11 квітня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося чергове судове засідання у рамках кримінального провадження № 52021000000000242 щодо судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни, яку обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем, службове підроблення). На засіданні була присутня обвинувачена, захисник, прокурор та головуючий суддя Хамзін Т.Р. Потерпілий, чи його представники в судовому засіданні були відсутні.

На початку судового засідання сторона захисту звернулася з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю одного з адвокатів обвинуваченої, а також через систематичну неявку потерпілого та його представників. Як зазначив присутній захисник, такі обставини викликають об’єктивні сумніви щодо належного інформування потерпілого про проведення судових засідань та про відкриття матеріалів досудового розслідування. Позиція захисту була аргументована посиланням на ті ж обставини, які вже неодноразово порушувались у межах попередніх засідань (див. Моніторинг кримінального провадження Ільєвої Т. Г. від: 07.02.2025, 25.02.2025, 27.02.2025, 01.04.2025, 03.04.2025, 08.04.2025, 09.04.2025). 

Щодо відсутності одного із захисників обвинуваченої, присутній у засіданні адвокат наголосив, що продовження слухання справи за таких умов суттєво обмежує можливості сторони захисту та унеможливлює повну реалізацію права на захист (див. Моніторинг кримінального провадження Ільєвої Т. Г. від: 09.04.2025).

Прокурор, зі свого боку, наполягав на можливості продовження судового розгляду за відсутності як потерпілого чи його представників, так і другого захисника. Суд, посилаючись на доводи, озвучені під час попередніх засідань, ухвалив рішення про продовження слухання (див. Моніторинг кримінального провадження Ільєвої Т. Г. від: 07.02.2025, 25.02.2025, 27.02.2025, 01.04.2025, 03.04.2025, 08.04.2025, 09.04.2025).

Моніторингова місія IAC ISHR звертає увагу на продовження тенденції до розгляду справи за відсутності потерпілого чи його представників, а також одного із захисників обвинуваченої. Незважаючи на те, що така практика сама по собі не є порушенням права на справедливий суд, наявність обґрунтованих сумнівів щодо належного повідомлення потерпілого про судові засідання та відкриття матеріалів досудового розслідування викликає занепокоєння. З огляду на принцип змагальності та рівності сторін, забезпечення реальної і видимої участі всіх учасників процесу є невід’ємною складовою гарантій справедливого судового розгляду. Тому, на думку експертів моніторингової місії, доречним є вжиття додаткових заходів для усунення таких сумнівів і підтвердження факту належного повідомлення.

Щодо проведення засідання без одного із захисників Ільєвої Т.Г., експерти моніторингової місії повторно наголошують: хоча зафіксоване процесуальне рішення не дає підстав для висновку про порушення права на захист, сам факт розгляду справи за відсутності одного з адвокатів потенційно може обмежувати повноту та якість представлення позиції сторони захисту. Особливо це стосується ситуацій, коли відсутній захисник виконує активну роль у побудові правової стратегії. Відтак, навіть за формального дотримання процесуальних вимог, такі дії можуть впливати на сприйняття справедливості процесу сторонніми спостерігачами та учасниками провадження.

У подальшому суд надав стороні захисту час для продовження оголошення клопотань щодо визнання частини доказів, поданих прокурором, очевидно недопустимими та неналежними, а також із проханням не враховувати відомості, що містяться в цих документах, при винесенні судового рішення.

У межах цього судового засідання захист продовжив оскарження допустимості та належності документів, поданих стороною обвинувачення під час засідання 7 лютого 2025 року. Як і раніше, захисник обґрунтовував свою позицію аргументами, викладеними в попередніх засіданнях (див. Моніторинг кримінального провадження Ільєвої Т. Г. від: 25.02.2025, 27.02.2025, 01.04.2025, 03.04.2025, 08.04.2025, 09.04.2025).

Зокрема, захисник зазначив, що частина поданих документів не може вважатися допустимими доказами у розумінні вимог КПК, оскільки вони не підтверджують жодних фактичних обставин справи, а є лише процесуальними документами. У зв’язку з цим, вони не підлягають дослідженню судом як докази.

Окремо адвокат звернув увагу на те, що частина матеріалів була отримана з іншого кримінального провадження без дотримання встановленого КПК порядку – не за ухвалою слідчого судді про тимчасовий доступ, а шляхом звичайного запиту, що, на думку захисника, не відповідає вимогам закону. Також були висловлені сумніви щодо дотримання процесуальних строків при проведенні окремих слідчих дій, особливо з урахуванням обставин, пов’язаних з неналежним скасуванням постанови про закриття досудового розслідування.

Крім того, сторона захисту наголосила, що, на її думку, досі немає підтвердження, що всі матеріали досудового розслідування були відкриті потерпілому, а сам потерпілий належним чином повідомлений про завершення досудового розслідування.

У підсумку адвокат вказав, що перелічені обставини свідчать про неналежність та недопустимість долучених документів, і закликав суд визнати їх такими, що не відповідають вимогам КПК, а також не враховувати відомості, викладені в них, при ухваленні кінцевого рішення у справі.

Прокурор повідомив, що надасть свою узагальнену позицію щодо поданих клопотань захисту у письмовому вигляді. Суд, у свою чергу, долучив усі клопотання сторони захисту до матеріалів справи та зазначив, що надасть їм відповідну оцінку в нарадчій кімнаті.

