24. 12. 2024
17 грудня 2024 року у приміщенні Вищого антикорупційного суду відбувся розгляд клопотання щодо зміни запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52023000000000459 від 06.09.2023 відносно Филя С.В. якого підозрюють у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364; ч.3 ст.358; ч.2, 4 ст.368-4 КК України (зловживання владою або службовим становищем; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів; підкуп особи, яка надає публічні послуги).
Перед розглядом клопотання про зміну запобіжного заходу захисник заявила відвід прокурору, обґрунтовуючи його вчиненням стороною обвинувачення неправомірних дій направлених на втручання у діяльність захисників, зокрема, втручання у приватне спілкування між клієнтом та адвокатами на підставі чого вже внесені відомості до ЄРДР та здійснюється досудове розслідування. На думку адвоката ці обставини обумовлюють обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора.
Слідчий суддя відмовив у задоволенні заяви про відвід прокурора.
Як вже зазначали експерти моніторингової місії IAC ISHR (див. звіт від 04.11.2024 по справі Филя С.В.) задля уникнення порушення норм національного законодавства та ЄКПЛ будь-яке втручання у приватне спілкування повинно грунтуватися на законі, переслідувати законну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві як того вимагає ч.2 ст. 8 ЄКПЛ.
Разом з тим, до втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом ставляться більш суворі вимоги, зокрема, у справі Sargava v.Estonia, п.п.88-89, ЄСПЛ зазначив, що таке втручання має відбуватися з дотриманням конкретних процесуальних гарантій. Оскільки життєво важливо забезпечувати суворі рамки для таких заходів, так як адвокати займають важливу роль у відправленні правосуддя.
Позиція захисту з-приводу можливої упередженості прокурора викликає занепокоєння, оскільки значення неупередженого досудового розслідування є важливим в контексті ст. 6 ЄКПЛ.
В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу (відносно Филя С.В. був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 10 мільйонів гривень) сторона захисту зазначила, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії 290 КПК України (відкриття матеріалів справи), а отже більшість ризиків перестали існувати, зокрема:
1) ризик впливу на свідків, оскільки майже всі свідки вже допитані органами слідства, крім того, головні свідки сторони обвинувачення є депутатами Мукачевської міської ради, а, зі слів адвоката, їх підзахисний не має політичного впливу та між ним та свідками відсутня будь-яка майнова залежність;
2) ризик перешкоджанню кримінального провадження та ризик знищення доказів, оскільки стороною обвинувачення вже сформована доказова база та зібрані всі матеріали, щоб направляти обвинувальний акт в суд.
Окремо захист звернув увагу на відсутність ризику переховування від органів досудового розслідування, що підтверджується обізнаністю їх підзахисного про наявність кримінального провадження з 2023 року, та відсутністю з його сторони будь-яких кроків спрямованих на переховування. Разом з тим, адвокат зазначила, що підозрюваний зʼявлявся на всі виклики органів слідства та приймав участь у всіх процесуальних діях, що свідчить про його належну процесуальну поведінку.
Керуючись вищевикладеними обставинами сторона захисту клопотала про зміну запобіжного заходу на інший не повʼязаний з позбавленням свободи.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання на підставі того, що сторона захисту не послалася на жодну нову обставину окрім того, що досудове розслідування завершено.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR неодноразово наголошували, що основною метою ст. 5 ЄКПЛ є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню волі. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а отже прийняття рішення про його обрання або зміну не може грунтуватися на загальних та абстрактних аргументах (Boicenco v. Moldova, п.142).
Разом з тим, згідно усталеної практики ЄСПЛ тягар доведення не повинен розподілятися таким чином, щоб на сторону захисту покладався обовʼязок доводити наявність підстав для звільнення особи. Аналізуючи перебіг судового засідання, можна дійти висновку, що сторона захисту займала активну позицію доведення відсутності ризиків, в той час як сторона обвинувачення обмежилась формальними тезами щодо відсутності нових обставин.
Дана ситуація викликає занепокоєння, оскільки може свідчити про притаманність даному кримінальному провадженню такої негативної тенденції як перекладення тягаря доведення на сторону захисту, що прямо суперечить усталеній практиці ЄСПЛ та порушує принцип презумпції невинуватості. У справі Telfner v. Austria, п. 15 Суд наголосив на тому, що порушення презумпції невинуватості виникає, коли тягар доведення перекладається з обвинувачення на захист.
Поміж іншого адвокати звернули увагу суду на фактичну безальтернативність запобіжного заходу, оскільки обрана судом застава у розмірі 10 мільйонів гривень є завідомо непомірною для їх підзахисного. Захисник повідомила, що майновий стан Филя С. В. за останні 10 років не був співмірний з розміром застави.
Слідчий суддя частково задовольнив клопотання сторони захисту та зменшив розмір застави з 10 мільйонів до 9 мільйонів гривень. Суд не оголошував повний текст ухвали, тому спостерігачам IAC ISHR не відомо, які фактори суддя брав до уваги, зменшуючи розмір застави на 1 мільйон гривень та чи зміг належним чином обґрунтувати саме такий розмір.
З огляду на це, вважаємо за необхідне наголосити на тому, що питання визначення розміру застави носить гострий характер в українському судочинстві, оскільки за сформованою практикою національних судів визначення розміру застави відбувається без врахування релевантних факторів та без належного обґрунтування. Як наслідок втрачається реальна мета обрання застави, яка полягає у забезпеченні балансу між правом особи на свободу та потребою держави гарантувати належну поведінку під час кримінального провадження. ЄСПЛ вже неодноразово наголошував на тому, що розмір застави має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про звільнення під заставу, також має бути враховано матеріальне становище обвинуваченого (Georgieva v. Bulgaria п.п. 15, 30-31). Тим не менш, обвинувачені повинні сумлінно надавати достатню інформацію, яку можна перевірити за необхідності, про розмір застави, який буде співмірним (Iwanczuk v. Poland, п.66).
Експерти моніторингової місії IAC ISHR вбачають за необхідне продовжити моніторинг даного кримінального провадження для детальнішого аналізу та оцінки дотримання міжнародних стандартів прав людини.
