05. 05. 2025
Юстиція сліпа, але іноді вона удає, що не бачить взагалі.
Парадокс, із якого все починається
Він підвівся. У залі — тиша, як перед бурею. Зосереджено розгорнув аркуш із текстом відводу й почав зачитувати. Чітко, відповідно до закону, з повагою, але з твердістю. Він знав: це право передбачене КПК. Він вірив: суд почує, бо зобов’язаний почути. Але вже за хвилину його перебили. Без вагань, ніби й не чули. Сказали: «Це вже було», «Немає підстав», «Це — зловживання». Все. Пауза. Потім — перехід до наступного пункту порядку денного. Він залишився стояти. У цій залі навіть закон можна поставити на паузу. Цей парадокс — точка входу в більшу історію. Історію, де правила є, але їх дотримання — факультативне. Де форма збережена, але зміст вивітрився.
Коли інструмент — декорація
Юридичний інструмент відводу — наріжний камінь системи, що забезпечує неупередженість суду. Він має бути мечем справедливості, але іноді стає гумовим кийком. У низці справ, зафіксованих експертами моніторингової місії IAC ISHR, відводи не просто не працюють — вони перетворюються на пастку для самих адвокатів:
- Справа ексголови “ПриватБанку (судове засідання 11.11.2024): адвокати подають відвід колегії, посилаючись на використання судом недопустимих доказів. Суд відповідає: «Зловживання процесуальними правами». Факт порушення — ігнорується, ініціатива адвокатів — таврується.
- Справа колишнього судді Зарічного районного суду м. Суми (судове засідання 11.09.2024): другий за рахунком відвід викликає роздратування судді. Адвоката перебивають, кваплять, докоряють у повторюваності, навіть не дослухавши до кінця. Юрист стає порушником тільки тому, що виконує свою роботу.
- Опитування IAC ISHR, квітень 2025:
- 29% адвокатів часто або дуже часто були змушені заявляти відвід;
- 79% вважають, що чинні механізми оскарження упередженості судді не сприяють дотриманню права на справедливий суд.
У таких ситуаціях адвокат — не захисник закону, а «порушник порядку». Його правова активність трактується як саботаж. А інструмент, покликаний охороняти справедливість, стає способом її придушення.
Правосуддя як спектакль
Дедалі частіше спостерігається інше явище — дотримання форми за повного ігнорування змісту. Система вміє виглядати правильною, хоч такою не є.
- Справа колишнього судді Окружного адміністративного суду міста Києва (судове засідання 04.11.2024): клопотання захисту розглядаються без їхніх авторів. «Щоб не втрачати темп». Головуючий каже: «Для нас важливі строки, тому трохи змінюємо практику». Але як можна змінювати фундаментальні гарантії заради швидкості?
- Конфлікт інтересів: один суддя — друг потерпілого. Другий — колишній колега. Попри заявлений самовідвід, участь триває. Головуючий відмовляє у відводі, закриваючи тему.
- Справа за обвинуваченням ряду осіб у розтраті коштів ДП «HAEK «Енергоатом» (судове засідання 22.10.2024): судді під час засідання дивляться у вікно та в телефони. Скарги до ВРП — безрезультатні. Адвокати — невидимки. Їхні правові дії — шум у системі.
- Опитування IAC ISHR:
- 75% вважають дисциплінарні механізми контролю за суддями неефективними або зовсім неефективними;
- 83% вважають недієвими механізми, що забезпечують об’єктивний розгляд заяв про відвід судді;
- 88% переконані, що критерій «об’єктивного спостерігача» не враховується під час оцінювання упередженості судді.
Формально все працює. Судді на місцях. Засідання відбуваються. Папери підписані. Але в цій «процедурі» немає духу справедливості. І юстиція стає спектаклем, де роль захисту просто не вписується в сценарій.
Криза: процесуальна перемога — лише на папері
Адвокат діє згідно із законом. Він грамотний, зібраний, наполегливий. Але кожен крок — як у в’язкому болоті. Його дії не сприймаються як частина діалогу, лише як перешкода.
«Судова система працює проти людей і тільки за гроші. Щоб не було як зараз — одне “рішалово”, треба зробити реальний контроль, а не ВРП, яка “нічого не вбачає”. Суддя повинен відповідати за незаконне рішення, знати принципи поведінки суддів і впроваджувати практику ЄСПЛ» — один із учасників опитування.
Він заявляє відвід — і технічно виграє, начебто реалізуючи своє право. Але він програє в реальності, бо суд не змінюється. Бо кожен правовий крок стає приводом для тиску. Бо система трактує активність як зухвалість. Він «виграє» на папері, зарахувавши ще одну процесуальну дію на свій рахунок. Але програє — в самій суті процесу.
