьому контексті захисники також наголосили на наявності даних щодо перебування потерпілого в міжнародному розшуку у межах іншого кримінального провадження. Вони підкреслили системний характер неучасті потерпілого у судових засіданнях, що, на їхню думку, становить загрозу принципу рівності сторін та ставить під сумнів змагальний характер провадження.

Сторона обвинувачення не підтримала клопотання про відкладення, вказавши на відсутність нових обставин, які б могли виправдати таке процесуальне рішення.

Суд, зі свого боку, вирішив продовжити розгляд справи, посилаючись на необхідність дотримання розумних строків, а також зазначивши, що доводи захисту вже були предметом обговорення у попередніх засіданнях і не містять нової аргументації.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на наявну тенденцію в межах даного кримінального провадження — систематичне проведення судових засідань без участі потерпілого або його представників. Така практика, яка з часом набула регулярного характеру (див. звіти моніторингу засідань від 07.02.2025, 25.02.2025, 27.02.2025, 01.04.2025, 03.04.2025, 08.04.2025, 09.04.2025, 11.04.2025, 09.05.2025, 16.05.2025, 20.05.2025), викликає обґрунтовані сумніви щодо дотримання ключових процесуальних гарантій, зокрема принципу змагальності сторін.

Незважаючи на те, що положення статті 6 Європейської конвенції з прав людини прямо не вимагає обов’язкової присутності потерпілого на кожному судовому засіданні, обов’язком суду є створення умов для реальної та ефективної участі кожного учасника провадження. Це особливо важливо в тих випадках, коли розглядаються докази або проводиться допит свідків, свідчення яких прямо або опосередковано стосуються позиції потерпілої сторони.

Відсутність потерпілого або його представників без чіткого з’ясування причин такої відсутності, а також без належного підтвердження факту повідомлення про судове засідання, може підривати довіру до процесу і створювати враження формального, а не змістовного дотримання стандартів справедливого суду. Така ситуація також може впливати на баланс інтересів сторін, адже втрачається можливість для потерпілої сторони реалізувати своє право на участь у дослідженні доказів, реагування на позицію захисту та представлення власної оцінки подій.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що принцип справедливого судового розгляду полягає не лише в формальному дотриманні процесуальних норм, а й у реальному забезпеченні їхньої дієвості у кожному конкретному випадку. Інакше кажучи, процесуальні гарантії повинні мати не декларативний, а практичний характер, що дозволяє сторонам повною мірою реалізувати свої права. Зокрема, у практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що саме перед обличчям найсуворіших покарань демократичні суспільства повинні забезпечити дотримання права на справедливий судовий розгляд у найвищому можливому ступені (Lhermitte v. Belgium, п. 69).

З огляду на важливість забезпечення рівності сторін та правової визначеності для сторони захисту, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що за таких обставин суд, діючи в межах своїх повноважень із забезпечення справедливого судового розгляду, мав би з належною ретельністю пересвідчитись у тому, що потерпілого було належним чином повідомлено про судове засідання, або, за потреби, звернутись до сторони обвинувачення з вимогою надати відповідне підтвердження.

У подальшому суд надав стороні обвинувачення можливість розпочати допит свідка. У ході допиту свідок повідомила, що обіймає посаду помічника судді Ільєвої Т.Г. та перебувала на цій посаді також у 2020 році. Прокурор уточнив перелік її службових обов’язків та графік роботи у зазначений період.

Щодо подій осені 2020 року, свідок зазначила, що не займалась підготовкою ухвали у справі про розгляд клопотання щодо скасування арешту майна, не пам’ятає, чи була присутньою під час розмови про виправлення описки в ухвалі, а також не може згадати, чи справа щодо Миханіва А.А. вже була передана до суду з обвинувальним актом. Крім того, вона наголосила, що всі документи, які передаються судді, мають реєструватися в системі документообігу суду, проте іноді трапляються випадки, коли окремі вхідні матеріали залишаються незареєстрованими.

Наприкінці засідання суд визначив порядок, відповідно до якого сторона захисту зможе здійснити допит свідка на наступному судовому засіданні.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR відзначають, що забезпечення можливості перехресного допиту свідків обвинувачення є важливою складовою реалізації принципу змагальності сторін і права на ефективний захист. Така процесуальна дія дає змогу стороні захисту перевірити достовірність і узгодженість показань, що, у свою чергу, сприяє формуванню всебічного й обґрунтованого судового рішення відповідно до вимог статті 6 Європейської конвенції з прав людини.

У цьому контексті експерти наголошують на важливості належної організації механізму допиту, який має забезпечити реальну можливість сторони захисту ставити запитання свідкам та оспорювати їхні показання. Такий підхід узгоджується з позицією ЄСПЛ, згідно з якою докази обвинувачення, як правило, повинні бути представлені в присутності обвинуваченого із забезпеченням права на їх ефективне оскарження (Saakashvili v. Georgia, п. 124).

Під час поточного судового розгляду експертами моніторингової місії IAC ISHR не було зафіксовано ознак порушення права на справедливий суд. Водночас, у зв’язку з відсутністю належних доказів того, що потерпілий поінформований про перебіг провадження та здійснює своє процесуальне право на участь, експерти висловлюють об’єктивне занепокоєння щодо дотримання його прав у контексті змагальності та балансу процесуальних гарантій. Ненадання суду чітких підтверджень щодо обізнаності потерпілого про його статус та судові засідання може поставити під сумнів легітимність судового рішення в очах вищої судової інстанції та призвести до його подальшого скасування.

У зв’язку з цим справа рекомендована для подальшого моніторингу.