10 березня 2025 року у Печерському районному суді м. Києва відбувся розгляд клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12024000000000072 відносно власника агрохолдингу I&U Тарасова Сергія Дмитровича, якого підозрюють ворганізації схеми виведення земель з державної власності через Головне управління держгеокадастру у Кіровоградській області (за ч.5 статті 191 та ч.3 статті 209 КК України – привласнення чужого майна в особливо великих розмірах та легалізація майна, одержаного злочинним шляхом). У залі судового засідання були присутні захисники, прокурор та головуючий суддя Хайнацький Є.С.

На початку засідання адвокати подали клопотання про відвід прокурора, аргументуючи це його упередженістю під час процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Захист наголошував, що Тарасов С.Д. перебуває за кордоном на лікуванні і виїхав ще до оголошення йому підозри. Для підтвердження необхідності продовження лікування сторона захисту зазначачила про наявність відповідних медичних документів, включаючи довідки за 2025 рік. Спостерігачі IAC ISHR звернули увагу на те, що захист пов’язує ініціювання питання про обрання запобіжного заходу з прес-конференцією адвокатів, проведеною 9 січня 2025 року щодо рейдерського захоплення бізнесу Тарасова С.Д. Оскільки підозру йому було оголошено ще 21 листопада 2023 року, але до цієї прес-конференції питання запобіжного заходу не піднімалося, виникають побоювання, що його обрання може бути засобом тиску на Тарасова С.Д.

Окрім цього, адвокати зазначили, що прокурор незаконно виділив справу іншого фігуранта – Веселова О.Г. в окреме провадження, що унеможливило доступ сторони захисту до матеріалів справи та створило, на їхню думку, ризик уникнення відповідальності Веселовим О.Г. Було також наголошено, що двох слідчих у справі раніше суд відвів за ініціативою сторони захисту через упередженість, а група прокурорів складає 14 осіб, до 13 з яких захист не має претензій. Прокурор заперечив проти свого відводу, стверджуючи, що відсутні законні підстави для його задоволення. Суд відмовив у задоволенні клопотання.

Далі захист заявив клопотання про участь Тарасова С.Д. у судових засіданнях у режимі відеоконференції, аргументуючи це бажанням їхнього підзахисного брати участь у всіх процесуальних питаннях. Адвокати наголосили, що суддя Печерського суду Вовк С.В. раніше відмовив у такій можливості. Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи, що Тарасов С.Д. перебуває у міжнародному розшуку, а його участь у засіданнях не є обов’язковою. Суд прийняв рішення задовольнити клопотання та дозволити підозрюваному приймати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, за умови, що його участь не призведе до затягування розгляду справи.

Перед оголошенням перерви захист також звернув увагу на процесуальну проблему: на думку адвокатів у суді одночасно знаходяться два клопотання – про обрання та про призначення запобіжного заходу (див. Моніторинг кримінального провадження Тарасова С.Д. (від 19 лютого 2025)). Адвокати просили повернути клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу, оскільки це створює правову невизначеність. Суд відхилив це клопотання.

Засідання було перенесене на 20 березня 2025 року для забезпечення участі Тарасова С.Д. у режимі відеоконференції.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують на кількох аспектах, що можуть вплинути на дотримання права на справедливий судовий розгляд відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ). Важливим є те, що суд ухвалив рішення дозволити Тарасову С.Д. брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції. Усталена практика Європейського суду з прав людини полягає у тому, що обмеження доступу до суду не відповідає статті 6 § 1, якщо воно не переслідує законну мету і якщо не існує розумної пропорційності між засобами, що використовуються, і переслідуваною метою (Meli and Swinkels Family Brewers N.V. v. Albania, п. 50). Крім того, підпункти (c), (d) і (e) статті 6 § 3 гарантують «кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення» право «захищати себе особисто», «допитувати свідків або мати допит свідків», а об’єкт і мета статті 6 §§ 1 і 3 (c) передбачають присутність підозрюваного чи обвинуваченого (L.T. v. Ukraine, п.п. 54-55). В даному випадку рішення суду відповідає стандартам ЄСПЛ щодо забезпечення права підозрюваного бути присутнім на судовому розгляді та ефективно реалізовувати своє право на захист (Sejdovic v. Italy, п. 81). Надання можливості особистої участі, навіть у віддаленому форматі, сприяє прозорості судового процесу та підвищує рівень довіри до суду.

Водночас, не менш важливим є питання довіри до прокурора. Відповідно до українського законодавства, прокурор має діяти неупереджено (п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України), що узгоджується і з практикою ЄСПЛ, яка підкреслює важливість об’єктивності та безсторонності сторони обвинувачення. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на необхідність розслідування альтернативних версій злочину, особливо, якщо захист пропонує іншу версію подій. Сумніви щодо упередженості прокурора можуть поставити під загрозу справедливість судового розгляду та вплинути на баланс процесуальних можливостей сторін. Зокрема, упередженість прокурора може негативно позначитися на всебічності досудового розслідування, що суперечить стандартам належного правосуддя. 

Експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що Європейський суд з прав людини встановлює порушення права на справедливий суд у випадку, коли національні суди не враховують важливі аргументи, які могли б вплинути на результат провадження, попри необхідність доведення вини поза розумним сумнівом (Loucaides v. Cyprus, п.п. 48-50). Дана позиція підтверджує важливість надання прокурором на досудовій стадії не лише докази обвинувачення, але й враховувати докази на користь особи та всебічно розглядати всі версії подій. Якщо прокурор не є неупередженим, це може поставити під загрозу об’єктивність розслідування, а, отже, призвести до порушення права на справедливий суд у контексті статті 6 Конвенції. 

Експерти моніторингової місії IAC ISHR підкреслюють, що на цьому етапі критично важливо забезпечити довіру сторони захисту не лише до суду, а й до прокурора, адже неупередженість останнього є запорукою об’єктивного та справедливого розгляду справи. 

Враховуючи вищенаведене, справа рекомендована до подальшого моніторингу.