21 жовтня 2024 року у Вищому антикорупційному суді відбулось судове засідання по справі № 991/7868/23 відносно Дубілета О.В. якого обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України (пов’язаних із розтратою коштів ПАТ КБ «Приватбанк», легалізацією злочинних доходів та службовим підробленням документів, що спричинило значні фінансові збитки банку), Яценка В.А. за ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України, Бичихіної О.А. за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, Онищенко Н.В. за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, Шмальченко Л.О. за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та Конопкіної Н.О. за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. На засіданні були присутні обвинувачені (у режимі відеоконференції), захисники, прокурор, представник потерпілого та колегія суддів: Білоус І.О., Ногачевський В.В., з головуючим Галабалою М.В.

На початку судового засідання стало відомо, що захисники двох обвинувачених були відсутні. Одна з обвинувачених заявила, адвокати не змогли бути присутніми через поважні причини, про що суд було завчасно повідомлено через секретаря. Інші захисники також зазначили, що їхні клієнти бажали б продовжувати розгляд справи за участі всіх адвокатів і тому клопотали про відкладення судового засідання.

Суд, однак, вирішив продовжити розгляд справи без участі захисників, мотивуючи своє рішення необхідністю забезпечення розгляду справи в розумні строки. Доводи сторони захисту, а також заперечення обвинувачених, були відхилені. Суддя наголосив, що це питання вже вирішено.

Спостерігачі IAC ISHR звертають увагу на те, що рішення щодо продовження судового засідання без участі захисників було фактично ухвалено одноособово головуючим суддею, без обговорення колегією суддів. Крім того, позиція сторони обвинувачення, представника потерпілих та інших учасників процесу щодо цього питання не була з’ясована.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR зауважують, що відмова у відкладенні судового засідання з причини відсутності захисників могла вплинути на право обвинувачених на ефективний захист та поставити під сумнів справедливість судового процесу. Таке рішення потребує особливо ретельного обґрунтування, щоб виключити можливість порушення статті 6 Конвенції, яка гарантує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, важливо, щоб особа, обвинувачена у  вчиненні кримінального правопорушення мала можливість вдатися до юридичної допомоги за  власним вибором (Martin v. Estonia, п.п. 90 і 93). Це випливає з самого формулювання статті 6 п. 3 (с) ЄКПЛ, яка гарантує, що “кожна особа, обвинувачена у вчиненні кримінального  правопорушення, має такі мінімальні права: … захищати себе … за допомогою захисника,  обраного ним самим…”, і загалом визнається міжнародними стандартами прав людини як  механізм забезпечення ефективного захисту обвинуваченого (Atristain Gorosabel v. Spain, п. 42).  ЄСПЛ також вважає, що рішення національних судів щодо відхилення або перешкоджання бажанню відповідача щодо його або її вибору юридичного представництва повинні супроводжуватися процесуальними гарантіями, розрахованими на забезпечення збереження  права на правову допомогу за власним вибором практичним і ефективним, а не теоретичним і  ілюзорним (Elif Nazan Seker v. Turkey, п. 51). Національні суди, як головні охоронці справедливості судочинства,  мають позитивне зобов’язання забезпечити практичне та ефективне дотримання прав на захист, захищених статтею 6 Конвенції (Vamvakas c. Grèce, п. 43). 

Крім того, варто додати,  що обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень щодо можливості викласти всі відповідні аргументи захисту перед судом першої інстанції і, таким чином, вплинути на результат провадження (Rook V. Germany п. 56). Більше того, ЄСПЛ повторює, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов’язані між собою, є основоположними складовими поняття “справедливий судовий розгляд” у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу” між сторонами: кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою справу в умовах, які не ставлять її в істотно невигідне становище порівняно з її опонентом або опонентами (Đurić v. Serbia, п. 69, 71). Судовий процес може вважатися справедливим лише за умови дотримання всіх його гарантій. Відповідно, неможливо визнати процес справедливим в цілому, якщо порушено хоча б одну з гарантій (Snijders v. Netherlands, п.72).

Беручи до уваги рішення суду продовжити розгляд справи за відсутності адвокатів, експерти моніторингової місії IAC ISHR зазначають, що це могло об’єктивно поставити обвинувачених у невигідне становище та обмежити їхню можливість належним чином організувати свій захист. Така ситуація викликає серйозні сумніви щодо забезпечення рівності сторін у процесі, що є ключовим компонентом справедливого судового розгляду.

Враховуючи обставини, що склалися під час судового засідання, експерти моніторингової місії IAC ISHR дійшли висновку, що існують обґрунтовані підстави для сумніву в тому, що права обвинувачених були забезпечені відповідно до вимог статті 6 Конвенції.

Підсумовуючи вищезазначене, експерти моніторингової місії IAC ISHR вважають, що в даному судовому засіданні є ознаки порушення права на захист у контексті п.3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних. З огляду на це, справа рекомендується до подальшого моніторингу.