01. 05. 2025
17 квітня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбувся розгляд клопотання прокурора щодо продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52023000000000459 відносно Залужного В. Б. якого підозрюють у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364; ч.3 ст.358; ч.2, 4 ст.368-4 КК України (зловживання владою або службовим становищем; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів; підкуп особи, яка надає публічні послуги). На засіданні був присутній підозрюваний, захисники, прокурор та головуючий суддя Маслов В.В.
Основним предметом розгляду було клопотання прокурора щодо продовження строків запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.
Зокрема, прокурор наголосив, що три ризики визначені слідством продовжують існувати. Більше того, у рамках іншого кримінального провадження Залужний В.Б. також набув статусу підозрюваного, що на думку сторони обвинувачення є ще однією обставиною, яка свідчить про незмінність ризиків. Також, враховуючи темпи ознайомлення учасників справи із матеріалами справи в порядку статті 290 КПК, є підстави вважати, що досудове розслідування не закінчиться до закінчення дії строків попередньої ухвали про тримання під вартою, а тому, є необхідність в продовженні строків.
Враховуючи вищезазначене (неможливість закінчити досудове розслідування в теперішні строки, наявність ризиків, які залишаються незмінними), прокурор просить суд продовжити строк тримання під вартою щодо підозрюваного на 60 днів з альтернативою внесення застави розміром 6 мільйонів гривень. Крім того, прокурор підкреслив, що враховуючи нові обставини (оголошення підозри Залужному В.Б. в рамках іншого кримінального провадження), то є підстави вважати, що саме розмір застави в 6 мільйонів гривень забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов’язків, так як обсяг інкримінованих йому правопорушень збільшився.
Сторона захисту в свою чергу зазначила, що обґрунтування трьох визначених стороною обвинувачення ризиків залишається незмінним протягом всіх 7 місяців перебування підозрюваного під вартою, що ставить під сумнів належне визначення таких ризиків. Крім того, захисник звертає увагу, що сторона обвинувачення обмежується абстрактним обґрунтуванням вищезазначених ризиків без наведення конкретних обставин щодо їх існування. Також, захисник зазначила, що перед призначенням запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, щонайменше два місяці на підозрюваного не були покладені жодні процесуальні обов’язки, тим не менш, він продовжував демонструвати належну процесуальну поведінку. Завершуючи, захисник також звернула увагу суду, що визначений на даний момент розмір застави (6 мільйонів гривень) є непосильним для підозрюваного, а посилання як суду, так і сторони обвинувачення на наявність прихованих активів у підозрюваного жодним чином не підтверджено. Більше того, стосовно іншого підозрюваного в рамках даного кримінального провадження, статки якого набагато більші, ніж у Залужного В.Б, суд ухвалив зменшити розмір застави в два рази.
Враховуючи все вищезазначене, захисник просить суд відмовити в задоволені клопотання прокурора та розглянути застосування більш м’якого запобіжного заходу щодо підозрюваного в вигляді домашнього арешту та значно зменшити розмір застави.
Крім того, під час обґрунтування своєї позиції, захисник заявила кілька клопотань:
- клопотання щодо виклику свідка;
В обгрунтуванні даного клопотання захисник звернула увагу, що за весь час досудового розслідування слідство не зафіксувало жодних конкретних обставин, які могли би підтвердити існування реального впливу на ключового свідка зі сторони підозрюваного. Для того, щоб усунути будь-які сумніви щодо впливу на вищезазначеного свідка, сторона захисту вважає, що є необхідність його допитати.
Прокурор зазначив, що в матеріалах справи є достатньо показів свідка, які на думку слідства, підтверджують вплив на свідка, а тому немає підстав у його повторному допиті.
Суд ухвалив відмовити в задоволені даного клопотання, пославшись на те, що в матеріалах справи є достатньо показів даного свідка, а тому немає підстав у його повторному допиті.
- клопотання про очевидну недопустимість доказу (копія протоколу огляду), внаслідок істотного порушення прав людини та норм КПК.
З даного приводу захисник зазначила, що в порядку проведення НСРД слідство отримало доступ до приватного спілкування підозрюваного з його адвокатом. Внаслідок цього, слідство отримало доступ до відомостей, що містили адвокатську таємницю. Крім того, за фактом втручання в приватне спілкування адвоката з його клієнтом ДБР здійснює розслідування, так як є сумніви щодо належності проведення та законності даної НСРД. Також, захисник звертає увагу, що в порядку тимчасового доступу, сторона обвинувачення намагалася отримати документи, які перебували в адвокатів (зокрема докази захисту та матеріали, які, за версією слідства, підозрюваний передав своїм захисникам). Однак суддя, що розглядав відповідне клопотання, відмовив обвинуваченню, зазначивши, що ці відомості є охоронюваною законом таємницею. На думку сторони захисту, наведені обставини свідчать не лише про недопустимість доказів, отриманих внаслідок незаконної НСРД, а й про систематичне втручання обвинувачення в позицію захисту.
