15 травня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання у рамках кримінального провадження №52022000000000228 відносно Дубілета О.В. якого обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України (пов’язаних із розтратою коштів ПАТ КБ “Приватбанк”, легалізацією злочинних доходів та службовим підробленням документів, що спричинило значні фінансові збитки банку), Яценка В.А. за ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України, Бичихіної О.А. за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, Онищенко Н.В. за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, Шмальченко Л.О. за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та Конопкіної Н.О. за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. На засіданні були присутні обвинувачені (у режимі відеозв’язку), захисники, прокурор та колегія суддів: Білоус І.О., Ногачевський В.В., з головуючим Галабалою М.В. Представники потерпілого в залі судового засідання були відсутні.

Основним предметом судового засідання було продовження розгляду клопотань сторони захисту в рамках підготовки до судового розгляду.

На початку судового засідання сторона захисту заявила низку відводів щодо судді Білоус І.О., яка входить до складу колегії. Відповідні клопотання були подані в інтересах кожного з обвинувачених.

У своїх доводах захист наголосив, що з 10 лютого 2025 року суддя Білоус І.О. перебуває у тривалій відпустці у зв’язку з вагітністю, яка згодом була офіційно продовжена до 9 червня 2025 року. Як зазначається, після виходу у відпустку суддя звернулася до голови суду із службовою запискою, в якій просила здійснити повторний розподіл справ, мотивуючи це потребою дотримання розумних строків розгляду.

Окрему увагу спостерігачі IAC ISHR звернули на зауваження, що інші судді, які розглядали справи у колегіях разом із суддею Білоус І.О., також зверталися до голови суду з подібними клопотаннями про перерозподіл справ. У результаті розподілу суддю Білоус було замінено у щонайменше семи кримінальних провадженнях, тоді як офіційно вона перебуває у відпустці. Водночас участь цієї судді у даній справі триває, що, на думку адвокатів, свідчить про вибірковий характер такого залучення та може породжувати сумніви в об’єктивності суду.

Захисники також наголосили, що зміст службової записки сам по собі свідчить про визнання суддею необхідності дотримання принципу розумних строків як об’єктивної підстави для відмови від участі у частині проваджень. Однак залишення суддею себе у складі колегії саме в цьому кримінальному провадженні залишає відкритим питання щодо критеріїв, за якими приймаються такі рішення. Наявність таких неоднозначних обставин, з огляду на стандарти неупередженості та незалежності суду, створює об’єктивні сумніви у справедливості судового розгляду.

Крім того, захист звернув увагу на те, що надання судді можливості фактично самостійно визначати, у яких провадженнях вона братиме участь, створює ризики порушення принципу автоматичного (автоматизованого) розподілу справ. Такий підхід, на думку захисників, може призводити до формування незаконного складу суду, а також створює загрозу порушення принципу розумних строків, з огляду на тривалу відпустку, пов’язану з вагітністю судді.

Захист також наголосив, що якщо у своїй службовій записці суддя посилалася на необхідність дотримання принципу розумних строків як підставу для припинення участі в інших провадженнях, то дотримання цього принципу має бути послідовним — незалежно від конкретної справи. Вибіркове застосування цього підходу, на власний розсуд, є неприпустимим та підриває довіру до об’єктивності судового розгляду.

У відповідь суддя Білоус І.О. зазначила, що справи, на які посилаються захисники, не є тотожними за процесуальними обставинами, а отже, не підлягають порівнянню. Вона також вказала, що повторний авторозподіл справ є виключною компетенцією головуючого судді. Саме тому, за її словами, вона припинила участь лише у тих справах, у яких виступала як головуюча.

Прокурор, у свою чергу, висловив позицію про безпідставність заявлених відводів, вказавши, що захист не навів жодного конкретного прикладу процесуальних рішень, які б свідчили про упередженість судді. Також прокурор зауважив, що факт перебування судді у відпустці не припиняє її повноважень як судді в межах відповідного провадження.

Після заслуховування позицій сторін, суд постановив відмовити у задоволенні всіх заявлених відводів.

На підставі наданих матеріалів експерти моніторингової місії IAC ISHR вбачають наявність факторів, що можуть викликати обґрунтовані сумніви у неупередженості судового розгляду, зокрема — у поведінці судді, яка під час офіційної відпустки продовжує брати вибіркову участь у розгляді певних справ, включно з даним провадженням. Подібна ситуація виглядає суперечливою, особливо з урахуванням того, що сама суддя раніше ініціювала повторний авторозподіл справ, посилаючись на необхідність дотримання принципу розумних строків.

