22 травня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження № 52023000000000459 відносно Филя С.В. якого підозрюють у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364; ч.3 ст.358; ч.2, 4 ст.368-4 КК України (зловживання владою або службовим становищем; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів; підкуп особи, яка надає публічні послуги). На засіданні був присутній підозрюваний, захисники (один з них через відеозв’язок), прокурор та головуючий суддя Маслов В.В.

Основним предметом розгляду в цьому судовому засіданні стало клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Захист обґрунтував свою позицію істотною зміною обставин, що стосуються умов тримання підозрюваного під вартою після останнього продовження цього заходу (15 квітня 2025 року).

Зокрема, за твердженням захисників, 8 травня 2025 року підозрюваного було переведено до іншої камери, в якій він утримується спільно з особами, які мають наркотичну залежність, неодноразово засуджувалися за насильницькі злочини та демонструють ознаки психічної нестабільності. За словами захисту, ці особи можуть бути носіями невиліковних захворювань і поводяться агресивно, що у сукупності створює загрозу для фізичної безпеки та психічного стану підозрюваного.

Крім того, сторона захисту послалась на наявні у підозрюваного захворювання, які, перебуваючи в умовах попереднього ув’язнення, зазнали погіршення. Захисники наголосили, що підозрюваний не отримує адекватної медичної допомоги — медперсоналом лише встановлено діагнози, без призначення або здійснення лікування. З огляду на вищезазначене, захисники вважають, що наразі підозрюваний утримується у небезпечному для життя середовищі, а умови його тримання під вартою є непропорційними та неспівмірними із визначеними стороною обвинувачення ризиками та підставами. У зв’язку з цим вони просять суд задовольнити клопотання і змінити запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.

У свою чергу підозрюваний зазначив, що умови перебування в камері мають ознаки антисанітарії — по камері розкидані голки та шприци, а його сусіди вживають наркотики, і вкриті виразками. Також він додав, що у його співкамерників спостерігаються явні психічні розлади: вони не сплять ночами, кричать та поводяться агресивно, через що і він не може заснути. Филь С.В. наголосив на своєму безсиллі перед обставинами та нагальній потребі в гуманному вирішенні ситуації, підкресливши, що не знає, “скільки ще протримається” в таких умовах.

Підозрюваний просив суд врахувати всі викладені обставини, ухвалити зважене рішення та задовольнити клопотання сторони захисту.

У відповідь прокурор заявив, що навіть якщо наведені обставини відповідають дійсності, то сторона захисту, на його думку, обрала неналежний процесуальний механізм для захисту прав підозрюваного, оскільки скарги на умови тримання під вартою мали б бути адресовані відповідним органам, які здійснюють нагляд. На думку сторони обвинувачення, ці обставини не є достатніми для зміни запобіжного заходу, який неодноразово визнавався обґрунтованим як судом першої інстанції, так і апеляційною інстанцією

Захист, своєю чергою, заперечив цю позицію, зазначивши, що механізми скарг до наглядових органів не здатні забезпечити оперативний захист прав підозрюваного, тоді як ризики для його здоров’я та життя є актуальними вже зараз. У цьому контексті захист наголосив на обов’язку суду провести всебічну оцінку співмірності запобіжного заходу в умовах, що склалися.

Заслухавши сторони, суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту та доручити Київській міській прокуратурі провести розслідування щодо вищезазначених обставин.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR висловлюють глибоку занепокоєність ситуацією, коли особа, підозрювана у правопорушенні, що стосується надання публічних послуг і можливого одержання неправомірної вигоди у розмірі 16 000 грн, за наявності заяв про проблеми зі здоров’ям (див. звіти моніторингу засідань від 13.03.2025, 28.04.2025, 15.04.2025), систематично утримується в умовах, які можуть не відповідати вимогам гуманного поводження. Йдеться, зокрема, про розміщення в камерах із особами, які можуть бути наркозалежними, тяжкохворими або потенційно агресивними. Подібна ситуація здатна свідчити про системні вади у сфері тримання під вартою, адміністративну байдужість або — у найгіршому випадку — про навмисне створення психологічного та фізичного тиску на підозрюваного. Усі ці сценарії суперечать основоположним стандартам поводження з особами, які перебувають під вартою, та є несумісними з принципами, закріпленими у статті 3 Європейської конвенції з прав людини.

Відповідно до статті 3 Європейської конвенції з прав людини, заборона катування, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання має абсолютний характер і є однією з основоположних цінностей демократичного суспільства. Навіть у випадках позбавлення волі в рамках кримінального провадження держава зобов’язана забезпечити умови утримання, що відповідають принципам гуманного поводження.

Заявлені підозрюваним обставини щодо антисанітарного стану камери, можливого контакту з особами, які становлять небезпеку для життя, а також — особливо — відсутність належної медичної допомоги викликають серйозне занепокоєння. З огляду на наявні хронічні захворювання, утримання під вартою в таких умовах створює ризики не лише для здоров’я, а й для самого життя підозрюваного. Важливо підкреслити, що належне медичне забезпечення передбачає не лише встановлення діагнозів, а й проведення повноцінного лікування та обстежень, які не можуть бути відкладені на невизначений термін.

У сукупності — антисанітарні умови, ймовірний контакт з небезпечними співкамерниками, заяви про психологічний тиск і агресивну поведінку, а також відсутність лікування — утворюють ситуацію, що може становити загрозу для життя і вимагає не лише подальшого моніторингу, а й невідкладного реагування.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що заборона катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання є невід’ємною цінністю цивілізованого суспільства та тісно пов’язана з повагою до людської гідності (Schmidt and Šmigol v. Estonia, п. 120–121). Держава зобов’язана забезпечити такі умови тримання під вартою, які сумісні з людською гідністю, не спричиняють страждань чи труднощів, що перевищують неминучий рівень, притаманний самому факту позбавлення волі, а також гарантують належне медичне забезпечення з урахуванням практичних потреб особи.

Недостатньо лише діагностувати стан затриманого — держава зобов’язана забезпечити відповідне лікування (Fenech v. Malta, п. 126). Особи, які перебувають під вартою, є особливо вразливими, і саме на державі лежить обов’язок їхнього захисту (Rooman v. Belgium, п. 142–143).

Станом на 27 травня 2025 підозрюваного Филя С.В. було переведено до попередньої камери утримання. Водночас, за повідомленням захисника, перебування у цій камері призвело до погіршення стану здоров’я підозрюваного, зокрема — до бронхіту. На думку експертів моніторингової місії IAC ISHR, ці обставини мають бути належним чином оцінені судом з точки зору співмірності обраного запобіжного заходу характеру та тяжкості інкримінованих дій. З урахуванням вразливого стану особи та можливих ризиків, справа підлягає подальшому моніторингу.