Прокурор, у свою чергу зазначив, що на його думку дане клопотання є безпідставним, так як захисник не озвучила обставини, відповідно до яких можна було б назвати вищезазначені докази очевидно недопустимими.
Суд ухвалив відмовити в задоволенні даного клопотання та зазначив, що надасть оцінку доводам захисника в нарадчій кімнаті, проте, на його думку, в вищезазначених доказах немає ознак очевидної недопустимості.
Заслухавши сторони, та розглянувши клопотання сторони захисту, суд ухвалив задоволити клопотання прокурора частково та продовжити строк запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою до 17.06.2025 та зменшити розмір застави до 3 мільйонів гривень. У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов’язок прибувати до суду за кожною вимогою.
Виходячи з викладеного, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за доцільне окреслити ключові моменти, які, згідно з практикою ЄСПЛ, можуть свідчити про потенційні порушення права на справедливий суд (ст. 6 ЄКПЛ) та права на свободу й особисту недоторканність (ст. 5 ЄКПЛ).
Стосовно ризиків. Під час моніторингу даного кримінального провадження, експерти IAC ISHR неодноразово, звертали увагу, що в даному провадженні є ознаки того, що сторона обвинувачення використовує ідентичне обґрунтування ризиків, у кожному з клопотань щодо продовження даного запобіжного заходу. Крім того, варто відмітити, що з п’яти ризиків, які були визначені слідством при першому застосуванні тримання під вартою щодо підозрюваного, на даний момент прокурор визначає тільки три, а суд послідовно, кожного засідання зменшує розмір застави, що наштовхує на думку про те, що ризики в рамках даного провадження неухильно зменшуються, а підозрюваний і надалі продовжує знаходитись під вартою, без видимих ознак того, що суд розглянув можливість застосування стосовно нього більш м’якого запобіжного заходу.
Щодо цього ЄСПЛ наголошує, що обґрунтованість будь-якого терміну тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він був, має бути переконливо продемонстрована органами влади. До винесення вироку обвинувачений/підозрюваний вважається невинним, і метою статті 5 ЄКПЛ є, по суті, вимога його або її тимчасового звільнення після того, як його або її утримання під вартою перестане бути обґрунтованим. Більше того, подальше утримання під вартою може бути виправданим у даному випадку лише за наявності фактичних ознак справжньої вимоги суспільного інтересу, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до особистої свободи, викладене у статті 5 Конвенції. Національні судові органи повинні, враховуючи принцип презумпції невинуватості, розглянути всі факти, що свідчать за або проти існування вищезгаданої вимоги суспільного інтересу або виправдовують відхилення від правила статті 5, і повинні викласти їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. Аргументи за та проти звільнення не повинні бути “загальними та абстрактними”. Якщо закон передбачає презумпцію щодо факторів, що стосуються підстав для продовження тримання під вартою, існування конкретних фактів, що переважають правило поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано (Bluks Savickis v. Latvia, п. 35-36). Більше того, щоразу, коли суд виносить рішення щодо доцільності продовження досудового тримання під вартою, він зобов’язаний заново оцінити підстави для продовження такого запобіжного заходу. “Якщо суд продовжує тримання під вартою, при цьому в обґрунтуванні кожен раз використовуючи однакові, та відверто шаблонні, формулювання, не демонструючи, що він насправді приділяє увагу плинові часу, вимоги та основна ідея п.3 ст. 5 ЄКПЛ не дотримуються ” (Tiron v. Romania, п.39).
Враховуючи обставини справи (систематичне зазначення стороною обвинувачення ідентичного обґрунтування ризиків, зменшення обсягу ризиків, відсутності видимих ознак того, що суд розглянув можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу), то виникають сумніви що обґрунтованість досудового тримання належним чином доведена, а в даному провадженні немає автоматичного продовження тримання під вартою.
Крім того, варто також зазначити, що в рамках даного судового засідання прокурор зазначив, що стосовно підозрюваного з’явилась ще одна підозра в вчиненні іншого кримінального правопорушення, це на думку слідства, свідчить про збільшення одного з ризиків (вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень). Тим не менш, як стало відомо спостерігачем IAC ISHR, слідство уже не вперше подає нові підозри щодо двох підозрюваних у рамках даного кримінального провадження, проте жодна з них, так і не дійшла до судового розгляду. Зважаючи на ці обставини, вищезазначені відомості, озвучені прокурором вимагають подальшої перевірки.