З приводу вищезазначеного, експерти моніторингової місії неодноразово зазначали, що визначений судом порядок дослідження та долучення доказів (спочатку дослідження та долучення поданих прокурором доказів, незважаючи на заперечення сторони захисту, а вже потім створення можливостей для захисників щодо подачі своїх клопотань щодо цих доказів), об’єктивно призводить до виникнення сумнівів щодо того, чи мала змогу сторона захисту оскаржити долучення таких доказів, а суд належним чином оцінив доводи сторони захисту.

Експерти моніторирнгової місії звертають увагу на позицію ЄСПЛ, який зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції, щоб оцінити справедливість процедури в цілому, беручи до уваги природу та конкретні обставини справи, зокрема те, як докази були зібрані та використані, а також як було відреаговано на можливі заперечення щодо них, що включає вивчення “незаконності” в даному випадку і, коли йдеться про порушення іншого права, захищеного Конвенцією, характеру цього порушення. Щоб визначити, чи була процедура в цілому справедливою, слід також з’ясувати, чи були дотримані права захисту. Зокрема, слід з’ясувати, чи була надана заявнику можливість оскаржити докази та заперечити проти їх використання (Severin v. Romania, п. 71-72). Крім того, важливо також наголосити, що з огляду на права захисту можуть виникати питання стосовно дотримання вимог статті 6 Конвенції щодо того, чи були докази, що підтверджують або спростовують звинувачення, надані таким чином, щоб забезпечити справедливий судовий розгляд. Справедливий судовий розгляд передбачає не лише дотримання принципу змагальності, але й забезпечення рівності сторін у процесі. Щоб визначити, чи була процедура в цілому справедливою, потрібно з’ясувати, зокрема, чи була заявнику надана можливість оскаржити докази та заперечити проти їх використання за умов, які гарантують дотримання принципу змагальності та рівності сторін між обвинуваченням і захистом. Для цієї оцінки також необхідно врахувати, чи були заперечення заявника щодо доказів належним чином розглянуті національними судами, тобто чи був заявник дійсно “почутий” і чи були рішення суддів обґрунтовані відповідною та належною мотивацією. У цьому зв’язку слід зазначити, що хоча суди не зобов’язані детально відповідати на кожен аргумент, з рішення має бути очевидно, що основні питання справи були розглянуті (Severin v. Romania, п. 73-74). З урахуванням наведеного, відсутні достатні підстави для впевненого висновку про те, що в межах цього кримінального провадження було повною мірою дотримано всі гарантії та принципи, передбачені Європейською конвенцією з прав людини.

Наприкінці судового засідання сторона захисту подала клопотання про призначення почеркознавчої експертизи заяви про вчинення кримінального правопорушення, підписаної потерпілим. Захисник зазначив, що саме на підставі цієї заяви було ініційовано досудове розслідування щодо обвинуваченої та здійснено більшість слідчих дій, однак існують обґрунтовані підстави вважати, що вказана заява є підробленою, оскільки підпис на ній суттєво відрізняється від підписів потерпілого на інших документах, наявних у матеріалах справи.

Крім того, адвокат звернув увагу на той факт, що потерпілий з 2018 року перебуває за межами України та оголошений у міжнародний розшук у зв’язку з іншим кримінальним провадженням, що, на думку сторони захисту, ставить під сумнів як сам факт написання ним заяви, так і належність її подання до правоохоронних органів. Обвинувачена також підкреслила, що відмінність у підписах є настільки очевидною, що її можна помітити “неозброєним оком”, порівнявши підпис на оспорюваній заяві із тими, що були поставлені потерпілим під час його перебування в Україні.

У зв’язку з цим сторона захисту просила суд призначити відповідну експертизу, з урахуванням переліку питань, викладених у поданому клопотанні.

Прокурор, зі свого боку, визнав за захистом право ініціювати таке клопотання, але висловив незгоду з тим, що сторона захисту довела істотне значення призначення вказаної експертизи для встановлення обставин, що мають значення для розгляду справи.

Суд, у свою чергу, підкреслив важливість порушеного питання, зазначивши, що для ухвалення рішення за цим клопотанням необхідно дослідити низку документів. У зв’язку з цим суд запевнив, що відповідне процесуальне рішення буде ухвалене під час наступного судового засідання.

Експерти моніторингової місії вважають за необхідне наголосити, що враховуючи озвучені сумніви щодо автентичності написання вищезазначеної заяви та важливість цього документа для кримінального провадження в цілому (з цієї заяви було розпочато досудове розслідування, внесення відомостей до ЄРДР, проведення слідчих дій органами слідства), то усунення будь-яких озвучених в цьому судовому засіданні сумнів щодо даної заяви, дозволить забезпечити як рівність сторін так і загальну справедливість в кримінальному провадженні. 

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що відповідно до пункту 3 статті 6 Європейської конвенції, діяльність із захисту повинна охоплювати все, що є “необхідним” для належної підготовки до розгляду справи по суті. Обвинувачений повинен мати можливість безперешкодно організувати свій захист, викласти всі релевантні аргументи і впливати на результат розгляду справи (Kikabidze v. Georgia, п. 42–43). Питання достатності часу і засобів для підготовки захисту має оцінюватися індивідуально — у світлі конкретних обставин справи (Rook v. Germany, п. 57).

Кожна зі сторін повинна мати реальну можливість представити свою позицію за умов, які не ставлять її у менш вигідне становище порівняно з процесуальним опонентом. Як підкреслено в рішенні Gaggl v. Austria (п. 48), важливого значення набуває не лише фактичний доступ до процесуальних прав, але й зовнішні прояви їх дотримання, що формують у сторін відчуття справедливості судового розгляду.

З огляду на вищезазначене, справа рекомендується до подальшого моніторингу з особливою увагою до питань, пов’язаних із допустимістю доказів та дотриманням принципу змагальності сторін.