24 березня 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбувся розгляд клопотання прокурора щодо продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні  №62024240010000369 відносно екс-голови Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) Крупи Тетяни Василівни, яку підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України (набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи), а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366-2, ч. 3 ст. 368 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою; легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом; декларування недостовірної інформації; прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище). На засіданні була присутня підозрювана (з використанням відеозв’язку), захисник, прокурор та головуюча суддя Федорак Л.М.

На цей час щодо підозрюваної застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого було продовжено на 60 днів ухвалою від 20.03.2025, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у формі застави в розмірі 230 мільйонів гривень.

Передусім, спостерігачі IAC ISHR звертають увагу на суттєву затримку у початку судового засідання. Незважаючи на призначений час розгляду справи на 11:45, судове засідання розпочалося лише о 13:29. Сторонам не було надано жодних офіційних роз’яснень щодо причин такої затримки. Лише безпосередньо перед початком розгляду секретар судового засідання повідомила, що затримка зумовлена значним навантаженням на головуючого суддю.

З цього приводу експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що право на доступ до суду є складовою права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (Church of Greece v. Greece, п. 45-47). Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, ефективність доступу до суду є ключовим аспектом цього права, і воно не може бути лише формальним або теоретичним. Судова влада, організовуючи розгляд справ, має забезпечувати баланс між судовим навантаженням та дотриманням процесуальних гарантій осіб, що перебувають під юрисдикцією суду. Так само право на доступ до суду включає не лише право порушувати провадження, але й право отримати рішення суду щодо спору. Окрім того, систематичне відтермінування судових засідань без належного обґрунтування може порушувати принцип правової визначеності та призводити до порушення гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції.  Також, експерти моніторингової місії IAC ISHR неодноразово звертали увагу, що надмірна завантаженість судів не може бути тягарем для осіб, права яких знаходяться під ризиком порушення.

У подальшому суд розглянув клопотання прокурора про продовження строків досудового розслідування.

Сторона захисту заперечувала проти задоволення даного клопотання. Адвокат заявила, що, на думку сторони захисту, подане клопотання є необґрунтованим з огляду на наступне:

• прокурор мотивує необхідність продовження строку досудового розслідування, серед іншого, необхідністю збирання додаткових доказів, однак у клопотанні відсутні пояснення, чому ці докази не були зібрані впродовж попередніх місяців розслідування;
• у клопотання належним чином не обґрунтовано чому перелічені слідством необхідні слідчі дії мають значення для з’ясування обставин кримінального провадження, так як, фактично 80% обґрунтувань дублюється із попередніх клопотань прокурора у даній справі;
• протягом останніх шести місяців слідством було здійснено лише п’ять слідчих дій, жодна з призначених експертиз не була завершена, що, на думку сторони захисту, ставить під сумнів перспективу своєчасного завершення досудового розслідування;
• більшість запланованих слідчих дій не мають безпосереднього зв’язку з кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого підозрюється Крупа Т.В.

Підсумовуючи, захисник наголосила, що враховуючи темпи досудового розслідування є сумніви, що сторона обвинувачення здійснює його належним чином, а визначені у клопотанні слідчі дії не носять суто декларативний характер, а тому задоволення клопотання щодо продовження строку досудового розслідування є недоцільним.

Прокурор, зі свого боку, заявив, що всі заплановані слідчі дії мають значення для з’ясування обставин кримінального провадження та мають розглядатися в сукупності. Крім того, він наголосив, що затримки у проведенні слідчих дій не зумовлені діями сторони обвинувачення, оскільки слідство не є суб’єктом виконання експертиз. Відтак, сторона обвинувачення наполягала на тому, що клопотання є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Суд заслухавши сторони, задовольнив клопотання прокурора та продовжив строки досудового розслідування на шість місяців.

Враховуючи викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають за необхідне виокремити ключові аспекти, які, відповідно до практики ЄСПЛ, можуть становити потенційні порушення права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 ЄКПЛ.

Щодо ефективності проведення досудового розслідування. Як зазначають спостерігачі IAC ISHR, за результатами моніторингу судового засідання було зафіксовано, що сторона обвинувачення обґрунтовує необхідність подальшого продовження строків досудового розслідування, зокрема, потребою у проведенні додаткових слідчих дій та експертиз. Водночас, аналіз наявних обставин засвідчує, що протягом попередніх шести місяців досудового розслідування було завершено лише п’ять слідчих дій, а жодна з призначених експертиз не була доведена до кінця.