Відсутність прозорих, зрозумілих критеріїв, що пояснюють вибірковість участі судді у розгляді справ під час її офіційної відсутності, створює ризик втрати довіри до суду як інституції, що має бути гарантом незалежного, об’єктивного й неупередженого правосуддя. Такий підхід є несумісним з принципом автоматизованого розподілу справ, що визнається важливою гарантією запобігання втручанню у правосуддя та забезпечення неупередженості суду.

У світлі практики Європейського суду з прав людини, зокрема справ Sigríður Elín Sigfúsdóttir v. Iceland (п.п. 45-49) та Saakashvili v. Georgia (п.122), підкреслюється, що неупередженість суду має оцінюватися як за суб’єктивним, так і за об’єктивним критеріями. В обговорюваній ситуації, навіть за відсутності доказів особистої упередженості судді, саме існування зовнішніх обставин, які викликають у сторін сумніви щодо неупередженості, є достатньою підставою для аналізу справи за об’єктивним критерієм. Згідно з позицією ЄСПЛ, неупередженість суду має не лише існувати, а й бути очевидною для зовнішнього спостерігача. Відповідно, участь судді, яка офіційно перебуває у відпустці, але обирає брати участь у розгляді конкретної справи, може бути сприйнята як прояв заангажованості, навіть за відсутності явних процесуальних порушень.

З огляду на викладене, експерти IAC ISHR вважають, що суд мав надати належну оцінку цим обставинам та зважити на об’єктивно обґрунтовані сумніви сторони захисту, зокрема з огляду на вимоги статті 6 п.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Недостатня реакція суду на заявлені відводи може свідчити про неналежне застосування внутрішньодержавних механізмів забезпечення неупередженості, що, в свою чергу, становить ризик потенційного порушення права на справедливий суд.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR також звертають увагу на те, що участь судді у розгляді справи на підготовчому етапі, попри перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю, створює додаткові ризики з точки зору дотримання принципу безсторонності. З огляду на те, що така відпустка, відповідно до законодавства, може бути продовжена як відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, участь цієї судді в підготовчому провадженні у справі, яка ще не розглядається по суті, виглядає необґрунтованою. Раціональною та процесуально стійкою виглядає ситуація, за якої справа передається на розгляд колегії, жоден із членів якої не перебуває або не планує тривалу відсутність.

За відсутності чітких пояснень щодо причин вибіркової участі судді у справах, така практика лише посилює обґрунтовані сумніви щодо прозорості процесуального управління та може розцінюватися як вплив на автоматизований розподіл справ. Крім того, з позиції сторони захисту створюється ситуація невизначеності щодо складу суду та строків розгляду справи, що може негативно вплинути на реалізацію права обвинуваченого на розгляд справи упродовж розумного строку. Відсутність ясності щодо подальшого перебігу судового розгляду залишає сторону захисту та самого обвинуваченого в стані правової непевності, що суперечить стандартам, встановленим статтею 6 Конвенції.

З урахуванням цього експерти наголошують, що відповідно до практики ЄСПЛ, суд має бути не лише неупередженим, але й «встановленим законом», що охоплює дотримання правил формування складу суду та процедур розподілу справ (Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland, п. 211). Втручання в ці процедури, зокрема у спосіб, що створює навіть зовнішнє враження процесуальної нестабільності, може підірвати довіру до суду як інституції. Як наголошує ЄСПЛ, принцип неупередженості тісно пов’язаний із вимогою незалежності суду — і в персональному, і в інституційному аспекті (Suren Antonyan v. Armenia, п. 97), а забезпечення дієвих процедур відводу суддів є інструментом, що слугує гарантією цієї незалежності та підтриманням легітимності судового процесу (Jóhannes Baldursson and Birkir Kristinsson v. Iceland, п. 70).

Враховуючи вищезазначене, експерти IAC ISHR, вважають що в даному засідання є ознаки порушення неупередженості суду (п. 1 ст. 6 ЄКПЛ) та загалом права на справедливий суд (п.1 ст. 6 ЄКПЛ). Справа рекомендується до подальшого моніторингу.