Стосовно обґрунтованості розміру застави. По закінченню даного засідання, суд в черговий раз зменшив розмір застави, і на даний момент розмір застави становить три мільйони гривень (на початку був десять мільйонів). Тим не менш, варто звернути увагу, що при визначенні будь-якого розміру застави, у рамках даного кримінального провадження щодо Залужного В.Б., суд посилається на ті ж самі обставини, а тому важко однозначно визначити, яким чином суд пропорційно визначає розмір застави, врахувавши всі обставини. Також, варто звернути увагу, що суд, серед інших обставин посилається на можливу наявність прихованих активів у підозрюваного, проте, за весь час судового провадження не було надано жодного підтвердження існування вищезазначених активів. Крім того, варто також повторно звернути увагу, що як сам суд визначає за період з 2015 по 2023 роки, сукупні доходи підозрюваного становлять 240 175 гривень. Враховуючи також, що при визначенні розміру застави, суд посилається на отримання підозрюваним неправомірної вигоди в співучасті розміром 16 тисяч гривень, то виникають об’єктивні сумніви того, що суд надав належну оцінку всім обставинам, а навіть зменшений розмір застави буде помірним для підозрюваного.
ЄСПЛ з даного приводу наголошує, що гарантія, передбачена статтею 5, покликана забезпечити присутність обвинуваченого/підозрюваного на слуханні. Таким чином, розмір застави має бути встановлений з урахуванням активів затриманих та з належним урахуванням того, якою мірою перспектива його втрати буде достатнім стримуючим фактором, щоб розвіяти будь-яке бажання з їхнього боку втекти. Оскільки питання, що стоїть на кону, є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні приділяти таку ж увагу визначенню відповідної застави, як і вирішенню питання про необхідність продовження утримання під вартою. Крім того, сума, встановлена як застава, має бути належним чином обґрунтована в рішенні про визначення застави та повинна враховувати фінансове становище обвинуваченого/підозрюваного (Bluks Savickis v. Latvia, п. 37).
Стосовно рівності сторін та втручання в приватне спілкування. У рамках даного судового засідання сторона захисту звернула увагу на сумніви щодо доведеного впливу на свідка підозрюваним. З метою усунення будь-яких сумнівів, захисники наголосили на необхідності повторного допиту ключового свідка по справі. Суд, у свою чергу відмовив, пославшись на обставини озвучені прокурором, без видимої належної оцінки доводів захисника. Така ситуація може свідчити про недотримання процесуального “балансу” між сторонами.
ЄСПЛ повторює, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов’язані, є фундаментальними компонентами концепції “справедливого судового розгляду” у значенні статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу” між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом або опонентами (Ivan Karpenko v. Ukraine (No. 2), п. 27).
З приводу втручання в приватне спілкування між адвокатом і його клієнтом, експерти IAC ISHR, неодноразово наголошували, що викликає занепокоєння відсутність однозначної судової оцінки щодо допустимості використання матеріалів, здобутих внаслідок втручання в конфіденційне спілкування адвоката та клієнта. Експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне звернути увагу на цю ситуацію, аби уникнути правової невизначеності в сфері проведення НСРД та гарантувати дотримання права на справедливий суд відповідно до ст. 6 ЄКПЛ. Відсутність чітких судових критеріїв оцінки таких матеріалів створює ризик викривлення процесуальної рівноваги та порушення принципу адвокатської таємниці. Це може підривати довіру учасників провадження до належності й неупередженості судового розгляду.
ЄСПЛ з цього приводу повторює важливість конкретних процесуальних гарантій, коли йдеться про захист конфіденційності спілкування між адвокатами та їхніми клієнтами, а також професійної таємниці. ЄСПЛ наголошує, що відповідно до статті 8 Конвенції листування між адвокатом та його клієнтом і, загалом, усі форми спілкування між ними, незалежно від їхньої мети, користуються привілейованим статусом щодо їхньої конфіденційності. Більше того, ЄСПЛ надає особливого значення ризику порушення адвокатської таємниці, оскільки вона є основою довірчих відносин між адвокатом та клієнтом (Kulák v. Slovakia, 75). Щодо процесуального захисту в контексті статті 8, ЄСПЛ надає особливої ваги професійній таємниці адвокатів, яка пов’язана з їхньою роллю у здійсненні правосуддя та захисті права клієнта на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції ( Kavečanský v. Slovakia, п. 61).
Враховуючи все вищезазначене, експерти IAC ISHR, вважають, що в рамках даного судового процесу є ознаки порушення рівності сторін судового процесу (п.1 ст. 6 ЄКПЛ), права на повагу до приватного життя (ст. 8 ЄКПЛ), обґрунтованості досудового тримання під вартою (автоматичне продовження тримання під вартою) (п.3 ст.5 ЄКПЛ).