Усвідомлення: стара стратегія більше не працює
Нерідко шлях адвоката сьогодні — це шлях того, хто йде проти течії. Хто захищає не лише клієнта, а й принципи. Він бачить: знань закону недостатньо, якщо не працює його застосування. Він розуміє: по-справжньому дотримуватись процедури — вже подвиг, якщо фактично процедура не служить праву. Що робити?
- Публічність кожного порушення. Замовчування — союзник зла. Публічність — його супротивник.
- Колективний спротив. Адвокат — не одинак. Потрібна солідарність професійної спільноти. Там, де один голос лунає як виклик, — сто голосів уже стають рухом.
- Апеляція до міжнародних стандартів. ЄСПЛ — не символ, а інструмент. Реальне виконання його практики — це те, що має стати звичкою, а не винятком.
- Правова освіта суспільства. Бо справедливість — це не лише те, що відбувається в суді. Це те, що визнає суспільство.
«Написання заяви про відвід судді повинне з обов’язковістю зумовлювати заміну судді, і справа має розглядатись не одним новим суддею, а колегією суддів із залученням щонайменше двох присяжних» — коментар адвоката.
Правосуддя як процес спільноти
Кожен такий випадок — як крок у темряві. І кожен крок — випробування на міцність. Але саме там, у темряві, народжується світло правозахисту. Герой-адвокат — це не тільки той, хто виграє справу. Це ще й той, хто зберігає честь професії, коли виграти неможливо. Шлях героя завжди починається із самотності. Але він не завершується нею. Бо за ним ідуть інші. Бо саме в колективному русі народжується нова реальність.
Висновок: шлях туди, де юстиція знову стане справедливістю
Чому адвокати програють, навіть коли виграють? Бо перемога на папері не компенсує поразку в реальності. Бо право, позбавлене механізму реальної дії, стає декорацією. Але саме з цих поразок виростає інше — глибоке усвідомлення необхідності змін. І можливо, те нове правосуддя, до якого ми всі прагнемо, почнеться не з реформ згори. А з тих, хто не злякався йти цим шляхом.
Висновки
Аналіз судової практики у справах, що стали предметом моніторингу IAC ISHR, свідчить про наявність серйозних проблем у реалізації механізму відводу суддів. У багатьох випадках цей інструмент, який має забезпечувати право на неупередженого суддю, фактично не працює як через формальний підхід судів до розгляду відповідних заяв, так і через відсутність належної уваги до обґрунтованих сумнівів сторін у неупередженості складу суду.
Чому адвокати програють, навіть коли виграють?
Тому що перемога в ухвалі не завжди означає перемогу в праві. Бо коли правозастосування — фікція, навіть досконале знання норм не рятує. Коли інструменти є, але не працюють — це не просто недолік, це системний збій.
Моніторингова місія IAC ISHR фіксує цей збій регулярно:
- у практиці необґрунтованих відмов у задоволенні або залишенні без розгляду заяв про відвід суддів;
- у рішенні про визнання активності адвокатів як “зловживання”;
- у судових засіданнях, що проводяться без належного розгляду клопотань;
- у неефективності дисциплінарного контролю.
Особливе занепокоєння викликає тенденція до визнання активної поведінки адвоката, наприклад подання повторних або альтернативних заяв про відвід, «зловживанням процесуальними правами». Такий підхід може мати стримувальний ефект для реалізації стороною захисту своїх повноважень та призводити до порушення принципу змагальності й рівності сторін.
Практика Європейського суду з прав людини (зокрема щодо критерію «обґрунтованих сумнівів» та ролі «об’єктивного спостерігача») вказує на необхідність зміни підходів на національному рівні. Однак наразі ці стандарти або не враховуються взагалі, або застосовуються вибірково й фрагментарно.
На нашу думку, механізм відводу повинен виконувати не лише формальну, а й змістовну функцію — гарантувати довіру до судового процесу з боку його учасників. У цьому контексті ми вважаємо за доцільне:
- запровадити єдині стандарти розгляду заяв про відвід із обов’язковим аналізом як об’єктивних, так і суб’єктивних підстав;
- посилити роль дисциплінарної відповідальності суддів за свідоме ігнорування обґрунтованих сумнівів у власній неупередженості;
- сформувати чіткі роз’яснення щодо меж допустимої активності сторони захисту з урахуванням принципу ефективного захисту;
- забезпечити реальне впровадження практики ЄСПЛ у правозастосувальну діяльність судів.
IAC ISHR як організація, що здійснює об’єктивний моніторинг реалізації права на справедливий суд, наполягає на необхідності підвищення ефективності механізмів процесуального контролю, які мають запобігати зловживанням і гарантувати довіру до судової системи.
