09. 02. 2025
23 січня 2025 року у Любомльському районному суді Волинської області відбулось засідання по справі №163/89/25 відносно Макаренка Володимира Дмитровича, якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 332 (незаконне переправлення осіб через державний кордон України). У залі судового засідання були присутні захисники, обвинувачений Макаренко В. Д., прокурор та головуючий суддя Павлусь О.С. Моніторинг судового засідання здійснювався на підставі офіційної онлайн-трансляції.
Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого провадження.
На початку судового засідання сторона захисту заявила відвід головуючому судді, посилаючись на порушення принципу вірогідності під час автоматизованого розподілу суддів. Згідно з офіційними даними, як зазначили адвокати, 13.01.2025 року було здійснено п’ять спроб автоматичного розподілу, які завершувалися неможливістю його проведення через відпустки суддів. 15.01.2025 року було здійснено новий розподіл, у результаті якого визначено поточного головуючого суддю. Водночас захист звертає увагу на те, що на момент розподілу доступним був лише один суддя, що може ставити під сумнів дотримання принципу випадковості у призначенні складу суду.
Крім того, з офіційних даних випливає, що 16.01.2025 року розподіл здійснювався серед суддів, які перебували у відпустках, що свідчить про можливі порушення процедури автоматизованого розподілу суддів.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що неупередженість суду оцінюється за суб’єктивним і об’єктивним критеріями (Sacharuk v. Lithuania, п. 101-102). Відповідно до об’єктивного критерію, вирішальним є те, чи надає суд достатні гарантії виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів у його неупередженості. В цьому контексті вирішальне значення має організація судової системи та існування ефективних національних процедур, спрямованих на забезпечення випадковості та справедливості розподілу справ між суддями.
Разом з тим, сама по собі помилка чи порушення в механізмі автоматизованого розподілу суддів ще не означає автоматичної упередженості головуючого судді. Для того щоб поставити під сумнів безсторонність суду, має бути доведено, що порушення у розподілі було навмисним, створювало перевагу для однієї зі сторін або мало на меті вплинути на результат провадження (Daktaras v. Lithuania, п. 36).
Тим не менше, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу на те, що вказані факти вплинули на довіру однієї зі сторін провадження до суду. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини зазначає, що при оцінці дотримання принципу неупередженості необхідно враховувати питання внутрішньої організації судової системи. Зокрема, наявність національних процедур, спрямованих на забезпечення неупередженості, таких як правила, що регламентують відведення суддів, є вагомим аспектом. Такі правила демонструють прагнення законодавця усунути будь-які обґрунтовані сумніви щодо неупередженості конкретного судді або суду та спрямовані на забезпечення об’єктивності шляхом усунення факторів, що породжують такі сумніви. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якої видимості упередженості і, таким чином, сприяють зміцненню довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості. Таким чином, будь-який суддя, щодо якого є законні підстави побоюватися відсутності неупередженості, у тому числі і в контексті об’єктивного критерію, повинен взяти самовідвід (Paunovic v. Serbia п. 36).
Для прийняття рішення по відводу було зроблено перерву в даному судовому засіданні і зупинено трансляцію.
Як стало відомо спостерігачам IAC ISHR, судове засідання було згодом продовжено, однак трансляція на офіційному сайті не відновилася. У зв’язку з цим спостерігачі IAC ISHR не мали можливості здійснювати подальший моніторинг даного засідання. Зважаючи на зазначені обставини, експерти моніторингової місії IACISHR рекомендують справу до подальшого моніторингу.