За цих умов постає питання щодо належного обґрунтування стороною обвинувачення необхідності подальшого продовження строків досудового розслідування, а також ефективності самого процесу розслідування. Також експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що підозрювана весь час знаходиться під вартою, і сторона обвинувачення, у тому числі, виправдовує застосований запобіжний захід продовженням проведення досудового розслідування.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що навіть якщо підстави для тримання особи під вартою є “відповідними” та “достатніми”, Суд повинен з’ясувати, чи проявили компетентні національні органи «особливу старанність» при здійсненні провадження. Виправдання будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки він є коротким, має бути переконливо продемонстроване органами влади (Radonjić and Romić v.Serbia, п.69-70). Незважаючи на те, що в даному судовому засіданні розглядалось продовження строків досудового розслідування, а не продовження строків запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, тим не менш, вищенаведена практика буде доречною, враховуючи факт того, що підозрювана, під час проведення досудового розслідування, постійно знаходиться під вартою і сторона обвинувачення обґрунтовує її подальше перебування під вартою, у тому числі, продовженням досудового розслідування.

Стосовно проведення провадження у розумні строки, ЄСПЛ у справі “Ezeoke v. The United Kingdom” (п. 47-50) зазначив, що факти непояснених періодів бездіяльності, які можна приписати державі (стороні обвинувачення) можуть свідчити про те, що провадження не проводилося з належною ретельністю, необхідною для зведення затримок до абсолютного мінімуму, а тому це розглядається ЄСПЛ як порушення права на справедливий суд (ст. 6 ЄКПЛ). З огляду на те, що протягом усього періоду досудового розслідування стороною обвинувачення було здійснено лише близько п’яти слідчих дій, а жодна з призначених експертиз не була завершена, з позиції об’єктивного спостерігача можуть виникати обґрунтовані сумніви щодо відповідності тривалості провадження критерію розумного строку.

Хоча прокурор зазначив, що слідство не є суб’єктом виконання експертиз, варто враховувати, що саме слідчі органи ініціюють проведення таких дій та визначають їхні часові рамки. Відтак, ефективність розслідування та його вплив на процесуальне становище підозрюваної потребують ретельної оцінки.

За таких обставин постає питання, чи може затримка в проведенні слідчих дій та продовження строків досудового розслідування слугувати достатнім обґрунтуванням для подальшого тримання під вартою. Враховуючи ризики, які така ситуація може створювати для дотримання процесуальних гарантій підозрюваної, важливим є забезпечення того, щоб будь-яке обмеження її прав відповідало критеріям необхідності та пропорційності, визначеним у практиці ЄСПЛ.

Варто також додати, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи з урахуванням критеріїв, викладених у практиці ЄСПЛ, зокрема, складності справи, поведінки заявника та поведінки компетентних органів. Це право ґрунтується на необхідності забезпечити, щоб обвинувачені/підозрювані особи не залишалися занадто довго в стані невизначеності щодо результату кримінального обвинувачення проти них (Jóhannes Baldursson and Birkir Kristinsson v. Iceland, п. 157-159). 

Щодо формальності проведення судового процесу. Спостерігачі IAC ISHR зафіксували, що головуюча суддя приділила всього чотири хвилини для вирішення клопотання прокурора, незважаючи на обсяг матеріалів справи (три томи по 250 сторінок). Дана ситуація викликала обґрунтовані сумніви щодо ретельності розгляду питання про продовження строків досудового розслідування. Також заслуговує на увагу твердження сторони захисту про те, що така практика є систематичною в межах цього кримінального провадження, що може свідчити про формальний підхід до розгляду справи.

 Додатково варто звернути увагу на зауваження захисника про те, що за відсутності спостерігачів вона зазвичай позбавлена можливості висловити свої заперечення. Якщо такі твердження підтвердяться, це може свідчити про обмеження права на змагальність сторін та ефективну участь у судовому процесі, що є важливими складовими права на справедливий судовий розгляд.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у справах, де можливі найсуворіші покарання, демократичні суспільства повинні забезпечувати найвищий рівень дотримання стандартів справедливого судового розгляду (Orhan Şahi̇n v. Turkey, п. 50).

Щодо питання неупередженості судді, ЄСПЛ визначає її за двома критеріями:

• Суб’єктивний критерій – чи мав суддя особисті упередження у справі. Презумпція неупередженості діє, доки не буде доведено протилежне.
• Об’єктивний критерій – чи існують обставини, які можуть викликати обґрунтовані сумніви у неупередженості суду.

У цьому контексті важливо оцінити, чи можуть зазначені обставини створювати у стороннього спостерігача враження, що суддя більше прагне легітимізувати певні процесуальні рішення, ніж забезпечити ретельний розгляд справи. ЄСПЛ наголошує, що правосуддя має не лише здійснюватися, а й виглядати справедливим, оскільки довіра до судової системи є ключовою для демократичного суспільства. Зокрема, у рішенні Sigríður Elín Sigfúsdóttir v. Iceland (п. 45-49) Суд підкреслив, що будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані сумніви у неупередженості, повинен заявити самовідвід.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR фіксують ознаки можливих порушень права на справедливий суд у даному кримінальному провадженні, зокрема щодо дотримання принципів змагальності, обґрунтованості судових рішень та неупередженості суду. Враховуючи ці обставини, рекомендується продовження моніторингу справи Крупи Т.В. для оцінки дотримання міжнародних стандартів правосуддя та забезпечення прозорості судового процесу.